про відмову у відкритті апеляційного провадження
25 серпня 2020 року справа №200/14103/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сіваченка І.В., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року в справі № 200/1430/18-а за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військо-цивільної адміністрації м. Торецька Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року в справі № 200/1430/18-а.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених недоліків протягом десяти днів з моменту отримання копії вказаної ухвали, але не раніше дня закінчення карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
На час постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху чинним був пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) наступного змісту:
«3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).».
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-IX (далі - Закон № 731-IX), який набрав чинності 17 липня 2020 року, пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України викладено в такій редакції:
«3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
При цьому пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Таким чином, відповідно до чинного процесуального законодавства продовження строку на усунення недоліків можливе за рішенням суду на підставі клопотання апелянта. Клопотання про продовження строку на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху на адресу Першого апеляційного адміністративного суду не надходило.
Копія ухвали суду від 09 квітня 2020 року надіслана рекомендованою поштою та отримана апелянтом 11 квітня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до довідки, наданої відділом реєстрації судових справ, судової статистики та узагальнення судової практики, відсутні відомості в реєстрі підтверджень оплат із Казначейства про зарахування судового збору.
На адресу суду надійшла заява про звільнення від сплати судового збору, в якій зазначено, що незадовільний майновий стан позивача підтверджується вже самим фактом звернення до суду з позовом про призначення допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до трьох років.
Розглянувши вказану заяву, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Отже відстрочення або звільнення від сплати судового збору - це право суду.
Положеннями ст. 8 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, регламентовано:
«1. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.»
За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а також ч. 2 ст. 74 КАС України, за якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч. 4 ст. 79 КАС України).
Аналогічні норми викладені в ст. 80 КАС України, а саме: учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 1); у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується, 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати, 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа, 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (ч. 2).
Таким чином, ОСОБА_1 має довести свій незадовільний майновий стан належними доказами. Необхідність оскарження в судовому порядку відмови в призначенні допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до трьох років не є доказом неможливості сплатити судовий збір.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви апелянта про звільнення від сплати судового збору через його необґрунтованість.
Також на адресу суду надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Клопотання обґрунтовано тим, що суд першої інстанції, визнавши права позивача порушеними, зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву про призначення допомоги при народженні дитини. ОСОБА_1 своєчасно отримала рішення суду першої інстанції та направила його до виконавчої служби, проте відповідач на виконання рішення суду, розглянувши заяву, відмовив у призначенні допомоги. Після отримання юридичної консультації позивач дізнався про своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з метою його зміни таким чином, аби відповідач був змушений саме призначити допомогу, а не просто розглянути заяву.
Розглянувши наведене обґрунтування суд дійшов наступних висновків.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Отже, в розумінні наведених норм дотримання принципу рівності сторін вимагає від суду неупередженого розгляду заяви представника апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження на підставі наданих пояснень та доданих доказів.
Той факт, що позивач тривалий час вважав, що рішення суду прийнято на його користь, а відповідач вчинить дії, спрямовані на відновлення порушеного права особи у спосіб, який позивач вважає правильним та законним, не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, ОСОБА_1 не надано до суду належних та допустимих доказів існування об'єктивних обставин, які унеможливили своєчасне звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
Отже, станом на 25 серпня 2020 року апелянтом не усунуто недоліки апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 статтею 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись ст.ст. 169, 299, 321, 325, 327-331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції - відмовити.
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року в справі № 200/1430/18-а.
Повний текст ухвали складений та підписаний 25 серпня 2020 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання колегією суддів та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук