19 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3804/19 пров. № А/857/4632/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Большакової О.О., Заверухи О.Б.
за участю секретаря судового засідання Юник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, прийняте суддею Волдінера Ф.А. в м.Луцьку, за правилами спрощеного позовного провадження, у справі № 140/3804/19 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТТА ГРАНТ" до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТТА ГРАНТ" звернулося з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/002607/2 від 22.11.2019.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що 22.10.2019 позивачем придбано транспортний засіб марки Volvo, моделі - FH 500, бувший у використанні, номер шасі - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2016.
01.02.2019 декларантом з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу було подано до Волинської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA205090/2019/128930, у якій митна вартість товару була визначена за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) у розмірі 14 700,00 Євро.
Відповідач не погодився із визначеною декларантом митною вартістю та 22.11.2019 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/002607/2, з тих підстав, що митна вартість зазначеного товару не може бути визнана за ціною договору, оскільки подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом; митний орган митну вартість визначив за резервним методом за ціною 25 900 Євро. При цьому, відповідачем у повідомленні не вказаний жодний факт неправильності проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначено, які саме відомості відсутні чи не піддаються обчисленню у поданих документах і, взагалі, не вказано, які саме складові митної вартості не підтверджено документально. Крім того, митним органом не зазначено пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів із застосуванням резервного методу, не зазначено докладну інформацію та джерела, які використані митним органом при її визначенні, та послідовність застосування методів, що передує методу, обраного митним органом. Крім того, відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/02607.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Волинська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що декларантом її заявлено за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) на рівні 14 700,00 Євро. При опрацюванні поданих до митного органу документів відповідачем було встановлено відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності в товаро-супровідних документах, а саме: в розділі 3.2 договору № 01/10/19 від 01.10.2019 між сторонами обумовлена відстрочка платежів на 360 днів, в рахунку-фактурі № 2105F19 від 22.10.2019 зазначена інформація про оплату на банківський рахунок продавця 22.10.2019. Надавати додаткові документи ТзОВ "Бетта Грант" відмовилося.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів та за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта надати інші документи, на підтвердження заявленої митної вартості товару, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA205020/2019/002607/2 від 22.11.2019, митну вартість визначено на рівні 25900 Євро.
Оскілки митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІЧС ДФС товару 1 МД митне оформлення якого здійснено раніше, а саме МД № UA305130/2018/3935 від 15/07/2019 про що зазначено в графі 33 Рішення.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, митницею в прийнятому рішенні у відповідності до вищенаведених норм митного законодавства зазначено всі необхідні відомості, а тому висновки суду, викладені у рішенні є обгрунтованими.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Позивачем не подано відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи відповідно до ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно ч.1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 08.11.2019 декларантом в інтересах ТзОВ "Бетта Грант" подано для митного оформлення митну декларацію № UA205090/2019/128930 з метою декларування товару сідельний тягач марки VOLVO, модель FH 500, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2016, номер шасі - НОМЕР_2 , тип двигуна - дизельний, робочий об'єм двигуна - 12777 см3, потужність двигуна - 375 kw, колісна формула 4х2, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2.
Декларантом в графі 42 МД № UA205090/2019/128930 вказано ціну товару в сумі 14 700,00 Євро та зазначено в графі 45 митну вартість в сумі 399 195,68 грн.
На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: інвойс № 2105F19 від 22.10.2019; декларація про походження товару № 8919 від 08.11.2019; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № С 933827 від 25.10.2019; протокол про порушення митних правил № 2785/20500/19 від 07.11.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 23.10.2019; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 8919 від 08.11.2019; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів, подання якого для митного оформлення не супроводжується № 01/10/2019 від 01.10.2019; договір про надання послуг митного брокера № 16/09 від 16.09.2019; довідка № 1232 від 08.11.2019; копія митної декларації країни відправлення № 19DE745516214009E7 від 23.10.2019; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA205090/2019 від 08/11/2019.
При опрацюванні поданих до митного органу документів відповідачем було встановлено відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності в товаро-супровідних документах, а саме: в розділі 3.2 договору № 01/10/19 від 01.10.2019 між сторонами обумовлена відстрочка платежів на 360 днів, в рахунку-фактурі № 2105F19 від 22.10.2019 зазначена інформація про оплату на банківський рахунок продавця 22.10.2019.
Тому, відповідачем було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами; платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; рахунки про здійснення платежів третім особам.
У відповідь на вказану вимогу, позивач листом від 21.11.2019 повідомив про відсутність додаткових документів для підтвердження митної вартості.
22.11.2019 відповідач прийняв рішення № UA205110/2019/002607/2 про коригування митної вартості товарів.
Згідно з графою 30 вказаного рішення митним органом було визначено митну вартість товару "сідельний тягач марки VOLVO, модель FH 500, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2016, номер шасі - НОМЕР_2 , тип двигуна - дизельний, робочий об'єм двигуна - 12777 см3, потужність двигуна - 375 kw, колісна формула 4х2, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, маса в разі максимального завантаження - 20 500 кг., вантажопідйомність - 12 273 кг., призначений для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування" за ціною 25 900,00 Євро (замість 14 700,00 Євро, що була заявлена декларантом).
