Справа № 361/6864/15
25 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Федотова І.В. та Сорочка Є.О. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити дії, відшкодування майнової і моральної шкоди, -
У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Броварської міської ради Київської області (далі - Відповідач, Броварська міськрада), в якому просив:
1) визнати протиправними дії Броварської міської ради, рішенням якої 06.08.2015 року відмовлену позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, в зв'язку з тим що подані клопотання не відповідають вимогам чинного законодавства. Дана підстава для відмови у наданні дозволу щодо відведення земельної ділянки позивачу Земельним кодексом України не передбачена. Також дана підстава відмови не передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та відповідно міждержавною угодою, яка має вищий правовий статус за Земельний кодекс України. Відповідач діяв всупереч вимог чинного законодавства та прийняв рішення, яке утиснуло права позивача щодо отримання ним земельної ділянки на пільгових умовах. Також дана заява не розглянута в місячний термін, як передбачено законодавством. Також земельну ділянку позивачу протиправно не надали на протязі року з часу звернення, як відселеному з зони ЧАЕС. Також дана відмова є дискримінаційна щодо позивача, порушує його права та свободи, і інтереси, честь та гідність;
2) зобов'язати Броварську міську раду розглянути заяву позивача на сесії міської ради та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки позивачу відповідно ст.ст. 12, 40, 79-1, 81, 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ст.25 Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про Державний земельний кадастр», п.34 ст.26, п.2 ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 18 ст. 13, частини другої п.15.ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та п.20 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
3) в зв'язку з тим, що діями та бездіяльністю відповідача, завдано тяжких матеріальних втрат позивачу, зокрема не отримана земельна ділянка, та неодноразові порушення його прав, свобод та інтересів, та дискримінаційні дії щодо позивача, при відведенні земельних ділянок в м. Бровари. Що підтверджується відмовами, які не передбачені чинним законодавством, не розглядом заяви в передбачений законом місячний термін, перша заява була розглянута через пятнадцять місяців з часу подання, а друга через два з половиною місяці, що суттєво порушує права позивача. Даними діями та бездіяльністю відповідача, позивачу було завдано матеріальних збитків на суму 800 000 гривен, (вісімсот тисяч гривен), що включає в себе ціну земельної ділянки, та компенсацію матеріальних втрат, в зв'язку з знеціненням гривні та недотриманою вигодою, яку мав би позивач отримавши в користування земельну ділянку. Тому просить стягнути з Броварської міської ради, завдані матеріальні збитки позивача в розмірі 800 000 гривень;
4) зобов'язати відповідача, відшкодувати моральні збитки позивачу, в розмірі двісті тисяч гривень (200 000 грн), та стягнути ці кошти з відповідача. В зв'язку з тим, що через неодноразове порушення прав, свобод, та інтересів позивача та дискримінаційними діями щодо позивача, які принижують честь та гідність позивача, позивач зазнав тяжких моральних страждань. Ці неодноразові відмови у відведенні земельної ділянки, всупереч законодавства, свідоме невизнання відповідачем прав на пільгове отримання земельної ділянки позивачем, мають ознаки знущання та дискримінації позивача, вчинені з особливою жорстокістю, принижують гідність та честь позивача та позбавляють його прав гарантованих законодавством та Конституцією України. Також незважаючи, що рішенням суду вже було зобов'язано розглянути заяву позивача на сесії міської ради, але відповідач свідомо не розглянув звернення відповідно до законодавства, та не виконав рішення суду».
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково - постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2016 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Броварської міської ради Київської області, оформлені рішенням від 06.08.2015 року №1521-57-06 в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та скасовано вказане рішення в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Броварську міську раду Київської області винести на засідання найближчої чергової сесії міської ради та повторно розглянути в порядку та в строки, встановлені чинним законодавством України, клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах міста Бровари та прийняти відповідне мотивоване рішення.
У решті позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.05.2020 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 про розгляд справи за виключними обставинами.
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із заявою про роз'яснення рішення від 26.05.2020 року у справі №361/6864/15.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.06.2020 року заяву ОСОБА_1 повернуто.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду повністю та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 25.08.2020 року.
На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 засобами електронного зв'язку надійшла заява про відвід суддів Федотова І.В. та Сорочка Є.О. Дана заява обґрунтована тим, що указані судді, на переконання заявника, належать до членів злочинного угруповання, заінтересовані у результаті розгляду справи та шляхом втручання в автоматизовану систему розподілу справ позбавляють Позивача права на розгляд справи безстороннім та неупередженим судом, а також у судовому засіданні у справі №361/1495/16-а судді Федотов І.В. та Сорочко Є.О. безпідставно змусили ОСОБА_1 слухати оголошення складу суду стоячи. Крім того, зазначено, що в ухвалах про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до розгляду у порядку письмового провадження містяться взаємовиключні твердження про можливість розгляду даної апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2020 року заяву про відвід колегії суддів визнано необґрунтованою та передано справу №361/6864/15 для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.
За наслідками автоматизованого розподілу справи між суддями справа №361/6864/15 була передана судді Степанюку А.Г.
