Справа № 361/6864/15
21 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Федотова І.В., суддів: Кузьмишиної О.М. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Федотова І.В. та Сорочка Є.О. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення повернуто.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, провадження за якою було відкрито та призначено її до розгляду ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року.
19 серпня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява про відвід суддів ОСОБА_2 та Сорочка Є.О.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних обставин.
За змістом частини першої статті 35 КАС справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
Згідно пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 36 КАС суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.
Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийнятими суддями рішень.
Частиною четвертою статті 36 КАС прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Мотивуючи відвід, заявник посилається на те, що колегія суддів призначивши розгляд апеляційної скарги позивача в порядку письмового провадження позбавляє прав позивача на захист своїх прав у відкритому судовому засіданні.
Крім того, вказує на неприязне відношення суддів Федотова І.В. та Сорочка Є.О. до заявника, посилаючись на обставини 18.02.2020 року при розгляді справи 361/1495/16-а, в в ході яких позивача було видалено із зали суду в порядку процесуального примусу.
Також заявник стверджує про втручання суддів в автоматизовану систему розподілу справ, посилаючись на розгляд справ №361/5596/17, №361/8428/19, №361/1495/16-а одним складом суду.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 72 КАС визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 72 КАС).
Згідно частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення <…>.
В порушення наведених норм заявник не надає жодних доказів на підтвердження викладених ним у заяві про відвід обставин, а самого лише посилання ці обставини недостатньо для висновку про їх об'єктивне існування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду, прийнята судом першої інстанції поза межами судового засідання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Частиною 2 ст. 312 КАС України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3,6,7,11,14,26 ч.1 ст.294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 311 КАС України підставою для розгляду справи в іншому порядку, ніж передбачений ч. 1 ст. 311 КАС України, є висновок суду про необхідність її розгляду у судовому засіданні.
Разом з тим, саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка відповідно до закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27 серпня 2019 року у справі № 826/7244/18, відповідно до якої бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.
Відтак, прийняття колегією суддів у складі головуючого судді - Федотова І.В., Сорочка Є.О., Коротких А.Ю. ухвали про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження не може мати своїм наслідком висновок про наявність сумніву в їх неупередженості або об'єктивності при розгляді справи № 361/6864/15.
Крім того, питання дотримання колегією суддів норм процесуального права під час розгляду конкретної адміністративної справи не може бути предметом з'ясування в межах вирішення питання про відвід у порядку встановленому частиною 4 статті 40 КАС України.
Стосовно посилання заявника на втручання суддів в автоматизовану систему розподілу справ та неприязне відношення суддів Федотова І.В. та Сорочка Є.О. при розгляді іншої справи не є обставинами упередженості та необ'єктивності суддів у розгляді даної конкретної справи, а є виключно його суб'єктивним уявленням, яке не співвідноситься з існуючими фактами.
Крім того, як зазначалося, незгода із рішенням судді не може бути підставою для відводу в силу закону - частини четвертої статті 36 КАС.
Таким чином, доводи заявника стосовно його сумніву у неупередженості або об'єктивності суддів мають суб'єктивний характер, оскільки жодних доказів вчинення суддями Федотовим І.В. та Сорочком Є.О. дій, які б свідчили про їх упередженість чи ставить під сумнів безсторонність суддів не наведено.
Відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про відвід суддям Федотову І.В. та Сорочку Є.О. та відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу вказаних суддів від розгляду даної справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне передати матеріали даної заяви для визначення судді, яким буде здійснюватись її розгляд, за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.
Керуючись статтями 34, 35, 36, 39, 40 КАС, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Федотову І.В. та Сорочку Є.О.
Передати справу № 361/6864/15-а для визначення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду судді, що вирішуватиме питання про відвід.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді: