Справа № 357/8110/20
1-кп/357/1524/20
25.08.2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020115030000336 від 10 серпня 2020 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
21 липня 2020 року, приблизно о 00 год. 20 хв., ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч ст. 30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла та не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, зайшов на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить на праві власності потерпілій ОСОБА_5 , без добровільної згоди особи, яка ним володіє, відчинив хвіртку паркану та зайшов на територію подвір'я, після чого відчинив вхідні двері до будинку та проник до домоволодіння, чим реалізував свій злочинний умисел, спрямований на незаконне проникнення до житла. Внаслідок своїх незаконних дій ОСОБА_3 порушив право на недоторканість житла ОСОБА_5 .
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся. Пояснив, що 21 липня 2020 року, приблизно о 00 год. 20 хв., з метою відпочити, зайшов до кв. АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_5 , яка є матір'ю його друга, без добровільної її згоди. Вказав, що двері були незамкнені, він їх відкрив та потрапив до будинку потерпілої. Розуміє, що проник до житла незаконно. Просить суворо не карати, запевнив суд, що такого більше не станеться, оскільки зробив для себе певні висновки. Повідомив, що працює неофіційно і має джерело доходу.
Обвинуваченому ОСОБА_3 та іншим учасникам судового провадження правильно зрозумілі суть обвинувачення та обставини кримінального провадження. Як показав ОСОБА_3 у судовому засіданні дає показання правдиво та добровільно, оскільки повністю визнає провину у вчиненні кримінального правопорушення. У зв'язку з цим після роз'яснення всім учасникам судового провадження наслідків, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України, та за їх згодою при дослідженні доказів у кримінальному провадженні суд обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням даних, що характеризують його особу, так як немає жодного сумніву в добросовісності та істинності його позиції, а також усі учасники судового провадження згодні та не оспорюють обставини вчинення кримінального правопорушення та його кваліфікацію, вказані в обвинувальному акті.
Таким чином, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідного до вимог ст. 337 КПК України, суд встановив, що своїми умисними діями, ОСОБА_3 вчинив незаконне проникнення до житла, тобто кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 162 КК України.
При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.
При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, працює неофіційно, посередньо характеризується за місцем проживання, раніше не судимий.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (частини статті), що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, але із врахуванням ступеня тяжкості, обставин його вчинення, наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання - особам, які вперше вчинили злочини.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 , який вперше вчинив, кримінальне правопорушення, яке, згідно ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, менш суворого покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 162 КК України, суд зазначає, що наряду з іншими видами покарань, вказаною нормою закону передбачено також штраф. Призначаючи покарання у виді штрафу і визначаючи його розмір, суди мають враховувати майновий стан обвинуваченого. Майновий стан винного є поняттям оціночним. Для оцінки майнового стану винного слід, зокрема, враховувати розмір заробітної плати, пенсії чи стипендії такої особи; грошових доходів та інше.
Оскільки, обвинувачений працює не офіційно, має джерело доходів, на запитання прокурора запевнив, що взмозі сплатити штраф, у разі його призначення судом, а тому, в даному конкретному випадку, до нього, на думку суду, може бути застосований такий вид покарання як штраф.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових правопорушень, за ч. 1 ст. 162 КК України є покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На думку суду, призначене покарання у виді штрафу в мінімальних розмірах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 162 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових правопорушень і не буде становити особистий надмірний тягар для особи.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази відсутні.
Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не застосовувати.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області. Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Суддя: ОСОБА_1