25 серпня 2020 року справа №360/4548/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
секретаря судового засідання Сухова М.Є.,
представника позивача Дядько Г.П.,
представника відповідача Резнікової І.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі №360/4548/19 (головуючий І інстанції Ірметова О.В.) за позовом комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2019 №0009245005, винесене Головним управлінням ДФС у Луганській області про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 1260385,66 грн, застосованих за затримку понад 30 календарних днів сплати податку на додану вартість у розмірі 6301928,30 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що протягом січня -травень 2019 року сплачував поточні зобов'язання з податку на додану вартість та розстрочені судами податкові зобов'язання перерахуванням грошових коштів згідно платіжних доручень, в яких призначення платежу зазначалось як - погашення податкового боргу з ПДВ за періоди згідно постанов Луганського окружного адміністративного суду.
Однак відповідач, керуючись п. 87.9 ст. 87 ПК України зарахував всі сплачені платником кошти в рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше.
Позивач зазначає, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно з цією нормою у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати. Проте законодавство не містить права відповідача застосовувати штраф при виконанні п. 9 ст. 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
КП «Лисичанськтеепломережа» вчасно сплачувало узгоджені податкові зобов'язання за податковими деклараціями від 19.01.2018, 16.02.2018, 19.03.2018, 19.04.2018, 21.05.2018, 19.06.2018, 18.07.2018, що виключає відповідальність платника податків за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання.
Крім цього, штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань прийняті відповідачем поза межами 1095 днів, без врахування положень пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 11.06.2019 № 0009245005, в частині нарахування штрафної санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість у розмірі 1259361,57 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат по справі.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтування апеляційної скарги.
1.Позивачем несвоєчасно сплачені узгоджені податкові зобов'язання за податковими деклараціями від 19.01.2018, 16.02.2018, 19.03.2018, 19.04.2018, 21.05.2018, 19.06.2018, 18.07.2018 та за постановами і ухвалами Луганського окружного адміністративного суду, якими надано розстрочення сплати податкового боргу. Отже, відповідно до ст. 126 ПК України податковий орган має право застосовувати штраф до платника податку за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання.
Податковий орган зараховує сплачені кошти в рахунок погашення податкового боргу за черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, і будь-яких винятків, зокрема, і наявності судового рішення про розстрочення його виконання.
2. Платіжним дорученням №1336 від 23.07.2018 року у сумі 187900 грн зменшена заборгованість по податковій декларації з ПДВ №9116550280 від 19.06.2017 року у сумі 141513,90 грн, заборгованість за рішенням суду про розстрочення податкового боргу на суму 31119,17 грн та пені у сумі 15266,93 грн (а не декларації з ПДВ №9147730893 від 18.07.2018 року, як стверджує позивач)
3. Податковий борг за рішенням суду стягується до повного його погашення без застосування строків давності, визначених с.102 ПК України.
В частині відмови в задоволені позовних вимог судове рішення не оскаржується.
На підставі частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на наведене суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача в частині задоволення позовних вимог, не надаючи оцінку судовому рішенню в частині позовних вимог, в задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
23 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку КП «Лисичанськтепломережа» з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з січня 2019 по травень 2019 року, за наслідками якої складений акт №598/12/-32-50-05/13401321 (том 1 а.с.36).
Перевіркою встановлено несвоєчасність сплати КП «Лисичанськтепломережа» узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6301928,30 грн за період з січня 2019 року по травень 2019 року.
В ході перевірки використано:
- рішення Луганського окружного адміністративного суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу по справам № 2а-1244/11/1270 від 01.03.2011 (том 1 а.с. 48-51), № 2а-11365/11/1270 від 23.12.2011 (том 1 а.с. 44-47), № 2а/1270/4474/2012 від 25.06.2012 (том 1 а.с. 64-67), № 2а-3842/11/1270 від 30.05.2011 (том 1 а.с. 42-43), № 2а/1270/1188/2012 від 14.02.2012 (том 1 а.с. 52-53), № 2а/1270/2628/2012 від 03.05.2012 (том 1 а.с. 68-69);
-податкові декларації з податку на додану вартість № 9296140180 від 19.01.2018 (том 1 а.с. 77), № 9023269070 від 16.02.2018 (том 1 а.с. 76), № 9047677154 від 19.03.2018 (том 1 а.с. 75), № 9071959364 від 19.04.2018 (том 1 а.с. 74), № 9097599025 від 21.05.2018 (том 1 а.с. 73), № 9122481464 від 19.06.2018 (том 1 а.с. 72), № 9147730893 від 18.07.2018 (том 1 а.с. 71);
уточнюючий розрахунок № 9054134744 від 29.03.2018 (том 1 а.с. 70);
податкове повідомлення-рішення (форми Н) № 19521205 від 11.05.2018;
базу даних фіскальної служби України.
За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2019 № 0009245005, яким до КП «Лисичанськтепломережа» на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку понад 30 календарних днів сплати податку на додану вартість у розмірі 6301928,30 грн. застосовано штраф у розмірі 20% у розмірі 1260085,66 грн (том 1 а.с.6 -10).
На наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - залишена без задоволення. (том 1 а.с.12-15).
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що частина штрафних санкцій застосована поза межами строків давності, встановлених статтею 102 ПК України. Контролюючим органом зменшено суму боргу по пені, нарахованій у періоді, який ще не настав. Тобто відповідачем порушено порядок погашення податкового боргу, визначений ст.131 ПК України, тому є підстави вважати неправильним нарахування відповідачем розміру штрафу.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
На підставі пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.
Зміна строку сплати податку здійснюється у формі:
відстрочки;
розстрочки;
Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.
Як визначено пунктом 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
На підставі пункту 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
З акту перевірки та розрахунку штрафної санкції вбачається, що штрафна санкція застосована за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ самостійно нарахованого платником податків КП «Лисичанськтепломережа», суми податкового боргу, сплата якого здійснюється відповідно до графіку розстрочення, встановленого судовими рішеннями по справах:
№ 2а-1244/11/1270 від 01.03.2011 (том 1 а.с. 48-51),
№ 2а-11365/11/1270 від 23.12.2011 (том 1 а.с. 44-47),
№ 2а/1270/4474/2012 від 25.06.2012 (том 1 а.с. 64-67),
№ 2а-3842/11/1270 від 30.05.2011 (том 1 а.с. 42-43),
№ 2а/1270/1188/2012 від 14.02.2012 (том 1 а.с. 52-53),
№ 2а/1270/2628/2012 від 03.05.2012 (том 1 а.с. 68-69).
Певна частина податкового боргу, як свідчать графіки розстрочення, встановленого судовими рішеннями, повинна бути сплачена протягом 2011-2012 років.
Відповідачем нараховано штрафні санкції за порушення строків сплати податкових зобов'язань, граничний строк сплати яких припадав на період 2011-2012 років.
Частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, що була чинною на час прийняття вищезазначених судових рішень, встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України у діючій редакції за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання(…)
Отже, з огляду на положення статті 32 ПК України та 263,378 КАС України в їх сукупності можна вважати судове рішення формою зміни строку сплати податку шляхом його перенесення на більш пізній строк.
Згідно пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Проте, як визначено пунктом 102.1. статті 102 ПК України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку зокрема подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, контролюючий орган має право нарахувати штрафні санкції за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання в межах строку 1095 днів та відлік строку давності у 1095 днів починається за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Оскільки спірними податковими повідомленнями-рішеннями нарахована частина штрафу у розмірі 54586,10 грн. за порушення строків сплати податкових зобов'язань, граничний строк сплати яких сплив в 2011-2012 роках, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправне застосування відповідачем цієї частини штрафних санкцій поза межами строків давності, встановлених статтею 102 ПК України.
Є неприйнятним посилання апелянта на практику Верховного Суду щодо застосування відповідальності за ст.126 ПК України, оскільки зазначені судові рішення визначають, що не сплата платником податків податкового боргу, визначеного судовим рішенням, узгоджених податкових зобов'язань є передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених п.126.1 ст.126 ПК України. При цьому в зазначених судових рішеннях не йдеться про застосування ст.202 ПК України.
Отже, є безпідставними доводи відповідача, що податковий борг за рішенням суду стягується до повного його погашення без застосування строків давності, визначених с.102 ПК України.
Відповідно до пункту 203.2 статті 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Згідно пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
На підставі пункту п. 131.2 статті 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Аналіз зазначених норм свідчить, що податковим законодавством встановлено обов'язок контролюючого органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в першу чергу, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Облікова картка платника податків КП «Лисичанськтепломережа» (том 1 а.с.78-89) свідчить, що по податковій декларації з ПДВ № 9147730893 від 18.07.2018 сплачено податкове зобов'язання у розмірі 187900,00 грн платіжним дорученням № 1336 від 23 липня 2018 року (том 1 а.с. 16).
При цьому податковим органом зазначену суму в першу чергу направлено на зменшення боргу по пені, нарахованій у минулих роках з 29.06.2016 по 29.12.2018 у розмірі 3669,67 грн (том 1 а.с. 89), та у розмірі 11597,26 грн (том 1 а.с.89 зворотній бік), що є порушенням ст.131 ПК України.
При цьому пеня нарахована за період з 29.06.2016 по 29.12.2018 у той час, коли надходження коштів до бюджету відбулося 23.07.2018, отже відповідачем зменшено суму боргу по пені, нарахованій у період, який ще не настав.
