Справа №359/444/20
Провадження №2/359/1393/2020
21 серпня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
при секретарі судового засідання Шеремет А.І.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в приміщенні суду у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
встановив:
ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом та обгрунтовує його тим, що 7 вересня 2013 року вона уклала шлюб з ОСОБА_3 . Під час шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_4 . Позивач не бажає жити однією сім'єю з відповідачем, збереження шлюбу буде суперечити її інтересам. Тому ОСОБА_2 просить суд розірвати шлюб.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримує позов та наполягає на його задоволенні.
ОСОБА_2 не з'явилась у судове засідання. Позивач надіслала заяву (а.с.34-35), в якій вона підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.
Відповідач також не з'явився у судове засідання. ОСОБА_3 надіслав заяву (а.с.36-37), в якій він визнає позов та не заперечує проти його задоволення.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши подані письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 7 вересня 2013 року сторони уклали шлюб, зареєстрований ВДРАЦС РС Житомирського МУЮ у Житомирській області, про що був складений відповідний актовий запис за №1607. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 7 вересня 2013 року (а.с.5).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_4 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17 лютого 2015 року (а.с.4).
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам хоча б одного з них.
Як роз'яснив Верховний Суд України, згідно зі ст.24 цього Кодексу шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН.
Встановлено, що ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_3 не бажають жити однією сім'єю. Вони не мають жодного наміру вживати заходи, спрямовані на примирення. Ці обставини красномовно свідчать про те, що збереження шлюбу буде суперечити інтересам обох сторін.
З огляду на це суд вважає, що шлюб, укладений між сторонами, допустимо розірвати.
Відповідно до ч.1 ст.141 та п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, пов'язане з розподілом між сторонами судових витрат. Зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Встановлено, що ОСОБА_2 сплатила судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок. Ця обставина підтверджується квитанцією №18202 від 10 січня 2020 року (а.с.3). Пред'явлений нею позов задоволений в повному обсязі.
З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.1 ст.268 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, укладений 7 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, про що був складений відповідний актовий запис за №1607, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець