25 серпня 2020 року Чернігів Справа № 620/2710/20
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду з позовом до Чернігівського обласного центру зайнятості, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 24.06.2020 №463 в частині відмови у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину та зобов'язати відповідача виплатити допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно з поданою нею заявою.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначае, що виходячи із системного тлумачення статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» не мають право на надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину лише наймані працівники, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини і які одночасно отримують пенсію. В той же час, таке обмеження для фізичних осіб-підприємців не встановлене, а тому відмова відповідача є протиправною.
Ухвалою суду від 24.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представником відповідача, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та зазначає, що ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» чітко визначені виключення з кола осіб, які мають право на допомогу по безробіттю на період карантину, а саме застраховані особи, які отримують пенсію. Оскільки позивачка отримує пенсію, вона вважається такою, щодо якої не виконуються вимоги ч.3 ст.47-1 Закону України «Про зайнятість населення» та відповідно не має права на допомогу по частковому безробіттю на період карантину.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
22.06.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Директора Новгород-Сіверської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості із заявою про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину та додала до своєї заяви наступні документи:
- наказ від 26.03.2020 №01 про зупинення діяльності;
- наказ від 12.05.2020 №02 про поновлення діяльності;
- відомості про фізичну особу-підприємця, який є застрахованою особою, щодо якого виконуються вимоги ч.3 с.47-1 Закону України «Про зайнятість населення» за травень 2020 року, за квітень 2020 року та березень 2020 року;
- довідка про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності, підготовлена на підставі звітних відомостей, що надаються до Пенсійного фонду.
Листом від 26.06.2020 №36.02/234 позивача було повідомлено про прийняття наказу від 24.06.2020 №463, яким останньому відмовлено у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину з підстав отримання позивачем пенсії.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, Закон №5067-VI було доповнено статтею 47-1 «Допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Дана норма Закону набула чинності з 02 квітня 2020 року.
За приписами статті 47-1 Закону № 5067-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - допомога по частковому безробіттю на період карантину), надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.
Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям, у тому числі фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.
Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Відповідно до ч.2 цієї статті для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подає такі документи:
1) заяву у довільній формі;
2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;
3) відомості про працівників та/або фізичну особу - підприємця, який є застрахованою особою (прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно з цією статтею;
4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності;
Як встановлено судом, позивач подав всі необхідні документи згідно переліку.
Відповідно до ч.3 ст.47-1 Закону право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, в тому числі працівники з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію).
За визначенням ч.4, 5, 6, ст.47-1 Закону допомога по частковому безробіттю на період карантину встановлюється за кожну годину, на яку працівникові або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, з розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду, або з розрахунку двох третин бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою. Розмір допомоги визначається виходячи з фінансових можливостей Фонду і не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Виплата працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється роботодавцем або територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, з першого дня скорочення тривалості їх робочого часу у межах строку зупинення (скорочення) діяльності, але не більше 30 календарних днів після завершення карантину.
У разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину (розірвання трудового договору протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), пунктом 1 статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу законів України про працю, кошти повертаються в повному обсязі до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно ч.7 ст.47-1 Закону роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, може звернутися за отриманням допомоги по частковому безробіттю на період карантину протягом 90 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва.
Період виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину у разі, якщо роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, вживалися заходи щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, не враховується при розгляді звернення за наступним одержанням допомоги по частковому безробіттю на період карантину з причин виробничого характеру.
Рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину приймається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на регіональному рівні протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, документів, передбачених цією статтею, до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Розмір, порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.8 та ч.9 ст.47-1 Закону).
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №306 затверджено Порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Цей Порядок визначає механізм надання коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - карантин), повернення зазначених коштів у разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася така допомога, а також її розмір.
Відповідно до п.3 Порядку допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, в тому числі працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію), у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини, або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.
При цьому, суд звертає увагу, що в додатку 2 до Порядку - Відомостей про фізичну особу-підприємця, який є застрахованою особою, щодо якого виконуються вимоги ч.3 ст. 47-1 Закону, серед інших даних щодо себе, фізична особа-підприємець зазначає відомості про наявність/відсутність пенсії.
Слід також вказати, що Порядком передбачені дві форми бланка відомостей:
- при зверненні роботодавців, подаються відомості про осіб (найманих працівників), щодо яких виконуються вимоги ч.3 ст. 47-1 Закону та зазначається про наявність пенсії, згідно з додатком 1 до Порядку;
- при зверненні фізичною особою-підприємцем, який є застрахованою особою, щодо якого виконуються вимоги ч.3 ст. 47-1 Закону та зазначається про наявність пенсії щодо себе згідно з додатком 1 до Порядку.
Тобто, тлумачення позивачем ч.3 ст.47-1 Закону щодо поширення даного виключення лише на найманих працівників є, на думку суду, помилковим та не узгоджується з вимогами Порядку.
У Відомості про фізичну особу-підприємця, який є застрахованою особою, щодо якого виконуються вимоги ч.3 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» за березень, квітень, травень 2020 року позивач зазначила про наявність пенсії та надала довідку від 22.06.2020 №695, видану Новгород-Сіверським відділом обслуговування громадян (сервісним центром) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яка підтверджує факт отримання нею пенсії по інвалідності.
Відповідно до п.2. Порядку, термін «пенсія» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (абз. 22 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Суд звертає увагу, що у Порядок були внесені зміни, які надбрали законної сили 16.07.2020.
Так, пунктом 3 Порядку (в редакції від 16.07.2020) встановлено, що допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, зокрема працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини, в тому числі тим, які в період карантину, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину отримують оплату часу простою відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України (крім періоду освоєння нового виробництва (продукції), перебувають у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 25 та статті 26 Закону України «Про відпустки» (крім осіб, які отримують пенсію), у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця або фізичної особи-підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини, або фізичній особі-підприємцю, який є застрахованою особою (крім осіб, які отримують пенсію) та не отримує допомогу по частковому безробіттю на період карантину як працівник.
Тобто, з метою виключення можливості довільного трактування вимоги ч.3 ст. 47-1 Закону, законодавцем внесено зміни та виправлено законодавчу колізію.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач не має права на отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримує пенсію, а отже має дохід попри проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, що суперечить меті надання такої допомоги.
Згідно ч.1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення згідно пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).
Відповідач - Чернігівський обласний центр зайнятості ( вул. Коцюбинського, 40, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03491464)
Повне рішення суду складено 25 серпня 2020 року.
Суддя Л.О. Житняк