25 серпня 2020 року справа №360/1751/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гаврищук Т.Г.,
суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року в справі № 360/1751/20 (головуючий І інстанції Пляшкова К.О., повний текст судового рішення складено та підписано 08 липня 2020 року в м. Сєвєродонецьк) за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівський продукт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 51764,53 грн,-
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, відділення Фонду, апелянт) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівський продукт» (далі - відповідач, товариство), в якому просило стягнути на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2019 році в розмірі 51764,53 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в порушення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідач у 2019 році не виконав норматив по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі, встановленому чинним законодавством, а саме 51764,53 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відділення Фонду подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що чинне законодавство не передбачає звільнення роботодавця від обов'язку сплачувати штрафні санкції до відділення Фонду на підставі статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», оскільки вказана норма не становить відповідний обов'язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких особа з інвалідністю не працює на підприємстві.
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.
Згідно з матеріалами справи Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266, є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-12 XII (далі - Закон № 875-XII).
Відповідно до частини 2 статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування таких осіб, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про їх зайнятість та працевлаштування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
ТОВ «Миронівський продукт» (код ЄДРПОУ 38820069, юридична адреса: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Механізаторів, 7-а) є юридичною особою.
Таким чином, відповідач є роботодавцем та відповідно до статті 18 Закону № 875-XII зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.
На виконання пункту 2 Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідач зареєстрований у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Частиною першою статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з частиною третьою статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю в рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця таких осіб та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для них належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Враховуючи інформацію за звітом 10-ПІ за 2019 рік, який надісланий на адресу позивача відповідачем, встановлено невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році, у зв'язку з чим нарахована адміністративно- господарська санкція у розмірі 51733,49 грн, яку відповідач, враховуючи норму частини четвертої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України), повинен був сплатити до 15 квітня 2019 року, про що повідомлений листом позивача від 21 лютого 2020 року № 178/03-10. Нараховано адміністративно-господарську санкцію в сумі 51764,53 грн.
Вважаючи, що ТОВ «Миронівський продукт» всупереч положень Закону № 875-XII самостійно не сплатило адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу кількості вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з зазначеним позовом.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520 (далі - Порядок № 988), роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.
Згідно з пунктом 2.1 зазначеного Порядку форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Миронівський продукт» подавало у 2019 році до Сватівського районного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» щомісячно у період з січня 2019 року по грудень 2019 року, в якій роботодавцем вказано про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю за посадою прибиральник виробничих приміщень, що підтверджено її копіями, середньооблікова чисельність робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за цією звітністю - 7 осіб.
При цьому за інформацією, наданою Головним управлінням ДПС у Луганській області від 05 березня 2020 року № 1832/9/12-32-52-06, та звітом форми 10 ПІ, наданим до Фонду, середньооблікова кількість працівників - осіб з інвалідністю у 2019 році складала 7 осіб.
Зважаючи на викладене, судом встановлено, що впродовж 2019 року відповідачем створено належну кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у відповідності до частини першої статті 19 Закону № 875-XII.
Факт подачі вказаної звітності також підтверджено листами Сєвєродонецького міського центру зайнятості б/д № 13/04-473, від 21 травня 2020 року № 13/04-1104, в яких зазначено про надання відповідачем звітності за формою № 3-ПН у 2019 році щомісяця з інформацією про вільні робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю; відмов підприємства у працевлаштуванні інвалідів за направлення центру зайнятості не було. З метою вирішення питання працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році представники ТОВ «Миронівський продукт» брали участь у проведенні заходів «Ярмарки вакансій для осіб з інвалідністю», що відбулися 15 березня 2019 року, 21 червня 2019 року, 20 вересня 2019 року, 28 листопада 2019 року.
Також представники брали участь в інформаційному семінарі з питань організації працевлаштування осіб з інвалідністю, що відбувся 29 січня 2019 року, та круглому столі на тему: «Удосконалення співпраці: метою працевлаштування осіб з інвалідністю» - 28 березня 2019 року, 21 червня 2019 року, 15 березня 2019 року. У межах цих заходів представників підприємства ознайомлено з професійно-кваліфікаційним складом безробітних осіб з інвалідністю, надано інформацію про працевлаштування з виплатою компенсації єдиного соціального внеску, про працевлаштування внутрішньо переміщених осіб з числа осіб; правовими аспектами працевлаштування ВПО, у томі числі, осіб з особливими потребами, надано інформацію про надання дотацій за рахунок коштів ФСЗІ на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю зареєстрованих у ДЦЗ. Також під час проведення заходів представникам підприємства надавались пропозиції щодо підвищення якості вакансій, можливості зміни професій або умов праці, враховуючи професійний склад осіб з інвалідністю, які перебувають на обліку у центрі зайнятості.
Крім того, про наявність вакансій на підприємстві подавались оголошення в газету «Проспект».
На підтвердження працевлаштування осіб з інвалідністю в 2019 році у ТОВ «Миронівський продукт» відповідачем надано копії наказів (розпоряджень) про прийняття на роботу, копії довідок до актів огляду МСЕК.
Таким чином, відповідачем виконано встановлений законом норматив щодо створення певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Суд апеляційної інстанції не приймає посилання апелянта, що відповідач порушив вимоги ст. 19 Закону № 875-XII, оскільки обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування, а чинним законодавством не регламентовано, яким саме чином має відбуватися самостійне їх працевлаштування. Відомості щодо відмови ТОВ «Миронівський продукт» у працевлаштуванні осіб з інвалідністю позивачем до судів першої та апеляційної інстанції надано не було.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
За приписами частини другої, частини третьої статті 18-1 Закону № 875-XII рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
За змістом статті 18-1 Закону України № 875-ХІІ вбачається, що пошук підходящої роботи для осіб з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування.
Відповідач, шляхом надання звітів про наявність робочих місць та потребу в працівниках (форма № 3-ПН), інформував центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.
У зв'язку з тим, що відповідач вжив всі необхідні, передбачені законодавством заходи зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та подав відповідні звіти, до центру зайнятості, він довів суду відсутність підстав для притягнення його до відповідальності за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Отже, з урахуванням вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено правомірність застосованих штрафних санкцій та, відповідно, правомірність нарахування пені, оскільки не доведено наявність об'єкту для її обчислення, що свідчить про безпідставність пред'явлення вказаних позовних вимог.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, зважаючи на те, що доводи позивача стосовно наявності у відповідача обов'язку сплачувати адміністративно-господарські санкції та пеню у визначеному позивачем розмірі не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статями 139, 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року в справі № 360/1751/20 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року в справі № 360/1751/20 - залишити без змін.
Повний текст судового рішення складено та підписано 25 серпня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. Г. Гаврищук
Судді А. А. Блохін
І.В. Сіваченко