25 серпня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/2732/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 21.07.2020 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФУ в Чернігівській області), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у призначенні пенсії у зв'язку з незарахуванням періоду роботи в кооперативі ''Буран'' з 05.07.1990 по 31.12.1999 до стажу роботи для обчислення пенсії;
- зобов'язати відповідача здійснити зарахування йому періоду роботи в кооперативі ''Буран'' з 05.07.1990 по 31.12.1999 до стажу роботи для обчислення пенсії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він, як найманий працівник, не може відповідати за дії власника чи посадових осіб роботодавця щодо заповнення трудової книжки. Крім того, відповідач, маючи сумніви відносно запису у його трудовій книжці про періоди роботи в кооперативі «Буран» через невідповідність печатки, повинен був провести перевірку та запропонувати йому назвати прізвища двох свідків для підтвердження запису. Однак, вказані дії ГУПФУ в Чернігівській області виконані не були.
Ухвалою судді від 27.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні). Також установлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позов, у якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та зазначив, що за наявними в ГУПФУ в Чернігівській області документами, загальний страховий стаж позивача становить 24 роки 2 місяці 0 днів, що не дає йому право на пенсію відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058. При цьому, ГУПФУ в Чернігівській області зазначило, що до страхового стажу ОСОБА_1 не було зараховано, у тому числі, період роботи в кооперативі «Буран» з 05.07.1990 по 31.12.1999, оскільки запис про звільнення з роботи завірений печаткою не існуючої на той час держави УРСР. За наведених обставин, позивач отримає право на пенсію при досягненні 63 років.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 13-14), зокрема у період з: 05.07.1990 по 31.12.1999 позивач перебував у трудових відносинах з кооперативом «Буран» та займав посаду механізатора.
По досягненню 60 років, ОСОБА_1 звернуся до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Листом від 30.06.2020 за №2500-0346-8/23315 ГУПФУ в Чернігівській області повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки у позивача недостатньо загального страхового стажу. Також зазначено, що, у тому числі, період роботи в кооперативі «Буран» з 05.07.1990 по 31.12.1999 не зараховано до стажу, оскільки запис про звільнення з роботи завірено печаткою неіснуючої на той час держави УРСР. Згідно із вимогами законодавства, до розрахунку страхового стажу враховуються записи у трудовій книжці, що скріплені печаткою УРСР, по 31.10.1993. Тобто, кооператив «Буран», відповідно до чинних на той час нормативно-правових актів, мав би змінити власні печатки після припинення статусу СРСР на нові. Враховуючи наведене, роз'яснено, що ОСОБА_1 матиме право на пенсію при досягненні віку 63 роки (а.с. 11-12).
Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Суд вважає зазначений висновок пенсійного органу передчасним, з огляду на таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із статтею 9 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із частиною другою цієї статті Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
Статтею 26 Закону №1058-IV установлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Як зазначено у листі ГУПФУ в Чернігівській області від 30.06.2020 №2500-0346-8/23315 та у відзиві на позов, суть спору між сторонами у даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи в кооперативі «Буран» з 05.07.1990 по 31.12.1999.
Судом встановлено та визнається відповідачем наявність записів в трудовій книжці щодо роботи позивача в кооперативі «Буран». При цьому, неврахування спірного періоду роботи до страхового стажу ОСОБА_1 зумовлено наявністю засвідчення запису про його звільнення печаткою колишньої УРСР.
Разом з тим, відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2 Інструкції №58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, із наведених норм права вбачається, що трудова книжка заповнюється роботодавцем і на працівника не покладено обов'язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці. Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно із пунктом 4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Таким чином, наведеними нормами права передбачено право пенсійного органу на перевірку наданих пенсіонером документів для їх підтвердження.
Однак, суду не надано належних і допустимих доказів того, що ГУПФУ в Чернігівській області зверталось до підприємства, у якому працював позивач або до архівної установи для підтвердження відомостей щодо роботи ОСОБА_1 в кооперативі «Буран». Також суд враховує, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Так, в трудовій книжці позивача дійсно запис про звільнення з кооперативу «Буран» з 31.12.1999 засвідчений печаткою із використанням символіки УРСР, а не України.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неврахування вказаного періоду роботи позивача до страхового стажу з посиланням на розроблену МВС України Інструкцію про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів від 18.10.1993 №643, оскільки правові норми вказаної Інструкції не містять жодної заборони використання печатки із символікою бувшої УРСР, та не передбачають жодних правових наслідків такого використання.
Несвоєчасна зміна відповідальними особами кооперативу «Буран» гербової печатки не може призводити до порушення права ОСОБА_1 щодо неврахування періоду його роботи в кооперативі до загального страхового стажу.
Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі №175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі №423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17 та від 31 березня 2020 року у справі №446/656/17.
Відповідач не врахував, що вимогами чинного законодавства України передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Таким чином, трудова книжка ОСОБА_1 є основним та достатнім документом, що підтверджує період його роботи в кооперативі «Буран» 05.07.1990 по 31.12.1999, а тому останній має бути зарахований до його загального страхового стажу, що враховується при призначенні пенсії за віком.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформлену листом від 30.06.2020 за №2500-0346-8/23315, у зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в кооперативі ''Буран'' з 05.07.1990 по 31.12.1999.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії за віком періоду роботи в кооперативі ''Буран'' з 05.07.1990 по 31.12.1999.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 25.08.2020.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).
Суддя С.В. Бородавкіна