П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1053/20
Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Філімович І.М.
за участю:
представника апелянта 3-ої особи - Рейніш Л.В.
представників позивача - Головко Н.В., Черняга Г.В.
розглянувши в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 в особі представника Рейніша Леоніда Валерійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
23 квітня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області звернулось до суду з позовом до управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просило суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григоренка М.Ю. від 06.04.2020 року по виконавчому провадженню №61399516 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області отримано 17.04.2020 року постанову головного державного виконавця Григоренка М.Ю. від 06.04.2020 року про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. (вх. № 936/14 від 17.04.2020 року) в рамках виконавчого провадження №61399516. Зазначений штраф застосовано за невиконання рішення суду, згідно з яким 07.02.2020 року видано виконавчий лист №540/1622/19 Херсонським окружним адміністративним судом, на рішення суду від 21.01.2020 року про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянути заяву представника ОСОБА_1 - Рейніша Леоніда Валерійовича про поновлення нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 07.10.2009 року з нарахуванням втрати частини доходів. Рішення набрало законної сили 21.01.2020 року. У постанові про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2020 року, яка надійшла до Головного управління 11.03.2020 року, (про що свідчить штамп вхідної кореспонденції), зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, тобто до 25.03.2020 року. Проте, Головним управлінням було виконано постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 року у справі №540/1622/19 у добровільному порядку у лютому 2020 року, тобто ще до відкриття виконавчого провадження №61399516. Позивач зазначає, що 18.02.2020 року, Головним управлінням надано відповідь Рейнішу Л.В. засобом електронного зв'язку про що Головним управлінням повідомлено ВПВР управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) листом №2100-0801-7/8419 від 12.03.2020 року. Позивач вважає, що головний державний виконавець 06.04.2020 року виніс безпідставно постанову, згідно якої за відсутністю поважних причин невиконання рішення, накладено штраф у розмірі 5100 грн., оскільки відповідачем не взято до уваги зазначену інформацію боржника щодо виконання рішення суду. У зв'язку з чим, із оскаржуваною постановою не погоджується, просить скасувати її, як протиправну та таку, що не відповідає вимогам чинного законодавства з наступних підстав. Так представник позивача зазначає, що резолютивна частина рішення суду містить вимогу зобов'язального характеру до відповідача у справі: розглянути заяву представника ОСОБА_1 - Рейніша Леоніда Валерійовича про поновлення нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 07.10.2009 року з нарахуванням втрати частини доходів. На час винесення головним державним виконавцем постанови про накладення штрафу, рішення суду щодо розгляду заяви представника ОСОБА_1 - Рейніша Леоніда Валерійовича про поновлення нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 07.10.2009 року з нарахуванням втрати частини доходів Головним управлінням виконано у повному обсязі. Тому, позивач вважає висновки головного державного виконавця, зроблені у постанові про накладення штрафу такими, що не відповідають дійсності та зроблені з перевищенням посадових повноважень останнього. Зокрема, що при розгляді заяви стягувача управлінням Фонду не було враховано позицію П'ятого апеляційного адміністративного суду, викладену у постанові від 21.01.2020 року. При цьому, позивач звертає увагу на ту обставину, що виконанню підлягають лише зобов'язання, викладені у резолютивній частині рішення суду. У даному випадку постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 року чітко викладено зобов'язання, яке повинно бути вчинене: розгляд заяви представника ОСОБА_1 - Рейніша Леоніда Валерійовича про поновлення нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 07.10.2009 року з нарахуванням втрати частини доходів. Жодного слова у резолютивній частині рішення щодо характеру та законодавчого обґрунтування порядку її надання не має. У рішенні суду також не надавалась оцінка відповіді управління Фонду від 27.07.2019 року. Тобто не встановлено, що на заяву Рейніша Л.В. від 09.07.2019 року управління Фонду повинне було прийняти рішення органу встановленого зразку. Крім цього, позивач зауважує, посилаючись на позицію Верховного Суду України висловлену у постанові від 21.02.2018 року у справі №814/2655/14, що у державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження відсутні повноваження самостійно визначати розмір перерахунку пенсії або ставити під сумнів їх розмір, визначений органом Пенсійного фонду України. Таким чином, на підставі викладеного, позивач вважає, що у головного державного виконавця відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення з Головного управління штрафу за невиконання судового рішення. Просить позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження №61399516 з примусового виконання виконавчого листа №540/1622/19, виданого 07.02.2020 року Херсонським окружним адміністративним судом про зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області розглянути заяву представника ОСОБА_1 - Рейніша Леоніда Валерійовича про поновлення нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 07.10.2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. 