25 серпня 2020 року справа №360/752/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.,
суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року в справі № 360/752/20 (головуючий І інстанції Свергун І.О., повний текст судового рішення складено та підписано 23 березня 2020 року в м. Сєвєродонецьк) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.02.2020 № Ф-67429-50,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимогу від 10.02.2020р. № Ф-67429-50.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року позов задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Луганській області від 10.02.2020р. № Ф-67429-50 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 41130,96 грн (сорок одна тисяча сто тридцять грн 96 коп.).
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що вимога про сплату боргу була сформовано згідно до вимог чинного законодавства на підставі даних з інформаційної системи, згідно якої станом на 30.04.2018р. за позивачем обліковувалась заборгованість 19 650 024,19 грн.. Судом не було враховано, що норми п.9-3 (у подальшому п.9-4) розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 не скасовує взагалі обов'язок платників єдиного внеску, а лише на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану дає можливість не виконувати обов'язки, визначені у ч.2 ст.6 Закону №2464- VI.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, відзив на апеляційну скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» була винесена вимога від 10.02.2020р. № Ф-67429-50 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 31.01.2020 р. у розмірі 41130,96 грн, у тому числі недоїмка - 41130,96 грн (арк. спр. 4).
Згідно з даними інтегрованої картки позивача та розрахунком боргу за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31.01.2020р. за позивачем обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 33336,92 грн., яка виникла за період з лютого 2016 року по січень 2020 року (арк. спр. 30-36, 61), та за кодом класифікації доходів бюджету 71010000 станом на 31.12.2019 р. обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 7794,04 грн., яка виникла за період з січня 2016 року по вересень 2016 року (арк. спр. 37-60, 62).
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
У відповідності до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
За приписами ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено. Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" було внесено зміни до Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
При цьому, слід зазначити, що з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3 «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено вважати п. 9-4.
Таким чином, згідно п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення,02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (надалі Закон №1669) (в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.
На виконання Закону №1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 р. та від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада) Луганської області (місцезнаходження органу доходів і зборів, на обліку в якому перебуває позивач) увійшло до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених статтею 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна вимога сформована відповідачем у відповідності до вимог статті 25 Закону №2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що звільнення позивача від виконання своїх обов'язків щодо сплати єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а тому правомірно задоволено позов в цій частині.
При розгляді даної справи судом враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі № 812/505/17, від 13.06.2018 р. у справі № 812/1237/17, від 04.04.2019р. у справі № 805/4655/15-а, від 25.04.2019р. у справі № 805/4811/16-а .
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Положеннями п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка має пряму дію, для звільнення від сплати єдиного внеску не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин, а тому таке звільнення повинно враховуватись податковим органом самостійно.
Суд апеляційної інстанції вважає, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованого на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ, зокрема заходів впливу, якою є спірна вимога.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року в справі № 360/752/20 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року в справі № 360/752/20 - залишити без змін.
Постанова у повному обсязі складена 25 серпня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 25 серпня 2020 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А.Блохін
І.В. Сіваченко