По податковій декларації з ПДВ № 9122481464 від 19.06.2018 сплачено податкове зобов'язання у розмірі 170150,00 грн платіжним дорученням № 1152 від 21 червня 2018 року (том 1 а.с. 17).
По податковій декларації з ПДВ № 9296140180 від 19.01.2018 сплачено податкове зобов'язання у розмірі 233771,00 грн платіжним дорученням № 606 від 22 березня 2018 року (том 1 а.с. 18).
Податковим органом зазначену суму в першу чергу направлено на зменшення боргу по пені, нарахованій у минулих роках:
з 31.01.2011 по 29.12.2018 у розмірі 3869,17 грн та у розмірі 170,77 грн (том 1 а.с.84),
з 04.05.2011 по 29.12.2018 у розмірі 2887,46 грн., у розмірі 724,22 грн, у розмірі 3781,94 грн., у розмірі 1998,24 грн., у розмірі 2414,00 грн. (том 1 а.с. 84),
з 02.03.2012 по 29.12.2018 у розмірі 494,89 грн., у розмірі 92,60 грн., у розмірі 3495,43 грн (том 1 а.с. 84),
з 31.08.2011 по 29.12.2018 у розмірі 1590,97 грн., у розмірі 1365,14 грн. (том 1 а.с. 84),
з 03.05.2012 по 29.12.2018 у розмірі 69,24 грн., у розмірі 1687,08 грн.
Зазначені зарахування здійсненні в порушення ст.131 ПК України.
При цьому пеня нарахована за різні періоди, нарахування пені закінчується 29.12.2018, тобто зменшення суми пені відбулося коштами, які надійшли до бюджету до закінчення періоду, за який було нараховано пеню.
По податковій декларації з ПДВ № 9023269070 від 16.02.2018 сплачено податкове зобов'язання у розмірі 20359,00 грн платіжним дорученням № 365 від 21 лютого 2018 року (том 1 а.с. 19).
По податковій декларації з ПДВ № 9296140180 від 19.01.2018 сплачено податкове зобов'язання у розмірі 300000,00 грн платіжним дорученням № 602 від 22 березня 2018 року (том 1 а.с. 20).
Податковим органом зазначену суму в першу чергу направлено на зменшення боргу по пені, нарахованій у минулих роках:
з 03.05.2012 по 29.12.2018 у розмірі 395,88 грн., у розмірі 1658,01 грн (том 1 а.с.84),
з 31.08.2012 по 29.12.2018 у розмірі 1701,63 грн., у розмірі 1297,39 грн, у розмірі 2004,62 грн., у розмірі 1596,34 грн. (том 1 а.с. 84),
з 03.01.2012 по 29.12.2018 у розмірі 4545,83 грн. (том 1 а.с. 84).
Зазначені зарахування також здійсненні в порушення ст.131 ПК України.
При цьому зменшено суму пені коштами, які надійшли до бюджету до закінчення періоду, за який було нараховано пеню.
При цьому доводи відповідача, що платіжним дорученням №1336 від 23.07.2018 року у сумі 187900 грн зменшена, зокрема, заборгованість по податковій декларації з ПДВ №9116550280 від 19.06.2017 року, а не декларації з ПДВ №9147730893 від 18.07.2018 року, як стверджує позивач, не спростовує висновки суду першої інстанції про порушення відповідачем порядку зарахування коштів, встановленого ст.131 ПК України.
Безумовно, податковий орган має право застосовувати штраф до платника податку за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання відповідно до ст.126 ПК України.
Проте порушення відповідачем порядку погашення податкового боргу, визначеного ст.131 ПК України, призводить до неправомірності нарахування штрафних санкцій за податковими зобов'язаннями, неправильності визначення розміру такого штрафу.
При цьому податковий орган повинен зараховувати сплачені кошти в рахунок погашення податкового боргу за черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, у першу чергу в рахунок податкового зобов'язання, а не пені, як помилково вважає відповідач.
Підсумовуючи викладене, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що порушення відповідачем порядку погашення податкового боргу, визначеного ст.131 ПК України, призвели до неправомірності нарахування штрафних санкцій за податковими зобов'язаннями, визначеними в податкових деклараціях з податку на додану вартість № 9296140180 від 19.01.2018, № 9023269070 від 16.02.2018, № 9047677154 від 19.03.2018, № 9071959364 від 19.04.2018, № 9097599025 від 21.05.2018, № 9122481464 від 19.06.2018, № 9147730893 від 18.07.2018, уточнюючим розрахунком № 9054134744 від 29.03.2018, що обумовлює часткове задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009245005 від 11.06.2019 в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 1259361,57 грн.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі №360/4548/19 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі №360/4548/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 25 серпня 2020 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 25 серпня 2020 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв