12 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/11491/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач),
суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А.,
за участю секретаря судового засідання Лащенко Р. В.
за участю представника позивача Денисенко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року в адміністративній справі №160/11491/19 (головуючий суддя у 1 інстанції Ніколайчук С.В., постанова прийнята в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду в м. Дніпрі 31 березня 2020 року, повний текст складено 10 квітня 2020 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплект стандарт сервіс" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" (далі - позивач, ТОВ "Дніпропетровський машинобудівний завод") звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплект стандарт сервіс" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2019 року №0023181421 та №0023171421.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що контролюючим органом не наведено жодного доказу на підтвердження факту наявності у ТОВ «Дніпропетровський машинобудівний завод» умислу на укладання спірних угод без наміру створення наслідків. Наведена в акті перевірки податкова інформація вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами-постачальниками. Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2018 року у справі №201/4522/18 скасовано, провадження у справі закрито та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності. Акт перевірки від 13.12.2018 року №72761/04-36-14-21/36442278 отримано представником позивача 21.12.2018 року, а податкове повідомлення-рішення прийняте лише 07.08.2019 року, тобто з порушенням п'ятнадцятиденного строку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 року у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що під час проведення перевірки, податковим органом не встановлено порушень та недоліків у первинних документах, зо підтверджують факт виконання договору сторонами. Відповідачем, висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблено лише на підставі вироку Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2018 року, відповідно до якого ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.205 ч.1 КК України. Цей вирок було скасовано ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду 13.11.2018 року та провадження у справі закрито.
Представник позивача в судовому доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в розглянутому спорі підставою для донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань, у зв'язку із визнання такими, що не мають правових наслідків первинних документів, є оформлення від імені контрагентів позивача первинних документів за відсутності змісту господарської операції.
Результати дослідження діяльності ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» вказують на те, що метою їх створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов'язань іншим підприємствам, у т.ч. ТОВ «ДМЗ». Всі документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» підписані від імені директора ОСОБА_1 , інші особи в проведенні господарської операції задіяні не були.
З аналізу вироку Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24 05.2018 року встановлено, що ОСОБА_1 визнана виною у у скоєнні кримінального злочину. Проте, ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 13.11.2018 року вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 205 КК України скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Зібрані у справі докази підтверджують, що господарські операції товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" з контрагентом ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» за період, що перевірявся, не мали реального характеру та не відповідають дійсному економічному змісту. Первинні документи, надані позивачем, не можуть розцінюватися судом як належні докази по справі, оскільки фіктивність контрагента встановлена у судовому порядку. Доказів на підтвердження зворотного до суду не надано.
Таким чином, дослідженими у справі доказами та/або фактом їх відсутності встановлено невідповідність економічної ділової мети та можливості й доцільності ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» надавати послуги з поставки товару за договором від 04.05.2017 року №0504/ДМЗ17, укладеним з ТОВ «Дніпропетровський машинобудівний завод».
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наказу від 24.10.2018 року №6088-п, згідно з пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, п.п.78.1.1, п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ДМЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт від 13.12.2018 року № 72761/04-36-14-21/36442278.
Перевіркою встановлено порушення:
- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 71050 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 60363 грн.;
- п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього на суму 67070 грн., в тому числі за травень 2017 року на суму 67070 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.08.2019 року:
- № 0023181421 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 75453,75 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 60363 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 15090,75 грн.;
- №0023171421 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 1605 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 67070 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 33535 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 22.10.2019 року №6472/6/99-00-08-05-02 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до п.135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до п. 135.5 ст. 135 ПК України, до складу інших доходів, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування включається собівартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни.
Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).
Таким чином, умовами реалізації права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
За приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 Закону № 996-ХІV, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п.198.2 ст.198 ПКУкраїни дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними.
За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За приписами пунктів 200.1 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені внаслідок перевірки взаємовідносин позивача із ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності господарської операції між ТОВ «Дніпропетровський машинобудівний завод» (покупець) та ТОВ «Комлект Стандарт Сервіс» (постачальник) укладено договір поставки від 04.05.2017 року №0504/ДМЗ17, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити і поставити продукцію в асортименті, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити таку продукцію.
Відповідно до п. 1.2 договору загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у рахунках-фактурах, що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 2.4 строк дії договору до 31.12.2019 року, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На підтвердження поставки товару: конвеєр скребковий горизонтально вертикальний нержавіючий КС 400 на суму 402420 грн., в тому числі ПДВ 67070 грн., ТОВ «Комлект Стандарт Сервіс» виписано на адресу ТОВ «Дніпропетровський машинобудівний завод» рахунок на оплату №105 від 11.05.2017 року, видаткову накладну №105 від 11.05.2017 року.
На підтвердження транспортування товару надано товарно-транспортну накладну №1 від 11.05.2017 року, відповідно до якої, транспортування здійснювалось автоперевізником ТОВ «Дніпропетровський машинобудівний завод», автомобілем Газель АЕ8831 ЕА з пункту навантаження - Донецька область, м. Костянтинівка, просп. Ломоносова, буд. 132Б, до пункту розвантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 9а.
Оплата за товар здійснювалась шляхом безготівкового перерахування коштів, що підтверджується платіжними дорученнями: №63 від 30.05.2017 року, №64 від 30.05.2017 року, №65 від 30.05.2017 року, №66 від 30.05.2017 року.
Щодо вироку Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2018 року ОСОБА_1 визнана виною у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч.2 ст. 205-1 КК України.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 13.11.2018 року вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.04.2019 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрито у зв'язку із закінченням строків давності.
Колегія суддів зазначає, що вирок скасовано, а ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.04.2019 року не досліджувалося жодних первинних документів ТОВ "Дніпропетровський машинобудівний завод" по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплект стандарт сервіс", не встановлено жодних обставин щодо господарських операцій за спірний період.
Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача в акті перевірки на вирок суду, який не набрав законної сили та в подальшому був скасований, є безпідставним.
Відсутність як у вироку суду, конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує факт того, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту, а ухвала суду про закриття кримінального провадження прийнята з процесуальних питань не доводить факт нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом.
Наведене узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом в постановах від 07.02.2018 року по справі № 813/1766/17, від 27.02.2018 року по справі № 802/1853/16-а.
З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, колегія суддів приходить до висновку, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.
Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення ДПІ не узгоджуються з критеріями правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені ст.2 КАС України, відповідачем не доведено правомірність висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для збільшення контролюючим органом податкових зобов'язань.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243,272, 286, 308, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський машинобудівний завод" задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року в адміністративній справі №160/11491/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплект стандарт сервіс" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплект стандарт сервіс" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті 22.05.2019 року Головним управління Державної фіскальної служби у Дніпопетровській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод":
- № 0023181421 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 75453,75 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 60363 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 15090,75 грн.;
- №0023171421 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 1605 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 67070 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 33535 грн.
Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 12 серпня 2020 року, в повному обсязі постанова складена 21 серпня 2020 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко
суддя В.А. Шальєва