27.02.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та за вих. №7861/2 направлено сторонам виконавчого провадження. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, боржником отримано постанову 10.03.2020 року. Так, 16.03.2020 року до відділу надійшла заява боржника ГУ ПФУ у Херсонській області про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням. До заяви додано копію листа ГУ ПФУ у Херсонській області, направленого 18.02.2020 року на електронну адресу представника стягувача Рейніша Л.В. Представник відповідача зазначав, що при розгляді заяви стягувача, боржником ГУ ПФУ у Херсонській області не було враховано позицію П'ятого апеляційного адміністративного суду, викладену в постанові від 21.01.2020 року у справі №540/1622/1, відповідно до якої судом встановлено, що відповідачем фактично не було розглянуто заяву представника позивача про поновлення раніше призначеної пенсії, а надано відповідь у порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян», в той час, як результат розгляду заяви повинен оформлюватися відповідним рішенням, згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій. 20 березня 2020 року надійшла заява представника стягувача про застосування до боржника штрафних санкцій у зв'язку з тим, що рішення суду залишається невиконаним. Посилаючись у відзиві на ст. 26, ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», зазначив, що 06.04.2020 року за невиконання рішення суду на боржника накладено штраф у сумі 5100,00 грн. Також, представник відповідача зазначає, що станом на 18.05.2020 року, рішення суду залишається невиконаним. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Представник третьої особи Рейніш Л.В. подано до суду пояснення на адміністративний позов, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що рішення суду від 21.01.2020 року в адміністративній справі №540/1622/19, відповідачем не виконано. Враховуючи зазначене вважає, що постанова головного державного виконавця Григоренка М.Ю. від 06.04.2020 року про накладення штрафу на ГУ ПФУ у херсонській області в розмірі 5100,00 грн., в рамках виконавчого провадження №61399516, є законною та не підлягає скасуванню.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григоренка М.Ю. від 06.04.2020 року по виконавчому провадженню №61399516 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУПФ України в Херсонській області) про визнання протиправною бездіяльність ГУПФ України в Херсонській області щодо відмови в поновлення виплат пенсійного забезпечення ОСОБА_1 та зобов'язання ГУПФ України в Херсонській області поновити нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсійне забезпечення з 07 жовтня 2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 року у справі №540/1622/19, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянути заяву представника ОСОБА_1 - Рейніша Леоніда Валерійовича про поновлення нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 07 жовтня 2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
07.02.2020 року Херсонським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в адміністративній справі №540/1622/19 за №203 2020 року.
18.02.2020 року на виконання Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 року у справі №540/1622/19, ГУ ПФУ у Херсонській області направило на електронну пошту представника заявника Рейніш Л.В. лист за вих. №2100-0318-8/4087.
26.02.2020 року представником позивача ОСОБА_1 - Рейніш Л.В. було подано до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про примусове виконання рішення П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 року у справі №540/1622/19.
27.02.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григоренком М.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61399516 з виконання виконавчого листа виданого Херсонським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №540/1622/19 за №203 2020 року від 07.02.2020 року. Пунктом 2 даної постанови вказано, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
27.02.2020 року за вих. №7861/2 зазначену постанову направлено сторонам виконавчого провадження.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, боржником отримано постанову 10.03.2020 року.
16.03.2020 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява від ГУ ПФУ у Херсонській області про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням. До заяви додано копію листа ГУ ПФУ у Херсонській області за вих. № 2100-0318-8/4087, направленого 18.02.2020 року на електронну адресу представника стягувача Рейніша Л.В.
20.03.2020 року представником позивача ОСОБА_1 - Рейніш Л.В. було подано до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву, відповідно до якої просив прийняти постанову про накладення штрафу на керівника ГУ ПФУ у Херсонській області - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на ГУ ПФУ у Херсонській області - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановити новий строк виконання.
