Іменем України
16 жовтня 2008 року апеляційний суд Житомирської області
у складі: головуючого Старовойта Г.С. суддів Микитюк О.Ю. Омельчука М.І. при секретарі Бурківській Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, 3-ї особи КВЖРЕП №8 м. Житомира про визнання права власності на частину домоволодіння за набувальною давністю за апеляційними скаргами прокуратури Житомирської області та виконкому Житомирської міської ради на рішення Богунського районного суду Житомирської області від 27 липня 2006 року,
встановив:
У червні 2006 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що протягом десяти років з відома відповідача вона безперервно користується квартирою № 1 по вул. Львівській, 3-а у м. Житомирі і внаслідок цього набула право власності на цю квартиру.
Рішенням Богунського районного суду Житомирської області від 27 липня 2006 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка має загальну площу 51,5 м.кв., житлову площу 30,2 м.кв і складається з двох кімнат, коридору та кухні.
Не погоджуючись із таким рішенням прокуратура Житомирської області та виконком Житомирської міської ради подали апеляційні скарги, у яких просять скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову та вирішити питання про поворот виконання рішення. Апелянти посилаються на те, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення ст. 344 ЦК України, оскільки їх застосування можливе лише з 1 січня 2011 року.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння
Справа № 22 ц - 1791 Головуючий у суді 1 інст. Шелепа А.А.
Категорія 5 Суддя - доповідач Старовойт Г.С.
майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Отже положення ст. 344 ЦК України щодо набуття права власності на нерухоме майно можуть бути застосовані лише після 1 січня 2001 року.
Крім того, порядок набуття права власності на житло, що є в комунальній власності, визначений Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду" ( ст. 345 ЦК України). А спірна квартира, як встановлено судом першої інстанції, перебуває у власності Житомирської міської ради.
Таким чином суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що справу розглянуто за відсутності представників відповідача і 3-ї особи, щодо яких у протоколі судового засідання від 27 липня 2006 року (а.с. 51) зазначено, що про час і місце розгляду справи вони повідомлені належним чином. Однак, з висновком суду першої інстанції щодо належного і завчасного повідомлення відповідача і 3-ї особи про час і місце розгляду справи погодитися не можливо з наступних міркувань.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання.
З матеріалів справи вбачається, що представники відповідача і 3-ї особи повідомлені під розписки від 25 і 26 липня 2006 року про розгляд справи о 9 год. 30 хв. 27 липня 2006 року (ас. 46, 48). Зміст розписок не відповідає вимогам ст. 75 ЦПК України, зокрема, в них не зазначено, яка процесуальна дія має відбутися.
Крім того, з протоколу судового засідання вбачається, що розгляд справи 27 липня 2006 року розпочато о 9 год. 10 хв., тобто до часу, зазначеного у розписках.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що справу розглянуто за відсутності представників відповідача і 3-ї особи, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання, що відповідно до п.3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.
Відповідно до ст. 380 ЦК України питання про поворот виконання рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі, а тому вимоги апелянтів щодо повороту виконання рішення слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 311, 313-315, 380 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційні скарги прокуратури Житомирської області та виконкому Житомирської міської ради задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 липня 2006 року скасувати і направити справу до того ж суду на новий розгляд у іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.