Справа № 824/534/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір В.О.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
25 серпня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року (м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення,
в квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 04.01.2019р. ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, оформленого пунктом 97 протоколу №41 від 05 квітня 2019 року засіданням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, у зв'язку із встановленням 04.01.2019р. ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, відповідно до статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 25.12.2013р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у рази загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформленого пунктом 97 протоколу №41 від 05 квітня 2019 року засіданням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум; зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 36-місячного грошового забезпечення, як особі звільненій з військової служби, інвалідність ІІІ групи якого настала по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, що мало місце в період її проходження, відповідно до статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб від 28.05.2008р. №499; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 975.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах України, з якої згідно наказу Чернівецького обласного військового комісара №188 від 27.09.2004р. його звільнено у запас за пунктом 67, підпунктом "б" (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу, Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, з 27.09.2004р. виключено зі списків особового складу Чернівецького облвійськкомату, з усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Чернівецького МВК Чернівецької області (а.с.10).
Відповідно до витягу з акту огляду у МСЕК №029764 від 23.09.2010р., позивачу при первинному огляді, дата огляду 03.09.10р. - 23.09.10р. встановлено ІІІ групу інвалідності, строком до 01.10.2011р., дата наступного переогляду - 23.09.2011р., причина інвалідності - травма, так, пов'язана із виконанням обов'язків військової служби (а.с.11).
Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією №049684 від 15.01.2019р. позивачу при повторному огляді встановлено ІІ групу інвалідності (безтерміново), причина інвалідності: травма, так, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (а.с.13).
Позивач звернувся до військового комісаріату ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності від травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Пунктом 97 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом від 05.04.2019р. №41, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови вказано, що заявник не має права на одержання такої допомоги, у зв'язку з тим, що звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04 квітня 2006 року №3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», а інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Також, підставою для відмови зазначено те, що зміна групи інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності (а.с.15).
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з неправомірності п.97 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом №41 від 05.04.2019р. комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби та про наявність підстав для його скасування (рішення у частині, що стосується позивача). Також, суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивача щодо призначення йому одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, у зв'язку із встановленням 04.01.2019р. ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку №975, є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відтак, судове рішення в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається.
Так, в апеляційній скарзі позивач вважає, що розмір одноразової грошової допомоги слід визначити згідно з положеннями законодавства, чинними на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності. З приводу вказаних тверджень колегія суддів зазначає наступне.
Як вже зазначалось вище, позивач при встановленні йому інвалідності ІІІ групи не отримував одноразову грошову допомогу.
Пунктом 2 Порядку № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, судова колегія приходить до висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається законодавством, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. При подальшій зміні групи інвалідності на вищу, внаслідок збільшення відсотка втрати працездатності, самостійне (нове) право на допомогу як таку не виникає, а виникає лише право на отримання більшого розміру допомоги, що базується на страховому випадку, яким є встановлення інвалідності, а не ії підвищення. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розміру допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Таким чином, моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб від 28.05.2008р. №499, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку №499 (в редакції, чинній на момент встановлення ІІІ групи інвалідності) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 36-місячного грошового забезпечення (інвалідам IІI групи).
Зазначений Порядок № 499 не містив норм, які б передбачали виплату допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належним способом захисту порушеного права у даному випадку, є зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у відповідності до приписів Порядку №499 та статті 16 Закону № 2011-ХІІ.
Водночас, вимоги позивача щодо призначення йому одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, у зв'язку із встановленням 04.01.2019р. ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку №975, є необґрунтованими.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 25 серпня 2020 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.