Справа № 357/8239/20
2/357/3318/20
"25" серпня 2020 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ярмола О. Я. , розглянувши матеріали позову Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Шкарівської сільської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев,-
20.08.2020 року перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в інтересах держави в особі Шкарівської сільської ради з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ДП «Білоцерківське лісове господарство» та просив в судовому порядку стягнути із ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Шкарівської сільської ради Білоцерківського району, шкоду заподіяну внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 31711,54 грн, вирішити питання судових витрат.
Ознайомившись з матеріалами позову, приходжу до висновку про повернення заявнику даної позовної заяви з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються нездатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).
Згідно п.3 ч.1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч. 2 статті 129 Конституції України).
Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
У ч.3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
В даному випадку, прокурор виступає в інтересах держави в особі Шкарівської сільської ради в спорі про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року в справі №826/13768/16.
Отже, у першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
У позовній заяві, яка надійшла до суду 20.08.2020, прокурор вказує на те, що Шкарівська сільська рада, як орган місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду, не виконує обов'язків, покладених на нього Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», що проявляється у бездіяльності вказаного органу, щодо звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, внаслідок чого у прокурора виникли підстави для представництва державних інтересів.
Однак, дані твердження і обґрунтування є хибними.
Як вбачається з матеріалів справи, перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури звернувся до голови Шкарівської сільської ради із запитом про надання інформації з приводу того чи відшкодована ОСОБА_1 шкода навколишньому природному середовищу в сумі 31711,54 грн, чи вживались сільською радою заходи щодо стягнення вказаної шкоди та просив вжити такі заходи, а у разі неможливості звернення до суду, просили повідомити про їх причини.
Листом від 14.07.2020 року Шкарівська сільська рада повідомила, що станом на 01.07.2020 року Шкарівській сільській раді не відшкодовано шкоду завдану діями ОСОБА_1 , заходи щодо стягнення завданої шкоди не вживались, позов до суду не заявлявся, оскільки про даний факт сільській раді стало відомо із листа Білоцерківської місцевої прокуратури.
Матеріали даної справи не містять будь-яких доказів щодо звернення Шкарівської сільської ради до прокурора, як з проханнями звернення до суду в їх інтересах, так і їх ухилення від особистого звернення до суду в своїх інтересах по справі не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Шкарівською сільською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади.
Будь-яка особа може звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Таким чином, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18).
Більше того, саме лише посилання у позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичнихосіб); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця, який займає посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Водночас, дослідивши матеріали позовної заяви, суддею не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Шкарівською сільською радою функцій щодо захисту інтересів держави.
Сама по собі обставина не звернення, в даному випадку, органу місцевого самоврядування з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів громади.
Разом з тим, відповідно статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Менчинська протии Росії", пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мартіні протии Франції").
Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді спору. Така практика не є намаганням обмежити функції прокуратури сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, а є лише наслідком системного тлумачення положень законодавства, якими встановлена необхідність підтвердження судом підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, оскільки право прокуратури на звернення до суду в інтересах уповноваженого суб'єкта, не може презюмуватися, як безспірне.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30 липня 2019 року в справі №0440/6927/18.
Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадку, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду з позовом від імені суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суддя дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви прокурору.
Відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 2ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, згідно з п. 2 ч. 1ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Частиною 7 ст. 185 ЦПК України передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 185,265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Шкарівської сільської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев, - повернути заявнику разом з доданими до неї документами.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
СуддяО. Я. Ярмола