У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Під час опрацювання документів, поданих для підтвердження митної вартості товару, встановлено, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності в товаро-супровідних документах, а саме: в розділі 3.2 договору № 01/10/19 від 01.10.2019 між сторонами обумовлена відстрочка платежів на 360 днів, в рахунку-фактурі № 2105F19 від 22.10.2019 р. зазначена інформація про оплату на банківський рахунок продавця 22.10.19. Тому у відповідності із положеннями ст.53, ст.54 МК України, на протязі 10 днів, декларанту було запропоновано надати наступні документи: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, - рахунки про здійснення платежів третім особам. Згідно п.6 ст.53 декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Згідно п.2 ч.2 ст.55 МКУ дані відомості повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних. Також відповідно до ст. 254 МКУ декларант повинен надати переклад документів, поданих до митного оформлення. Декларант не надав вищезазначених додаткових документів, а також надіслав лист від 21.11.19р., в якому повідомив про відсутність додаткових документів для підтвердження митної вартості. Враховуючи вищевикладене та керуючись вимогами ч. 6 ст.54 МК України передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у 4.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару 1 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі інформації ЄАІС тов.1 МД №UA305130/2018/13935 від 15.07.2019. Рівень митної вартості становить 25900 євро. Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу або в судовому порядку.
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі інформації ЄАІС МД № UA305130/2018/13935 від 15.07.2019. Рівень митної вартості становить 25 900 Євро. Декларанту запропоновано звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/02607.
У цій же картці відмови митний орган роз'яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості відповідно до рішення про коригування митної вартості від 22.11.2019 № UA205110/2019/02607/2.
Не погоджуючись з прийнятим митним органом рішенням Волинської митниці ДФС від 22.11.2019 № UA205110/2019/02607/2 про коригування митної вартості товарів та вважаючи його протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не обґрунтовано ціну товару, яка визначена ним у розмірі 25 900,00 Євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом; відповідач не довів того, що товар за такою митною вартістю дійсно був увезений до України, а тому рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 22.11.2019 № UA205110/2019/02607/2 є неправомірним і таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 - 3 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти.
Згідно з частиною 1 - 3 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару і обраний ним метод її визначення згідно з частиною другою статті 53 МК України, а саме: інвойс № 2105F19 від 22.10.2019; декларація про походження товару № 8919 від 08.11.2019; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № С 933827 від 25.10.2019; протокол про порушення митних правил № 2785/20500/19 від 07.11.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 23.10.2019; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 8919 від 08.11.2019; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів, подання якого для митного оформлення не супроводжується № 01/10/2019 від 01.10.2019; договір про надання послуг митного брокера № 16/09 від 16.09.2019; довідка № 1232 від 08.11.2019; копія митної декларації країни відправлення № 19DE745516214009E7 від 23.10.2019; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA205090/2019 від 08/11/2019.
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що позивач надав митному органу необхідну кількість документів, що підтверджують митну вартість товару, а саме: товариство придбало автомобіль, митне оформлення якого здійснювалося за МД від 08.11.2019 № UA 205090/2019/128930 за ціною 14 700,00 Євро, про що свідчать: рахунок-фактура № 2105F19 від 23.10.2019, договором купівлі-продажу № 01/10/19 від 01.10.2019; декларацією про походження товару № 8919 від 08.11.2019; сертифікатом з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № С 933827 від 25.10.2019; протоколом про порушення митних правил № 2785/20500/19 від 07.11.2019; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 23.10.2019; висновком про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 8919 від 08.11.2019; договором про надання послуг митного брокера № 16/09 від 16.09.2019; довідкою № 1232 від 08.11.2019.
Даним спростовується твердження митного органу про те, що подані декларантом документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості товару.
Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору купівлі-продажу № 01/10/19 від 01.10.2019 сторони домовились, що продавець надає відстрочку покупцю у здійсненні платежів за поставлений товар, яка складає 360 днів з моменту виставлення рахунку фактури; покупець має право здійснити оплату раніше строку вказаного в п. 3.2 даного Договору.
Таким чином, суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, вірно не взяв до уваги доводи відповідача про те, що митна вартість товару залежить від моменту його оплати чи створює розбіжності в товаро-супровідних документах.
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/002607/2 від 22.11.2019 вказано, що воно прийняте у зв'язку із неподанням декларантом інших додаткових документів для підтвердження митної вартості, а документи, подані для підтвердження митної вартості товару не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв'язку з встановленням розбіжностей в товаро-супровідних документах. Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому митну вартість він визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Відповідачем проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі - ГАТТ 1947).
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Відповідно до статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (далі - Угода про застосування статті VII ГААТ) ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.
Згідно зі статтею 7 Угоди про застосування статті VII ГААТ, якщо митної вартості імпортних товарів не може бути визначено згідно з положеннями статей 1 - 6 включно, митна вартість визначається з використанням обґрунтованих засобів, сумісних з принципами та загальними положеннями цієї Угоди й статті VII ГАТТ 1994 та на підставі даних, наявних у країні імпорту.
Згідно з частиною першою статті 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
З оспореного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/002607/2 від 22.11.2019 вбачається, що у ньому зазначено про неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію ЄАІС тов.1 МД № UA305130/2018/13935 від 15.07.2019.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Суду першої та апеляційної інстанції не навів достатньо підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості у такий спосіб та за довільною методикою.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі № 140/3804/19, - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді О. О. Большакова
О. Б. Заверуха
Повне судове рішення складено 25.08.20