221/9049/19
2/221/561/2020
19 серпня 2020 року м.Волноваха
Волноваський районний суд Донецької області в складі: головуючої - судді ПИСАНЕЦЬ Н.В.
при секретарі - Гуровій Л.Л.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Новоселівської сільської ради Волноваського району Донецької області про позбавлення батьківських прав, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на ті обставини, що його син ОСОБА_4 з 22.12.2007 року по 02.09.2019 року перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 . Від шлюбу мають дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 02.09.2019р. шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був розірваний. У 2015 році позивач із дружиною, син, невістка та діти поїхали тимчасово проживати до Російської Федерації у зв'язку із військовими діями у Донецькій області. У березні 2017 року усі, окрім невістки ОСОБА_3 , яка не схотіла повертатись, повернулись до дому у с.Кам'янка Волноваського району Донецької області. Діти у 2017 році пішли до школи, де навчаються до цього часу. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько дітей, син позивача - ОСОБА_4 . Двоє малолітніх дітей залишились без батьківського піклування та здійснення турботи над ними поклали на себе дідусь та бабуся дітей - позивач та його дружина. З березня 2017 року ОСОБА_3 не цікавилась життям дітей, їх здоров'ям та успіхами, не перераховувала кошти для придбання дітям продуктів харчування та одягу. Враховуючи наведене, позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначивши позивача ОСОБА_1 їх опікуном, а також стягнути з відповідача аліменти на його користь та їх утримання.
Присутній у судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_3 , будучи сповіщеною про час та дату розгляду справи до зали суду не з'явилась.
Представник третьої особи Карида К.С., присутня у судовому засіданні, зазначила про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , враховуючи наявне у неї, на теперішній час, бажання здійснювати піклування дітьми, про що й було видано висновок Органу опіки та піклування Новоселівської сільської ради Волноваського району Донецької області від 18.12.2019р. №66.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили факт відсутності протягом двох років ОСОБА_3 у місці мешкання дітей, та здійснення над ними опіки бабусею та дідусем після смерті їх батька ОСОБА_4 .
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи з вищенаведеного, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.
Відповідно до ст. 164 СК України, батько, мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від своїх обов'язків по вихованню дитини.
Стаття 150 цього Кодексу перелічує обов'язки батьків щодо виховання дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 22.12.2007 року по день набрання чинності рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 02.09.2019р. про його розірвання. В період шлюбу, у сторін народились діти - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_3 протягом 2015р.-2019р. працює та проживає за кордоном, у відомому позивачеві місці, спілкується телефоном з дітьми та має бажання налагодити родинні відносини з дітьми.
Висновком Органу опіки та піклування Новоселівської сільської ради Волноваського району Донецької області від 18.12.2019р. №66, визнано недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітніх дітей.
У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
У справі відсутні жодні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування. З наведених обставин, суд критично ставиться до викладених у позові пояснень позивача щодо негативної характеристики відповідача, оскільки вони не найшли свого документального підтвердження в судовому засіданні.
З огляду на вищенаведене, за відсутності жодних доказів свідомого ухилення відповідачем від виконання батьківських прав, що можуть бути наслідком позбавлення останнього батьківських прав відносно доньки, суд вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Змістом положень ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ч. 2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з позову, на підтвердження своїх позовних вимог, сторона позивача, як доказ, обмежилась тільки: своїми паспортними даними, копіями свідоцтва про шлюб та про народження дитини, довідкою про місце проживання та реєстрації позивача та відповідача, а також довідками зі школи дітей.
Поряд з цим, суд зважує на надані представником третьої особи письмові докази наявного бажання у відповідача ОСОБА_3 здійснювати піклування дітьми, а саме -заява ОСОБА_3 від 13.01.2020р., її характеристика та довідка з місця роботи, а також пояснення самого позивача та його дружини.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до положень ст. 81 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно їх дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача, відносно її дітей - не забезпечуватиме інтересів самих дітей.
Сторона позивача не довела та не надала суду документальних доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення їх матері, по відношенню до них, батьківських прав, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дітей.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити. Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з повною відмовою в задоволенні позову, витрати позивача по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають і покладаються на нього.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4-13, 76-89, 258-273 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення, або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 25 серпня 2020 року.
Суддя: Н.В.Писанець