25 серпня 2020 року справа №200/5721/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року (повне судове рішення складено 13 липня 2020 року в м. Слов'янську) у справі № 200/5721/20-а (суддя в І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просила:
- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП 23251040 від 14.12.2010, яка була винесена Відділом державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька на ім'я ОСОБА_1 , та ВП 23251795 від 14.12. 2010, на ім'я сина позивача - ОСОБА_2 (солідарно);
- виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис за номером 10610430 від 14.12.2010 на ім'я - ОСОБА_1 та номер 10610508 від 14.12.2010 на ім'я - ОСОБА_2 (солідарно).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовлено.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду, поновити розгляд справи, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги наведено причини, які на думку, апелянта, є поважними для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Всі особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули, тому апеляційне провадження здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження - залишено без руху.
Встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви, із зазначенням дати такого засвідчення; зазначення належного відповідача за даним адміністративним позовом (за необхідністю) та зазначивши ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) такого відповідача; заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску; надання доказів сплати судового збору (оригінал квитанції) у розмірі 840,80 грн. або доказів на підтвердження відсутності коштів у позивача чи інших підстав для відстрочення/звільнення від сплати судового збору в обґрунтування заявленого клопотання.
На виконання вимог вказаної ухвали, позивач, крім іншого, надала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначила, що вона звертається до суду з приводу зняття арешту з її майна, який був накладений відділом виконавчої служби Калінінського району м. Донецька у грудні 2010 року. Лише в вересні 2019 року при отриманні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач випадково дізналася, що на її ім'я в реєстрі заборон відчуження нерухомого майна є відомості про арешт її єдиного нерухомого майна. Підставою обтяження вказано постанову ВП 23251040 від 14.12.2010 відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку. У результаті листування з виконавчою службою у м. Краматорську, позивачу стало відомо про існування ще одного виконавчого провадження ВП 23251795 від 14.12.2010 на солідарне стягнення боргу на користь ККП "ДТМ" з її сина ОСОБА_2 (співвласника квартири), який теж не мав до кінця 2019 року ніякої інформації про ці стягнення. Крім того, зазначила, що вона зверталась до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, до якого приєднали Калінінський суд м. Донецька. Павлоградським міськрайонним судом було роз'яснено, що потрібно звертатись до адміністративного суду. Також зазначила, що вона не має юридичної освіти, куди звертатися за допомогою про зняття арешту розібратися дуже складно, та все це потребує не мало знань та часу. Просила визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити даний строк.
Розглянувши подану позивачем заяву та наявні матеріали даного адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив наступне.
З аналізу норм КАС України вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Як вбачається з заявленого адміністративного позову, його предметом фактично є оскарження постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесених 14.12.2010.
Отже, з моменту виникнення спірних правовідносин, яким позивач вважає було порушено її права, минуло понад дев'ять років.
Разом з цим, суд зазначає, що позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду не надано змістовних доказів, що підтверджували б неможливість звернення позивача до суду протягом такого значного періоду часу.
Як зазначає позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду, їй стало відомо про існування вищезазначених постанов лише у вересні 2019 року.
Проте, обґрунтованих підстав та доказів поважності того, що позивач та її син, який як і вона задіяний в спірних правовідносинах, дійсно з 2010 року не знали про існування виконавчого провадження до суду не надано.
Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а тому відмовив у її задоволенні.
Згідно п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позивачем у встановлений законом та ухвалою суду від 23.06.2020 строк не було наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які б свідчили про поважність причин його пропуску, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись колегія суддів апеляційного суду.
Так, у відповідності до приписів частини другої статті 122 КАС України за загальним правилом (як у спірних правовідносинах) строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, обов'язком суду при вирішенні питання про дотримання строку звернення до суду є встановлення дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач стверджувала, що їй стало відомо про існування зазначених у позові постанов державного виконавця випадково, лише у вересні 2019 року.
Судом не спростовано такі доводи позивачки, а в матеріалах справи відсутні докази обізнаності ОСОБА_1 з 2010 року про існування виконавчого провадження.
Отже, висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зроблені з помилковим тлумаченням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню.
Окрім того, заслуговують на увагу також доводи позивача про те, що вона зверталась до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, до якого приєднали Калінінський суд м. Донецька, яким було роз'яснено, що потрібно звертатись до адміністративного суду. Також зазначила, що вона не має юридичної освіти, куди звертатися за допомогою про зняття арешту розібратися дуже складно, та все це потребує не мало знань та часу.
Зазначені обставини визнаються апеляційним судом поважними причинами пропуску строку звернення до суду, який підлягає поновленню.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 23, 33, 195, 292, 308, 315, 316, 320, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року - скасувати, а справу № 200/5721/20-а направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Повне судове рішення - 25 серпня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук