25 серпня 2020 року справа №360/617/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В., за участю секретаря судового засідання - Ашумова Т.Е., представника позивача - адвоката - Алексєєва О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Представника позивача - адвоката - Алексєєва Олексія Ігоровича на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі № 360/617/20 (головуючий суддя І інстанції - Пляшкова К.О.), складену в повному обсязі 21 липня 2020 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області за позовом адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування повідомлення про відмову в прийнятті (розгляді) документів, зобов'язання вчинити певні дії,-
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління державної міграційної служби України в Луганській області (далі - відповідач, УДМСУ в Луганській області) про визнання протиправним та скасування повідомлення про відмову в прийнятті (розгляді) документів, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням суду від 10 липня 2020 року позов адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування повідомлення про відмову в прийнятті (розгляді) документів, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
У позовній заяві та клопотанні про ухвалення додаткового рішення, яке надійшло до суду 13 липня 2020 року, заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (т. 1 арк. спр. 1-6, т. 2 арк. спр. 186).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення за заявою адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування повідомлення про відмову в прийнятті (розгляді) документів, зобов'язання вчинити певні дії (т. 2 арк. спр. 198-201).
Не погодившись із вищевказаною ухвалою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, зазначив, що судом першої інстанції протиправно відмовлено у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі витрати підтвердженні належними доказами (т. 3 а.с. 8-11).
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити.
Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що у провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління державної міграційної служби України в Луганській області (далі - відповідач, УДМСУ в Луганській області) про визнання протиправним та скасування повідомлення про відмову в прийнятті (розгляді) документів, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням суду від 10 липня 2020 року позов адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування повідомлення про відмову в прийнятті (розгляді) документів, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
У позовній заяві та клопотанні про ухвалення додаткового рішення, яке надійшло до суду 13 липня 2020 року, заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (т. 1 арк. спр. 1-6, т. 2 арк. спр. 186).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення за заявою адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування повідомлення про відмову в прийнятті (розгляді) документів, зобов'язання вчинити певні дії (т. 2 арк. спр. 198-201).
Вищевказана ухвала є спірною при розгляді даної справи.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частинами першою і другою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача.
Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме:
1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143);
2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143);
3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).
Відповідно до частини п'ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Частина перша статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.
Частиною третьою статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для формулювання правового висновку щодо застосування статті 252 КАС України, відповідно до якого додаткове рішення у справі після його ухвалення стає невід'ємною частиною основного рішення по суті позовних вимог, отже, незалежно від результату вирішення ним передбачених частиною першою статті 252 КАС України вимог або питань, процесуальна форма його викладення та порядок його оскарження є таким, що і для основного рішення у справі. Означені у частині першій статті 252 КАС України питання не можуть вирішуватись по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Така ухвала постановляється виключно у випадку відсутності передбачених законом підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
У цій справі після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за результатами апеляційного розгляду справи по суті, позивачем подано заяву про винесення додаткового судового рішення з питання розподілу судових витрат.
Вирішуючи вказану заяву, суд першої інстанції фактично погодився з наявністю підстав для вирішення питання про судові витрати з огляду на те, що воно не було вирішено у постанові суду за результатами розгляду справи, та навів свої мотиви необґрунтованості викладених у заяві позивача вимог, проте замість додаткової постанови постановив з цього питання ухвалу про відмову в ухваленні додаткового судового рішення.
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням вищевикладеної правової позиції вважає, що у випадку, коли суд визнає, що ним не було вирішено питання про судові витрати в основному судовому рішенні і розглядає питання наявності / відсутності підстав для стягнення судових витрат з тієї чи іншої сторони, суд має ухвалити судове рішення у формі «додаткового рішення» або «додаткової постанови» з урахуванням форми ухваленого основного судового рішення.
Таким чином, постановлення за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення і висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат судового рішення у формі ухвали є порушенням норм статті 252 КАС України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У цій справі, судом апеляційної інстанції не було вирішено питання розподілу судових витрат при ухваленні рішення по суті справи, а отже, постановлення ухвали про відмову у винесенні додаткового рішення є порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим судове рішення не відповідає вимогам статті 242 КАС України.
Цієї ж думки дотримується Верховний Суд у постанові від 19 березня 2020 року у справі №640/6209/19.
Відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про відмову у прийнятті додаткового рішення, діяв з порушеннями норм процесуального права, а, відтак, ухвала суду першої інстанції є такою, що підлягає скасуванню та направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду з огляду на положення ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 311, 320, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача - адвоката - Алексєєва Олексія Ігоровича на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі № 360/617/20 - задовольнити.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі № 360/617/20 - скасувати, а справу направити до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 25 серпня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена у касаційному порядку крім випадків, встановлених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 серпня 2020 року.
Судді Т.Г.Арабей
Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко