про відмову у задоволенні заяви про відвід суддів
25 серпня 2020 року № 826/8426/14
Суддя-доповідач Шостого апеляційного адміністративного суду Кузьмишина О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В. та Епель О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», треті особи - Приватне підприємство «Ерідан», Гаражно-будівельний кооператив «Авіатор», про визнання протиправними дій, скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», третя особа - Приватне підприємство «Ерідан», про:
- визнання, що відповідач оформив і видав для ПП «Ерідан» реєстраційне посвідчення від 23.09.2009 року №006238 і державну реєстрацію прав від 16.11.2010 року за №32078009 на об'єкт по адресі: АДРЕСА_1 , протиправно, як таких, що не відповідають закону і на суперечливих бланках, нечинними та їх скасування як таких, що видані на самочинно побудований об'єкт;
- визнання протиправними дій відповідача щодо ненадання відповіді;
- зобов'язання відповідача на період розгляду справи утриматися від вчинення дій з відчуження власності у будівлі по вул. Г. Андрющенка, 4-г у м. Києві та її державної реєстрації.
Протокольною ухвалою від 22.07.2014 року залучено до участі у справі Гаражно-будівельний кооператив «Авіатор» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2014 року залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним реєстраційного посвідчення від 23.09.2009 року № НОМЕР_1 , виданого Київським міським БТІ на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2014 року позов задоволено частково - визнано протиправними дії Київського міського БТІ щодо ненадання відповіді ОСОБА_1 на звернення від 16.03.2014 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2014 року - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2014 року - скасовано та закрито провадження у справі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково - ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено - ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2014 року скасовано, а справу в частині позовних вимог направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2020 року закрито провадження у справі та роз'яснено, що розгляд даного спору має здійснюватися за правилами цивільного судочинства.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2020 року позивачем оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду, вважаючи її нікчемною.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 року апеляційну скаргу залишено без руху з тих підстав, що в апеляційній скарзі не зазначені вимоги особи, яка подає скаргу, до суду апеляційної інстанції, до апеляційної скарги не надано копій відповідно до кількості учасників справи.
На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, ОСОБА_1 надано заяву, в якій останній просив роз'яснити, що означають:
1) «ППА «Ерідан» і «до апеляційної скарги не її копії відповідно до кількості учасників справи?»;
2) «чи продовжує бути учасником процесу не існуючий «ПП «Ерідан», і на яку адресу мені йому готувати копію апеляції, чи суд як учасника судового процесу когось іншого мав на увазі?»;
3) «правові підстави для визнання 6-им ААС, що самостійно провадження по матеріалах витягу зі справи №826/8426/14 є тотожним провадженню у справі №826/8426/14, по якій вже винесена постанова, та яка норма КАСУ таке передбачає?»;
4) «чому в ухвалах 6-го ААС неповно вказані мої позовні вимоги до відповідача БТІ для вирішення судом, і чи це від суду правильно?».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали від 20.07.2020 року. Заяву ОСОБА_1. в частині продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги - задоволено та продовжено апелянту строк для усунення визначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 року недоліків на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
19.08.2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1. надійшла заява «Про недовіру і відвід колегії суддів 6-го ААС від розгляду справи», якою просив визнати дії колегії суддів під головуванням судді Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В. і Епель О.В. при винесенні ухвал 6-го ААС від 20.07.2020 року і від 29.07.2020 року неповноважними і нелегітимними, які не дають ОСОБА_1 підстав довіряти цьому складу суду розглядати і вирішувати подану апеляційну скаргу у цій справі, та відвести від розгляду відокремлених матеріалів зі справи №826/8426/14.
Подану заяву про відвід позивач обгрунтовує тим, що ухвала суду від 29.07.2020 року прийнята всупереч норм процесуального права.
Ухвали від 20.07.2020 року та від 29.07.2020 року не містять відомостей щодо підстав їх прийняття саме цим складом суду.
Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху від 20.07.2020 року прийнята суддею Степанюком А.Г. одноособово, однак ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження прийнята колегією суддів у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В., Епель О.В., що вказує на порушення порядку їх прийняття.
Також Новохатній О.А. вважає, що судовою колегією безпідставно ототожнено заяву про роз'яснення ухвали із заявою про усунення правової невизначеності. Також вважає, що суд безпідставно називає справою витяг із справи.
Відтак, заявник вважає, що наведені обставини вказують на упередженість колегії суддів у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В., Епель О.В., та є підставою для відведення її від розгляду даної справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2020 р. визнано необґрунтованим відвід складу суду у даній справі. Справу № 826/8426/14 передано для визначення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду судді, що вирішуватиме питання про відвід.
Відповідно до ст. 40 КАС України заяву про відвід передано для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 даного Кодексу.
Відповідно до Витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2020 р. для розгляду заяви про відвід колегії суддів визначено суддю Шостого апеляційного адміністративного суду Кузьмишину О.М.
Частиною 8 ст. 40 КАС України встановлено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
З урахуванням наведеного вище, заява про відвід колегії суддів у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В., Епель О.В. підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши подану заяву про відвід, оцінивши наявні в справі докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для вирішення питання відводу, суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України", "Олександр Волков проти України").
Судовий захист є юрисдикційною формою захисту порушених або оспорюваних суб'єктивних прав та інтересів. Сутність такої форми захисту полягає в тому, що особа, яка вважає, що її права та законні інтереси порушені неправомірними діями інших осіб чи органів, звертається за захистом до суду як державного органу, уповноваженого вирішувати спори з метою відновлення порушеного права й припинення такого порушення. Визначальною складовою принципу захисту прав та інтересів є забезпечення гарантій права кожної людини на ефективний судовий захист.
Слід також звернути увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Частиною 1 ст. 36 КАС України визначено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, не можуть бути підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями процесуальних рішень чи рішень у інших справах, у т.ч. подібних.
Одним із мотивів заявленого ОСОБА_1 відводу - є факт порушення засад автоматизованого розподілу справ між суддями, оскільки на етапі вирішення питання про відкриття апеляційного провадження не було з'ясовано його думку про довіру складу суду.
Разом з тим, наведені доводи, на переконання суду, не можуть бути свідченням порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Статтею 31 КАС України передбачено порядок визначення складу суду, відповідно до якого визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
При цьому, для кожної постійної колегії суддів збори суддів відповідного суду визначають резервних суддів строком на один рік.
Якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів.
Якщо замінити суддю, що вибув, з числа резервних суддів неможливо, його заміна здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному частиною першою цієї статті.
Зауважень щодо можливого перерозподілу за бажанням сторін без обгрунтованого відводу зазначена стаття та будь-які інші норми Кодексу адміністративного судочинства України, не містять.
В той же час, згідно матеріалів справи, 14.07.2020 року оформлено протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями (а.с.97), відповідно до якого для розгляду справи № 826/8426/14 визначений склад колегії суддів: Степанюк А.Г. - головуючий суддя, судді: Губська Л.В., Епель О.В.
З урахуванням викладеного, посилання позивача у заяві про відвід на нелегітимність складу суду є необґрунтованими.
Також не заслуговує на увагу те, що ухвала про залишення апеляційної скарги без руху від 20.07.2020 року прийнята суддею Степанюком А.Г. одноособово, проте, ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження прийнята колегією суддів у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В., Епель О.В., що вказує на порушення порядку їх прийняття, з огляду на наступне.
Статтею 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Тобто вказана ухвала приймається одноособово.
Отже, постановляючи ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач Степанюк А.Г. діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, тоді як всі інші процесуальні рішення приймаються колегіальним складом суду.
Всі ж інші мотиви заяви, зокрема, що ухвала суду від 29.07.2020 року прийнята всупереч норм процесуального права, зводяться до незгоди ОСОБА_1 із прийнятими рішеннями.
Однак, з такими доводами не можна погодитися, оскільки в силу ч. 1 ст. 36 КАС України вказана обставина не може бути підставою для неможливості подальшого розгляду справи колегією суддів, оскільки стосується прийнятих суддею процесуальних рішень.
Слід зазначити, що заявник, у випадку незгоди із прийнятими рішеннями, не позбавлений можливості оскаржити їх в судовому порядку до суду вищої інстанції.
Частиною 4 ст. 40 КАС України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно із ч. ч. 11, 12 цієї статті, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
З урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що подана заява про відвід не містить підстав для відводу, що передбачені нормами закону та обґрунтувань щодо підстав її подання, що можуть викликати сумнів у неупередженості судді, а відтак підлягає визнанню її безпідставною, необґрунтованою, недоведеною, а отже такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 243, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В. та Епель О.В. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Кузьмишина