Справа 2-88
2009 р.
05 лютого 2009 р. Гощанський районний суд Рівненської області
в складі:
Головуючої судді Чорноус Л.І.
при секретарі Суконнік С.Ю.
за участю
представників:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Гощі справу за позовом
ОСОБА_3
до
дочірнього сільськогосподарського підприємства «ОВАС-агро» приватного підприємства «ОВАС»
про
визнання договору оренди земельної частки (паю) недійсним
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання договору оренди земельної частки (паю) недійсним, згідно якого орендареві - відповідачеві передано в оренду земельну частку (пай) розміром 3,13 умовних кадастрових гектарів в межах Дулібської сільської ради Гощанського району Рівненської області, яка належала позивачці на підставі сертифікакту серії РВ № 0042750, виданого Гощанською РДА 24.03.1997 року.
В даний час позивачка оформила право власності на земельну ділянку, про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 239860, виданий 27.02.2008 року.
В обгрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що укладений договір оренди земельної частки (паю) не відповідає вимогам ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», так як у ньому відсутні істотні умови договору оренди землі, зокрема:
- об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), а не земельної частки (паю);
- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передана в оренду;
- умови збереження стану об'єкта оренди; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;
- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.
Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відсутністю договору оренди землі однією з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11,17,19 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідачем порушено умови ст. 11 Закону України «Про оренду землі» - ризик випадкового знищення в договорі не врегульований, а також об'єкт оренди не передавався відповідачевві згідно акту приймання-передачі, чим порушено вимоги ст. 17 Закону України «Про оренду землі».
Укладений договір оренди земельної частки (паю) не відповідає ні формі, ні змісту затвердженого типового договору оренди землі Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 року, а тому позивачка просить визнати договір недійсним.
В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що договір оренди земельної частки (паю) укладений між сторонами є дійсним, хоча позивачці виділена земельна ділянка в натурі і у договорі відсутні істотні умови договору оренди землі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази по справі та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.
У відповідності до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В судовому засіданні встановлено, що між сторонами було укладено договір оренди земельної частки (паю) без дати укладення, але початок дії договору становить 01 січня 2006 року.
Позивачці на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,53 гектарів у межах згідно плану, яка розташована на території Дулібської сільської ради Гощанського району Рівненської області і призначена для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку ЯД № 239860, виданий 27.02.2008 року.
У відповідності до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі- це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачені істотні умови договору оренди землі, а частина 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що за відсутності у договорі оренди землі однієї з істотних умов, які передбачені цією статтею, а також при порушенні вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону це є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.
В судовому засіданні встановлено, що укладений договір орендної частки (паю) між сторонами не містить таких істотних умов як:
- об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), а не земельної частки (паю);
- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передана в оренду;
- умови збереження стану об'єкта оренди; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;
- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.
Та при укладенні договору було порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про оренду землі» - ризик випадкового знищення в договорі не врегульований, а також об'єкт оренди не передавався відповідачеві згідно акту приймання-передачі, чим порушено вимоги ст. 17 Закону України «Про оренду землі».
Укладений договір оренди земельної частки (паю) не відповідає ні формі, ні змісту затвердженого типового договору оренди землі Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 року.
Оскільки недійсність договору встановлена прямо в законі - ч.2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», то такий договір є нікчемним правочином, тобто договір оренди земельної частки (паю), укладений між позивачкою і відповідачем є нікчемним з моменту його укладення і згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання його недійсним судом не вимагається.
Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Оскільки в судовому засіданні не добуто доказів порушення, невизнання або оспорювання прав - права власності на земельну ділянку, а тому суд вважає позов безпідставним і в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.3, 10, 60, 212, 213 ЦПК України в силу ст. ст. 11, 13, 15, 17 Закону України «Про оренду землі», та ч. 2 ст. 215 ЦК України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до дочірнього сільськогосподарського підприємства «ОВАС-агро» приватного підприємства «ОВАС» про
визнання договору оренди земельної частки (паю) недійсним.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Гощанський районний суд з поданням в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням в 20-денний строк після подачі цієї заяви апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржено без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішенням набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя