25 серпня 2020 року Чернігів Справа № 620/2680/20
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу період роботи позивача в Корюківському транспортно-експедиційному кооперативі «Меркурій» з 02.01.1991 по 25.03.1996; період зайняття підприємницькою діяльністю з 13.11.1992 по 06.12.1999; період роботи в колгоспі «Україна» с.Олександрівка Корюківського району Чернігівської області з червня по жовтень 1982 року та призначити пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача включити до страхового стажу період роботи в Корюківському транспортно-експедиційному кооперативі «Меркурій» з 02.01.1991 по 25.03.1996; період зайняття підприємницькою діяльністю з 13.11.1992 по 06.12.1999; період роботи в колгоспі «Україна» с.Олександрівка Корюківського району Чернігівської області з червня по жовтень 1982 року та призначити пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позов мотивовано тим, що відповідач протиправно не зараховує до страхового стажу зазначені у прохальній частині позову періоди роботи, чим грубо порушує право позивача на отримання пільгової пенсії.
Ухвалою суду від 23.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представником відповідача, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначає, що відмова Головного управління є правомірною, оскільки на підставі наданих позивачем документів немає законних підстав для призначення пенсії за віком зі зниження пенсійного віку згідно із ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Верхолісся, Корюківського району, Чернігівської області, проживає і зареєстрований в м.Корюківка, Чернігівської області, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 виданим 11.04.2002 Корюківським РВ УМВС України в Чернігівській області.
Позивач є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) виданим 19.07.1993 Чернігівською обласною адміністрацією.
Позивач у зв'язку з набуттям віку 55 років, та вважаючи, що він має право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку як постраждалий від аварії на ЧАЕС 4 категорії, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, та для підтвердження свого страхового стажу надав відповідні документи, в тому числі трудову книжку НОМЕР_3 та документи щодо підприємницької діяльності.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області своїм листом від 02.06.2020 №2500-0346-8/19569 повідомило позивача, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», бо у нього відсутній страховий стаж 21 рік. При цьому, в листі повідомляється, що до страхового стажу не зараховано: період роботи в Корюківському транспортно-експедиційному кооперативі «Меркурій» з 02.01.1991 по 25.03.1996, оскільки після запису про звільнення не вказано, хто його підписав, а уточнюючої довідки надано не було; період зайняття підприємницькою діяльністю з 13.11.1992 по 06.12.1999, бо довідка про сплату страхових внесків за цей період не надавалась. В усному порядку також проінформовано, що період роботи у колгоспі «Україна» с.Олександрівка Корюківського району Чернігівської області з червня по жовтень 1982 року також не включений до страхового стажу, бо відсутній запис про даний період роботи в трудовій книжці.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою де повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.8, ч.2 ст.19 Основного Закону України).
Відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій ніж мінімальний страховий внесок; страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеного законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Так, згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон ) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсія надається із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058 за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, на початкову величину - 2 роки (встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 ) та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Пунктом «а» статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. Інше чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В силу п.1, п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановлено судом, відповідач своїм листом від 02.06.2020 №2500-0346-8/19569 повідомив про неможливість зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача в Корюківському транспортно-експедиційному кооперативі «Меркурій» з 02.01.1991 по 25.03.1996, оскільки після запису про звільнення не вказано, хто його підписав, а уточнюючої довідки не надано, а також період зайняття підприємницькою діяльністю з 13.11.1992 по 06.12.1999, оскільки довідка про сплату страхових внесків за цей період не надавалась.
Суд зазначає, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 , позивач прийнятий в транспортно-експедиційний кооператив на посаду голови (протокол від 02.01.1991 №4); переведений на посаду водія 1 класу (протокол від 03.06.1995 №18); звільнений у зв'язку із закриттям кооператива «Меркурій» (протокол від 25.03.1996 №21).
Записи в трудовій книжці про роботу позивача в кооперативі «Меркурій» зроблені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, під записами є підписи посадової особи та печатка кооперативу.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладались тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових мовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 13.11.1992 по 06.12.1999 останній підтверджується довідкою Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області про те, що позивач був зареєстрований в Корюківській ДПІ як приватний підприємець з 13.11.1992 по 06.12.1999, довідкою від 22.01.2020 №364/фоп/2501-50-09 Менського управління ГУ ДПС у Чернігівській області, у якій вказано система оподаткування на якій позивач перебував як фізична особа-підприємець, валовий та чистий доходи за період з 13.11.1992 по 06.12.1999, та повідомлено, що термін зберігання особових рахунків платників податків і зборів - 5 років, довідкою Менського управління ГУ ДПС у Чернігівській області від 25.06.2020 №/2422/25-01-50-09-10 (а.с.22), у якій вказано, що позивач був зареєстрований приватним підприємцем з 13.11.1992 по 06.12.1999 та вказано про систему оподаткування на якій він перебував. А отже в цій частині повністю спростовано помилкові висновки відповідача.
Таким чином, позивачем надано всі необхідні документи для підтвердження спірного страхового стажу, а вимоги працівників відповідача надати довідку про сплату страхових внесків за період зайняття підприємницькою діяльністю, суд вважає недоречними, оскільки відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахуну) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (із змінами), зокрема, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Тобто такий облік, як і контроль за сплатою страхових внесків, ведеться державними органами з 01.07.2000, в той час, як позивач здійснював підприємницьку діяльність з 13.11.1992 по 06.12.1999, що підтверджується наданими ним документами. Доказів, які б спростовували надходження до бюджету сплачених позивачем податків, в тому числі, страхових внесків відповідачем не надано.
Щодо періоду роботи у колгоспі «Україна» с.Олександрівка Корюківського району Чернігівської області з червня по жовтень 1982 року, попри відсутність запису про роботу в трудовій книжці, остання підтверджується довідкою від 11.11.2019 №1155/07-02КО «Корюківський районний трудовий архів», яку суд визнає належним доказом (а.с.16).
А отже, період роботи позивача в Корюківському транспортно-експедиційному кооперативі «Меркурій» з 02.01.1991 по 25.03.1996, період зайняття підприємницькою діяльністю з 13.11.1992 по 06.12.1999 має бути зарахований до страхового стажу, всього за період з 02.01.1991 по 06.12.1999 (8 років 11 місяців 5 днів). Також зарахуванню підлягає період роботи у колгоспі «Україна» с.Олександрівка Корюківського району Чернігівської області з 01.06.1982 по жовтень 1982 року (а.с.16).
Відповідно дії відповідача щодо відмови у зарахуванні зазначених вище періодів є протиправними.
Суд констатує, що з трудової книжки позивача вбачається, що він з 1982 року по 1985 рік навчався в технікумі механізації та проходив військову службу, а з 05 жовтня 1985 року був прийнятий на роботу до Корюківської райсільгосптехніки на посаду інженера-технолога, що не заперечує відповідач.
При цьому суд зазначає, що реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень ч.2 ст.19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
При цьому, враховуючи, що відповідачем у відзиві на позовну заяву довільно визначено стаж позивача - 9 років 10 місяців 29 днів, а в судовому порядку було підтверджений спірний страховий стаж за період з 01.06.1982 по жовтень 1982 року та з 02.01.1991 по 06.12.1999, вказане не дає підстави стверджувати, що позивач має достатньо страхового стажу для призначення йому пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки, в даному випадку, встановлення розрахунку сукупного страхового стажу віднесено до внутрішньої компетенції суб'єкта владних повноважень та виходить за межі даного позову.
Враховуючи наведене суд вважає, що в задоволені позовних вимог в частині призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» належить відмовити, як необґрунтованої та передчасної.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії слід задовольнити частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в Корюківському транспортно-експедиційному кооперативі «Меркурій» з 02.01.1991 по 25.03.1996; період зайняття підприємницькою діяльністю з 13.11.1992 по 06.12.1999; період роботи в колгоспі «Україна» с.Олександрівка Корюківського району Чернігівської області з червня по жовтень 1982 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області включити до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Корюківському транспортно-експедиційному кооперативі «Меркурій» з 02.01.1991 по 25.03.1996; період зайняття підприємницькою діяльністю з 13.11.1992 по 06.12.1999; період роботи в колгоспі «Україна» с.Олександрівка Корюківського району Чернігівської області з червня по жовтень 1982 року
В частині позовних вимог про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).420,40 грн (чотириста сорок гривень 40 коп.) відповідно до частини задоволених вимог.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення згідно пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області ( вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940)
Повне рішення суду складено 25 серпня 2020 року.
Суддя Л.О. Житняк