Справа № 240/2657/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
25 серпня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не здійснення нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, індексації;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, індексації, врахувавши виплачені суми.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, яка полягає у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.
Зобов'язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №899 від 22.09.2010, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода має періодичний, а не постійний характер, а тому не може включатися до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого проводиться розрахунок інших додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі і одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу суду 27 липня 2020 року, заперечив проти задоволення вимог відповідача та, посилаючись на правову позицію, яка була неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду.
Відповідно до приписів ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, в межах вимог ст. 308 КАС України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України.
Наказом начальника Генерального штабу - головнокомандувача ЗСУ (по особовому складу) №429 від 22.09.2020, ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас, а Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 28.09.2017 №215, виключено зі списків особового складу з 28.09.2017.
При звільненні з військової служби позивачу була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Факт виплати одноразової грошової допомоги при звільненні підтверджується наявним у справі грошовим атестатом серії ЗУ № 355218 (а.с.10).
Сторонами не заперечується, що при визначенні розміру належної позивачу одноразової грошової допомоги відповідач не врахував до складу грошового забезпечення, з якого вона розраховується, додаткової щомісячної грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, в якій просив здійснити новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди і індексації, яку він отримував під час проходження військової служби.
Листом від 17.02.2020 № 305/337 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для включення додаткової щомісячної грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, і індексації до складу грошового забезпечення, з якого визначається розміру одноразової грошової допомоги (а.с.15).
Вважаючи протиправними вказані дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача додаткову грошову винагороду, оскільки при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам даного Закону.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким частково позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини другої статті 2 цього Закону порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб","Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII).
Згідно з вимогами частин першої, другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів; до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Відповідно до абз.1 ч.2 ст.15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова № 889) Уряд установив, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відповідно до п.38.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року № 260 (надалі Інструкція № 260) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно із п.38.6 Інструкції № 260 військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення); які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад), - посадовий оклад, оклад за військовим званням на день звільнення з військової служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), що отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами відповідно до законодавства України.
Як свідчать матеріали справи, позивача звільнено з військової служби на підставі пункту "б" (за станом здоров'я) ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Позивачу було виплачено щомісячну додаткову винагороду: із квітня 2017 року по вересень 2017 року, що підтверджується копією довідки відповідача №305/873 від 30.11.2017 (а.с. 13).
У довідці міститься примітка, що позивач із 27.03.2017 приступив до виконання обов'язків за посадою, а з 28.09.2017 виключний зі списків особового складу.
Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена рішенням Уряду України, виплачувалася позивачу до звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні..
Проте відповідачем додаткову грошову винагороду у зазначеному розмірі до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено.
Вказаний факт був визнаний представником відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції та не заперечувався в апеляційній скарзі.
Підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди стали вимоги п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України Затвердженої Наказом Міністерства оборони України 15.11.2010 року за № 595, відповідно якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Колегія суддів враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Оскільки останні 24 місяці перед звільненням додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, на підставі Постанови № 889, нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Колегія суддів вважає, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена Постановою № 889.
Аналогічні правові висновки Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/11679/17, від 31.07.2019 у справі № 826/3398/17, від 08.08.2019 у справі № 802/955/17-а, від 24.03.2020 року у справі № 810/2734/17.
Враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595, виданої на виконання Постанови № 889, за змістом якої додаткові винагороди не включаються до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби.
В даному випадку, колегія суддів відзначає, що частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Таким чином при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно із ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.