Провадження № 11-кп/803/1807/20 Справа № 192/1896/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 серпня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , прокурора Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2020 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, у кримінальному провадженні № 12018040650000563,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що останній 29.08.2018 року близько 02 год., знаходячись поблизу магазину «Міні Маркет», розташований по вул. Гагаріна, буд. 26 в с.м.т. Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, під час сварки із ОСОБА_9 з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс останньому один удар кулаком по обличчю, чим спричинив ОСОБА_9 тілесне ушкодження середньої тяжкості.
На переконання суду, вказані злочинні дії ОСОБА_6 утворюють склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за який йому призначено покарання у виді 1 року обмеження волі.
Строк відбуття покарання ухвалено відраховувати з дня прибуття і постановки ОСОБА_6 на облік у виправному центрі після набрання вироком законної сили.
Позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.\
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відповідно - 3113 грн. 61 коп. та 73 000 грн., а всього 76 113 грн. 61 коп.
Захисник не погодився з даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Посилається на порушення судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки обвинувачений частково заперечував проти задоволення вимог та розміру цивільного позову потерпілого як в частині відшкодування матеріальної шкоди, так і в частині відшкодування моральної шкоди, що зобов'язувало суд не застосовувати спрощену процедуру судового розгляду.
Стверджує, що вирок є несправедливим через суворість призначеного покарання. Суд не врахував повне визнання ОСОБА_6 своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, позитивні характеристики за місцем проживання та висновок досудової доповіді, де зазначено, що орган пробації вважає можливим виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства.
Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено в повному обсязі вимоги потерпілого ОСОБА_9 щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки останній не надав суду необхідних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених у позові.
Прокурор в апеляційній скарзі також просить вироку скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в зв'язку з істотним порушенням судом першої інстанції процесуального закону.
Вважає, що суд врахував, як докази показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які не були допитані під час досудового розслідування, порушуючи вимоги ч. 12 ст. 290 КПК України та ч. 1 ст. 370 КПК України, в своєму рішенні не вмотивував, чому визнав вказані докази допустимими.
Зазначає, що під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 частково заперечував проти задоволення вимог та розміру цивільного позову потерпілого, однак суд першої інстанції всупереч ст. 349 КПК України, не дослідив всі обставини, які підлягають доказуванню.
Також вказує, що обвинувачений попросив вибачення у потерпілого, свою вину щодо обставин вчинення ним злочину визнавав в повному обсязі, однак суд першої інстанції, всупереч ст. 66 КК України, дану обставину не визнав, як щире каяття.
Згідно ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Потерпілий ОСОБА_9 та його представник ОСОБА_12 про дату час та місце слухання справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду від останніх не надходило. Враховуючи думку учасників судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності не з'явившихся осіб, відповідно до вимог вказаної норми процесуального закону.
Під час апеляційного розгляду та його захисник підтримали свою апеляційну скаргу та просили її задовольнити, не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора. Прокурор підтримала апеляційну скаргу сторони обвинувачення та не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника.
В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали такі ж позиції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, думки учасників судового засідання, дослідивши та перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляцій, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Виходячи із вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів перевіряє судове рішення в межах поданих апеляційних скарг.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються.
Основною умовою застосування такого судового розгляду є повне визнання всіма учасниками судового провадження як події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчинені за обставин, викладених в обвинувальному акті, так і виду та розміру завданої шкоди, що згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України входить до предмету доказування у кримінальному провадженні.
Суд зобов'язаний з'ясувати, чи правильно сторони розуміють зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання їх є добровільним, та роз'яснити сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У разі, якщо будь-яка з наведених обставин заперечується учасниками судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а спрощена процедура, передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України, застосована бути не може.
Цих вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції не дотримався.
Колегією суддів встановлено, що потерпілим ОСОБА_9 було заявлено цивільний позов про стягнення завданої кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди відповідно у розмірі 30413 грн. 61 коп. та 73 000 грн.
У судовому засіданні ОСОБА_6 визнав позовні вимоги ОСОБА_9 частково, так як сума матеріальної шкоди не доведена позивачем, а сума моральної завищена.
Разом з тим, як вбачається з вироку, суд частково задовольнив цивільний позов ОСОБА_9 , зменшивши розмір відшкодування матеріальної шкоди до 3113 грн. 61 коп. та стягнув в рахунок відшкодування моральної шкоди 73 000 грн.
Водночас, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 349 КПК України, якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.
У цьому провадженні характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому ОСОБА_9 , насамперед було встановлено на підставі висновку судово-медичного експерта № 3009е від 28 вересня 2018 року, який під час судового розгляду не досліджувався. Між тим, відображені у ньому фактичні дані безпосередньо пов'язані з наслідками протиправних дій обвинуваченого, якими було обґрунтовано цивільні вимоги потерпілого. Попри це при здійсненні судового розгляду, суд не з'ясував, чи не заперечується стороною захисту згаданий висновок від 28 вересня 2018 року, а отже, й усі фактичні наслідки вчиненого суспільно небезпечного діяння.
Отже, всупереч ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджуючи доказів на підтвердження розміру завданої потерпілому шкоди, ступеня вини обвинуваченого, його матеріального становища та інших обставин, що мають істотне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд зменшив суму відшкодування матеріальної шкоди та при цьому не навів у вироку належних і достатніх підстав і мотивів для прийняття такого рішення, чим обмежив процесуальні права потерпілого.
Виходячи з того, що потерпілий безпідставно був обмежений у реалізації своїх прав при проведенні судового слідства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Також заслуговують на увагу доводи прокурора про порушення судом першої інстанції вимог ч. 12 ст. 290 КПК України, оскільки судом було враховано, як докази показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які не були допитані під час досудового розслідування, відтак суд не мав права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України, до підстав для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції належить істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно зі ст. 412 КПК України, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Приймаючи до уваги той факт, що діючим КПК України в перелік істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, та підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не входять зазначені порушення, виходячи із загальних засад кримінального провадження, а саме, вимог ст. 7 КПК України, згідно з якими, до загальних засад кримінального провадження відноситься зокрема, законність та забезпечення права на захист, колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому скасовуючи вирок у зв'язку з істотним порушеннями процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення інших доводів, викладених в апеляційних скаргах прокурором та захисником, не досліджує їх та вважає, що останні підлягають ретельній перевірці під час нового судового розгляду.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції слід усунути зазначені в ухвалі порушення вимог КПК України, які стали підставою для скасування вироку суду, всебічно, повно та неупереджено дослідити доводи прокурора та захисника, наведені в апеляційних скаргах, дати їм належну оцінку та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам кримінального процесуального закону, в розумінні ст. 370 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_13 - задовольнити.
Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2020 року щодо ОСОБА_6 - скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4