Розглянувши подану заяву, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Щодо суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного. При цьому суд не переконаний, що у цій справі достатньо ознак, які б давали підстави вважати, що судді Федотов В.І. та Сорочко Є.О. проявляють особисту упередженість.
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність суддів.
Так, як було встановлено вище, в якості підстав для відводу колегії суддів ОСОБА_1 визначає неодноразову участь суддів Федотова В.І. та Сорочка Є.О. у розгляді та вирішенні справ за його позовами, порушення засад автоматизованого розподілу справ між суддями, взаємовиключні формулювання в ухвалах про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до розгляду, а також безпідставне примушення ОСОБА_1 заслуховувати склад суду у справі №361/1495/16-а стоячи.
Разом з тим, наведені доводи, на переконання суду, не можуть бути свідченням існування об'єктивних обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів з огляду на те, що відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відтак, участь суддів Федотова В.І. та Сорочка Є.О. у розгляді справ №№ 361/5596/17, 361/8428/19, 361/1495/16-а, а також в ухваленні за їх наслідками рішень, як і процесуальні дії та рішення вказаних суддів у межах справи №361/1495/16-а та цієї справи не може бути підставою для їх відводу від даної справи в силу ч. 4 ст. 36 КАС України.
Окремо суд звертає увагу, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 31 КАС України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов'язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач.
Згідно п. 1 розд. VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради Суддів України 26.11.2010 року № 30, за виключенням кримінальних проваджень, визначення підсудності в яких проводиться у відповідності до Кримінально-процесуального кодексу, затвердженого Законом Української РСР «Про затвердження Кримінально-процесуального кодексу Української РСР» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 р., № 2, ст. 15), розподіл судових справ, здійснюється модулем автоматизованого розподілу виключно в автоматизований спосіб (без участі посадових осіб) під час реєстрації в суді передбачених законом процесуальних документів, на підставі інформації, внесеної уповноваженими особами суду до АСДС та до підсистеми обліку кадрів. Підставою для запуску процедури автоматизованого розподілу судової справи є внесений до АСДС ЕД або ЕКПД відповідного документу, підписаний електронним цифровим підписом його автора. Ручний запуск процедури автоматизованого розподілу не допускається.
Матеріали справи свідчать, що за наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями, відомості про яких зафіксовані у витягу з протоколу від 03.08.2020 року (а.с. 219), дана справа за наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Федотова І.В., суддів Сорочко Є.О. та Коротких А.Ю. При цьому, на сайті судової влади щодо справи №361/6864/15 (провадження №А/855/14969/20) розміщено звіт про її автоматизований розподіл.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що передача даної справи головуючому судді Федотову І.В. та, зокрема, судді Сорочку Є.О., здійснювалася за наслідками проведеного у відповідності до вимог КАС України та Положення №30 автоматизованого розподілу, у зв'язку з чим підстави стверджувати про порушення правил автоматизованого розподілу судової справи між суддями чи втручання у його здійснення, на чому наполягає ОСОБА_1, відсутні.
У справі «Газета Україна-Центр проти України» (заява № 16695/04), рішення від 15.07.2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до усталеної практики суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності».
Проаналізувавши викладені у заяві Позивача міркування та наведені доводи, суд приходить до висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу суддів Федотова В.І. та Сорочка Є.О. у цій справі, оскільки заява не містить посилань на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають можливість участі суддів у розгляді цієї справи, відповідно до статей 36, 37 КАС України.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість складу суду у результаті розгляду цієї справи, або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумнів в їх неупередженості, зі змісту доводів заяви про відвід не вбачається.
Натомість, мотиви Заявника фактично свідчать про його незгоду з рішеннями суддів Федотова В.І. та Сорочка Є.О. за наслідками розгляду інших справ за участі ОСОБА_1 , а також їх процесуальними діями у справі №361/1495/16-а та процесуальними рішеннями у справі №361/6864/15, що за правилами статей 36, 37 КАС України не може бути підставою для відводу, та не свідчать про неупередженість або об'єктивність суддів. У свою ж чергу, оскільки здійснення автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі приписів КАС України та Положення №30, а твердження Позивача щодо можливого втручання у цей процес належними і допустимими доказами не підтверджено, то підстави вважати інакше з урахуванням наявних у матеріалах справи документів відсутні.
Отже, на думку суду, оскільки інших обставин, які б, на переконання Заявника, свідчили про упередженість або необ'єктивність суддів Федотова В.І. та Сорочка Є.О. не зазначено, а викладені у заяві доводи не дають підстав для висновку про необхідність відводу указаних суддів від даної справи, суд приходить до висновку, що подана заява про відвід задоволенню не підлягає.
Приписи ч. ч. 8, 12 ст. 40 КАС України визначають, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 36, 39-40, 248, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Федотова І.В. та Сорочка Є.О. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити дії, відшкодування майнової і моральної шкоди - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.Г. Степанюк
Повний текст ухвали складено та підписано « 25» серпня 2020 року.