Справа № 446/736/19
13.08.2020 м. Кам'янка-Бузька
Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Котормус Т.І.;
за участі секретаря судового засідання Карпа Г.М.;
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача ОСОБА_2 ,
відповідач ОСОБА_3 ,
представник відповідача ОСОБА_4 ,
Справа №446/736/19
Провадження №2/446/1317/19
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору позики частково недійсним,
09 квітня 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в якому позивач просить суд визнати недійсним договір позики укладений між сторонами на суму 6045 доларів США і оформлений розпискою від 15.05.2015, в частині нарахування відсотків на суму позики.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що згідно закону, кредитодавцем в таких правовідносинах може бути лише банк або інша фінансова установа. Вказує, що покладене на нього розпискою зобов'язання сплачувати відсотки суперечить нормативному визначенню договору позики і трансформувало такий договір у кредитний, на укладення якого відповідач права не мав.
В результаті самовідводу попереднього складу суду, згідно протоколу повторного автоматичного розподілу, вказана справа була передана судді Котормус Т.І.
Ухвалою судді від 13.01.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.
05.02.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю. Посилається на те, що позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, а законом не заборонено використання іноземної валюти.
26.02.2020 до суду надійшла позовна заява від позивача, в якій він змінив підставу позову, зокрема вказує, що відповідач був працівником податкової служби, а в 2015 році зареєстрований як ФОП та здійснював підприємницьку діяльність. В цей же час, відповідач претендував на систематичне отримання доходу в іноземній валюті від користування позиченими коштами. Однак, такі обставини справи перетворили цей договір на договір кредиту, а згідно закону це вже є фінансова діяльність та вимагає ліцензування, чого у відповідача не було.
Ухвалою суду від 13.08.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали свої позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та заяві та про зміну позовних вимог. А відповідач та представник відповідача заперечили проти таких позовних вимог з підстав, які наведені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 15.05.2015 ОСОБА_1 написав та підписав розписку, відповідно до умов якої, він позичив у ОСОБА_3 6045 доларів США, з виплатою кожного місяця 15 числа відсотків у сумі 400 доларів США до 01.01.2016 (а.с. 4).
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 20.09.2018 вирішено Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 борг в сумі 535045,65 грн. Вказаний борг суд стягнув на підставі розписки від 15.05.2015 (а.с. 33-35).
Постановою Львівського апеляційного суду від 04.07.2019 вирішено рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 20.09.2018 змінити та стягнуто з з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 борг в сумі 235 531,80 грн. (а.с. 46-49).
Як видно з вказаного вище рішення апеляційного суду, суд стягнув суму боргу та відсотків, які визначені у розписці виключно за час, який обумовлений у розписці, тобто до 01.01.2016, вказав, що після цього строку, позивач має право на нарахування виплат згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що договір позики, який укладений 15.05.2015 у вигляді розписки є недійсним в частині вказівки на отримання відсотків, так як відповідач не мав права на отримання відсотків в іноземній валюті, а таке право надано лише банку чи фінансовій установі, яка має відповідну ліцензію.
Однак, такі твердження позивача суд вважає хибними з огляду на таке.
З обставин справи видно, що позивач 15.05.2015 отримав від відповідача у борг кошти, які зобов'язувався повернути. Тобто, між сторонами виникли правовідносини позики, які регулюються Главою 71 ЦК України, зокрема параграфом 1 «Позика».
І суд не знаходить підстав для застосування до даних правовідносин положень параграфу 2 Глави 71 ЦК України «Кредит», так як такі положення закону регулюють інші за змістом правовідносини, тобто відмінні від тих, які виникли у сторін.
Так, за змістом ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
А згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Тобто, учасники цивільних відносин, зокрема фізичні особи вправі укласти між собою договір позики без здійснення ними певного виду господарської діяльності, чого вимагають правовідносини кредитування.
Суд вважає, що сторонами договору позики від 15.05.2015 дотримана форма, яка визначена законом, так як згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Також, на переконання суду, сторони мали право визначити певний розмір відсотків у такому договорі позики, оскільки як вказано у ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відтак є помилковим висновок позивача, який вказує, що відповідач не мав права отримувати відсотки за договором позики. Таке право є у позикодавця і сторони ним скористалися на власний розсуд, що відповідає принципу свободи договору.
Укладення договору позики в іноземній валюті, а також визначення процентів за користування позикою в іноземній валюті не є порушенням цивільного законодавства України, оскільки такої заборони воно не містить.
Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача ґрунтуються на хибному застосуванні норм права до спірних правовідносин. Так, позивач застосовує до таких правовідносин положення ЦК про кредит, тоді як до спірних правовідносин належить застосувати положення про позику.
А тому, позовні вимоги є не обґрунтованими та у їх задоволенні необхідно відмовити повністю.
Одночасно, суд вважає за необхідне вирішити питання судових витрат та покласти сплачений судовий сбір на позивача, оскільки у задоволенні позову суд відмовив.
Керуючись ст. ст. 4, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 266 Цивільного процесуального кодексу України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору позики частково недійсним- відмовити повністю.
Судові витрати у виді сплаченого судового збору покласти на позивача ОСОБА_1 .
Повний текст рішення складено до 25 серпня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду, який обчислюється з дня складання повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Т.І. Котормус