Справа № 308/5410/20
25.08.2020 місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Сарай А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Зборовської Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
У позовній заяві позивач посилається на те, що 06.08.2005 року вона одружилася з ОСОБА_2 . Від шлюбу вони мають двох дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вважає, що причини, які спонукають її наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя з відповідачем як подружжя неможливе та збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам та інтересам дітей і мають істотне значення.
Зазначає, що вона та відповідач не мають наміру зберегти шлюб, у них відсутні почуття взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Підсвідоме терпіння одне одного утворює постійну моральну напругу між ними і створює негативну атмосферу не тільки для них, а й для їх дітей, характер яких ще повністю не сформований, діти стають свідками їх постійних сварок та лайок, що може негативно вплинути на майбутній їх світогляд. Вони з відповідачем мають різні погляди на життя та шлюб, не ведуть спільного господарства, що стає підґрунтям суперечок та сварок, які переходять в скандали та особисті образи одне одного і через постійне непорозуміння - примирення не можливе, а також і збереження самого шлюбу. Як шлюбні відносини між ними остаточно припинилися приблизно два роки тому і підстав для їх відновлення немає, що відображається у відсутності порозуміння між ними та недбайливим ставленням з боку відповідача до неї та дітей. Вона повністю утримує себе та дітей самостійно. Відповідач взагалі не приймає участі у вихованні і утриманні її та дітей, власні кошти витрачає виключно на себе, крім того зловживає спиртними напоями. Протягом двох останніх років з відповідачем шлюб носить лише формальний характер, сім'я фактично розпалася, у зв'язку з чим виникла необхідність в юридичному оформленні їх розлучення. Майнових спорів між ними немає.
На підставі ст. 112 СК України позивач просить суд ухвалити рішення про розірвання шлюбу, оскільки їх подальше спільне життя, як подружжя, і збереження шлюбу суперечитиме її інтересам та інтересам їх дітей, які проживають разом з нею. Наголошує, що примирення між ними неможливе.
Позивач зауважує, що донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 проживають спільно зі нею та перебувають на повному її утриманні. Відповідач в утриманні дітей участі не приймає. Так як відповідач протягом останніх двох років самоусунувся від виконання обов'язку з утримання дітей, не бере участі у їх вихованні, не допомагає матеріально, хоча офіційно працює в «Автоцентр-Ужгород» за адресою: АДРЕСА_1 , та з його слів отримує мінімальну заробітну плату, про наявність інших доходів у відповідача їй не відомо. Вона хоче бути впевненою у постійній матеріальній допомозі від нього, тому вирішила подати його на аліменти, адже кошти потрібні на придбання продуктів харчування, одежі, ліків та інше, що потрібно дітям для повноцінного розвитку. Угоду про добровільну сплату аліментів стосовно дітей між ними не досягнуто.
Вказує, що відповідач здоровий та працевлаштований, має постійний щомісячний дохід, на його утриманні не перебувають непрацездатні батьки та він не має інших дітей, окрім їх спільних. Так як відповідач взагалі не приймає участь в утриманні дітей та вказує, що він отримує мінімальну заробітну плату, вважає, що на її користь в інтересах дітей з відповідача слід стягувати щомісячно аліменти на утримання дітей у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на день стягнення, на кожну дитину.
На підставі наведеного, позивач просить суд: розірвати шлюб між нею і ОСОБА_2 , зареєстрований у виконкомі Середнянської селищної ради в смт. Середнє Ужгородського району Закарпатської області 06.08.2005 року, актовий запис за № 16, із залишенням прізвища; стягнути з ОСОБА_2 щомісячно аліменти в її користь на утримання їх дітей з дня пред'явлення позову та до досягнення дітьми повноліття: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину на день стягнення; стягнути судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи.
Позивач у судове засідання не з'явилася, при цьому подала до суду заяву, згідно з якою просить розглянути справу без її участі в порядку письмового провадження, зазначивши, що позов підтримує повністю.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоч про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання судових повісток рекомендованими поштовими відправленнями, про причини неявки не повідомлено, відзив на позов не подано та клопотань про відкладення справи до суду не надходило.
У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За приписами ч. 1 ст. 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, оскільки проти цього не заперечує позивач.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2005 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , укладено шлюб, який зареєстровано в смт. Середнє Ужгородського району Закарпатської області за актовим записом № 16, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
У сторін народилося двоє дітей - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 20.01.2007 року серії НОМЕР_2 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 04.03.2010 року серії НОМЕР_3 .
Згідно зі ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24, ст. 25 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.
За правилами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу згідно якої позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що подружнє життя між сторонами не склалося та між ними втрачено почуття любові. Про це свідчать ті обставини, що вони сімейних стосунків не підтримують та разом не проживають, спільного господарства не ведуть, позивач наполягає на розірванні шлюбу з відповідачем та не бажає з ним проживати сім'єю.
Підстав для надання сторонам строку для примирення суд не знайшов.
Враховуючи наведене, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім'я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу може суперечити інтересам позивача, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб слід розірвати.
За змістом ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XІІ) держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Положенням ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
За правилами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі регламентовано ст. 184 СК України.
Як встановлено судом, спільні діти сторін проживають з матір'ю та потребують матеріального забезпечення.
Матеріалами справи не встановлено та не підтверджено, що відповідач на час розгляду справи офіційно працює та отримує постійний (сталий) дохід не має.
При визначенні розміру аліментів суд враховує майновий стан позивача, яка веде догляд за неповнолітніми донькою та сином, вік дітей, матеріальне становище платника аліментів (відповідача), який є особою працездатного віку, відсутність у матеріалах справи даних про наявність у нього аліментних зобов'язань та інших утриманців, а також вимоги норми ч. 2 ст. 182 СК України, згідно з якою розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п'ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги рівність обов'язку батьків щодо утримання дітей, суд приходить до висновку, що в силу вимог ст. 180 СК України з відповідача слід стягнути на користь позивача аліменти на їх спільних дітей - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1159 грн. на кожну дитину щомісячно і до досягнення ними повноліття.
Беручи до уваги, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень, така сума аліментів, на думку суду, повинна забезпечити дітей хоча б найнеобхіднішим.
Розмір аліментів, визначений судом, відповідатиме принципам розумності та справедливості. При цьому, суд зазначає, що сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів.
Таким чином, з огляду на вищенаведені обставини суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.
При цьому, оскільки позов із вимогами про стягнення аліментів пред'явлений 09.06.2020 року, то в силу вимог ч. 1 ст. 191 СК України аліменти слід стягувати із цієї дати, а на підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Позовних вимог щодо порядку виховання дітей, поділу спільного майна сторін не заявлено.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений останньою судовий збір у розмірі 840,80 грн. за вимогу про розірвання шлюбу.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 76, 80, 81, 89, 223, 258, 259, 263-265, 273, 279-284, 289, 354, 355, 430 ЦПК України, ст. ст. 7, 56, 105, 110, 112, 115, 180-184, 191 СК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 06.08.2005 року в смт. Середнє Ужгородського району Закарпатської області за актовим записом № 16, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1159 (одна тисяча сто п'ятдесят дев'ять) гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 09.06.2020 року і до досягнення ними повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 115 СК України надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 3 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Дата складення повного судового рішення - 25 серпня 2020 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області А.І. Сарай