06.04.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григоренком М.Ю. винесено постанову у виконавчому провадженні №61399516, якою за невиконання виконавчого листа №540/1622/19 від 07.02.2020 року накладено на боржника ГУ ПФУ в Херсонській області штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
16.04.2020 року представником позивача отримано зазначену постанову.
Вважаючи постанову про накладення штрафу від 06.04.2020 року ВП № 61399516 протиправною, ГУ ПФУ в Херсонській області звернулося до суду з даним позовом.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом
Частиною першою статті 255 КАС України визначено, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.02.2016 року № 1404-VIII.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» , зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення). У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду - тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 року по справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 року по справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 року по справі № 420/70/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Як встановлено в суді апеляційної інстанції під час перегляду вищезазначеної справи позивач зазначив, що добровільно виконав судове рішення, повторно розглянувши заяву Рейніша Л.В. про поновлення пенсії, повідомивши останнього засобом електронного зв'язку про що Головним управлінням повідомлено ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом №2100-0801-7/8419 від 12.03.2020 року, а тому були відсутні підстави для застосування до нього штрафу.
Представник третьої особи в суді апеляційної інстанції посилався на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області не були враховані правові висновки рішення суду апеляційної інстанції у справі № 540/1622/19.
Так колегія суддів з приводу доводів сторін вважає зазначити наступне.
Відповідно до пункту 4.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі (пункт 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1).
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Згідно з пунктом 4.7. розділу IV Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Як вбачається з матеріалів справи, з позивач з метою виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 року розглянув заяву представника ОСОБА_1 - Рейніша Леоніда Валерійовича про поновлення нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 07.10.2009 року з нарахуванням втрати частини доходів та листом в порядку Закону України «Про звернення громадян» надав лист - відповідь, який має роз'яснювальний характер та не тягне для позивача правових наслідків.
При цьому, колегія суддів наголошує, що недотримання порядку розгляду заяв - звернення до Пенсійного фонду, а саме не прийняття відповідного рішення про перерахунок/відмову або поновлення пенсії є прямим порушенням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку № 22-1.
Так, на переконання колегії суддів надана позивачем лист - відповідь від 18.02.2020 року за № ВП № 61399516 не підтверджує належне виконання ГУ ПФУ в Херсонській області рішення суду у повному обсязі як того вимагає діюче законодавство, оскільки відображає загальну інформацію та є аналогічним за змістом раніше наданої відповіді, яка вже була предметом розгляду в іншій судовій справі та з приводу якої суд висловлював свою правову позицію.
Так, колегія суддів зазначає, що право ОСОБА_1 на соціальний захист, передбачене ст.46 Конституції України, є невідчужуваним та непорушним.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Серінг проти Сполученого Королівства» від 07.07.1989 року Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Крім того, слід зазначити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.
Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.
Так, у справі «Шмалько проти України» Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу.
Крім того, у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Враховуючи вищевикладене, старшим державним виконавцем головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григоренко М.Ю. було правомірно, у межах наданих повноважень та у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову ВП №58865647 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 року по справі № 540/1622/19.
Позивачем наявність поважних причин невиконання судового рішення у встановлений законом строк під час розгляду вищезазначеної справи в суді апеляційної інстанції не доведена.
Щодо заперечень з приводу постановлених ухвал Херсонським окружним адміністративним судом 21.05.2020 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 - Рейніша Леоніда Валерійовича про закриття провадження у справі та відмови в задоволенні заяви представника третьої особи ОСОБА_1 - Рейніша Леоніда Валерійовича про повернення уточнюючої позовної заяви позивачу колегія суддів вважає їх необґрунтованими, а висновки суду першої інстанції правильними.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що оскільки позивач не виконав свого обов'язку належного виконання судового рішення відповідач правомірно, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про накладення штрафу.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на те, що судом першої інстанції при постановленні судового рішення порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до ст. 317 КАС України, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року - скасувати, прийняти по справі №540/1053/20 нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Повний текст виготовлено 25.08.2020 року.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Вербицька Н. В. Ступакова І.Г.