Справа №22 ц/1822 Головуючий у суді 1-ої інстанції Мацький Є.М.
Категорія 41 Доповідач Зарицька Г.В.
Іменем України
16 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої Зарицької Г.В.
суддів: Рафальської І.М., Жизнєвської А.В.
при секретарі Сухоребрій Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до
ОСОБА_3, ОСОБА_4 про
усунення перешкод в користуванні житловим будинком, вселення та
відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3
Т.О. на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області
від 25 липня 2008 року
встановила:
У червні 2008 року позивачка звернулася з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просила відповідачів зобов'язати не чинити перешкоди їй та її сім'ї проживати в будинку АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_4 звільнити спірне житлове приміщення та вселити в це житло її разом з неповнолітніми дітьми, стягнути з відповідачів на її користь 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування вимог зазначала, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з сином відповідачки ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після реєстрації шлюбу вони проживали у спірному будинку, що належить відповідачці. 03 червня 2008 року відповідачі, скориставшись її відсутністю, виселили її разом з неповнолітніми дітьми з будинку. На даний час там проживає відповідач ОСОБА_4 зі своєю сім'єю. Виходячи з наведеного, просила задовольнити позов.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 липня 2008 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції надав необ'єктивну оцінку доказам та не залучив до участі у справі орган опіки та піклування, який повинен представляти інтереси дітей.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідачка є власником 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1. У 1990 році вона дозволила своєму сину ОСОБА_5 та його дружині, позивачці по справі, вселитися до її частини будинку та проживати в ньому. У березні 2006 року син відповідачки ОСОБА_5 помер і в спірному будинку залишилися проживати позивачка разом з неповнолітніми дітьми.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оскільки позивачка не довела в суді, що відповідачами чиняться перешкоди щодо її проживання в спірній частині житлового будинку АДРЕСА_1, який на праві власності належить відповідачці ОСОБА_3, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив їй у задоволенні позову.
Доводи апелянта про те, що відповідачкою було винесено її речі з будинку та замінено замок на вхідних дверях, колегія суддів до уваги не бере, оскільки будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів ОСОБА_2 суду не надала. Акт, на який посилається апелянт, не є належним доказом по справі, оскільки він складений депутатом міської ради зі слів сусідів ОСОБА_6 та спростовується поясненнями самого ж свідка ОСОБА_6, яка пояснила суду, що 03.06.2008 року вона бачила, як відповідачі вносили речі до своєї частини будинку. Кому належали речі їй невідомо.
Із пояснень відповідачки ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що у спірний будинок вона заносила свої особисті речі, оскільки перейшла туди жити. Позивачці з дітьми пропонувала проживати разом з нею, проте ОСОБА_2 відмовилася.
Рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 липня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.