25 серпня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/1370/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач, Чернігівське обласне відділення ФСЗІ) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Малодівицьке ХПП»), в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» (р/р: НОМЕР_1 , ПАТ «Креді Агріколь Банк» м. Київ, МФО: 300614, код ЄДРПОУ: 38305791) в дохід Державного бюджету України (отримувач: Прилуцьке УК/Прилуцький р-н/50070000, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок: НОМЕР_2, код ЄДРПОУ: 37984681) 157874,63 грн адміністративно-господарських санкцій та 47,36 грн пені.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, тим самим порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становила 67 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 особи; кількість осіб з інвалідністю-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 вказаного Закону - 3 особи. Протягом 2019 року Прилуцькою міськрайонною філією Чернігівського обласного центру зайнятості було направлено для працевлаштування 3 особи з інвалідністю, проте, відповідачем їм було відмовлено у працевлаштуванні. Оскільки відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій не сплачена, йому нарахована пеня відповідно до частини другої статті 20 зазначеного вище Закону та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 233 (а.с. 1-3).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки згідно з поданим ним 03.03.2020 звітом за формою № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ «Малодівицьке ХПП» за 2019 рік становить 67 працівників; кількість штатних працівників - осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», становить 3 особи, фактично в ТОВ «Малодівицьке ХПП» у 2019 році працювало 2 особи з інвалідністю. З метою забезпечення нормативно необхідної кількості працюючих осіб з інвалідністю на ТОВ «Малодівицьке ХПП», відповідач створив нове робоче місце на посаду «вагар». З метою інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії подав первинно - 01.04.2019, 09.07.2019, 02.09.2019 звітність на посаду «вагар» за формою № 3-ПН з додатками щодо даних про вакансію. ТОВ «Малодівицьке ХПП», ознайомившись з висновками МСЕК про умови і характер праці та індивідуальними програмами реабілітації кожного з направлених осіб з інвалідністю, правомірно відмовило їм у працевлаштуванні, оскільки їм протипоказане фізичне навантаження. Чинним законодавством не передбачено обов'язок для роботодавця зазначати в корінці направлення на працевлаштування причини відмови в прийнятті на роботу. 16.10.2019 на роботу у ТОВ «Малодівицьке ХПП» було прийнято особу з інвалідністю - ОСОБА_1 після його безпосереднього звернення до відповідача з метою працевлаштування. Таким чином, відповідач всіляко сприяв та вжив всі необхідні заходи по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого нормативу (а.с. 43-48).
У відповіді на відзив позивач зазначив, що виконання нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством особи з інвалідністю. Основним завданням центру зайнятості є сприяння (виявлення підтримки) особам з інвалідністю у працевлаштуванні, підприємства здійснюють самостійно працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідачем тричі було відмовлено у працевлаштуванні особам з інвалідністю без пояснення причин такої відмови, про що свідчить відмітка про відмову в прийнятті на роботу в корінці направлення на працевлаштування. Відповідач, розробивши посадову інструкцію вагаря, навмисно вказав, що в період відсутності робіт, пов'язаних із зважуванням, вагар виконує інші роботи за вказівкою майстра зміни, головних спеціалістів (пункт 2.9), тобто не зазначив, яку роботу, крім основної, той може виконувати. Зазначене робить неможливим працевлаштування особи з інвалідністю, оскільки, в переважній більшості, за висновками МСЕК особам з інвалідністю протипоказана важка фізична праця або фізичні навантаження. Якщо у роботодавця є сумніви щодо можливості особи працювати за відповідною посадою він може таку особу направити на МСЕК. За наданою Прилуцькою міськрайонною філією Чернігівського обласного центру зайнятості інформацією, замовлень від відповідача на професійне навчання або підготовку осіб з інвалідністю до філії не надходило. Також позивач посилається на довідку Вищого Адміністративного Суду України від 23.08.2007 (а.с. 95-97).
Відповідачем у запереченнях на відзив зазначено, що він зобов'язаний створити робоче місце з належними умовами праці, із розумним пристосуванням робочого місця та з урахуванням індивідуальної програми реабілітації для працевлаштування особи з інвалідністю, а не створювати робочі місця з урахуванням будь-яких та/або всіх потреб особи. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань. Звіт за формою № 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування, і не є заходом відповідача уникнути сплати адміністративно-господарських санкцій. Причини, за якими було відмовлено направленим особам з інвалідністю у прийнятті на роботу є правомірними та обґрунтованими, оскільки такі працівники відповідно до висновків МСЕК про умови і характер праці та індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю, не відповідали заявленим вимогам роботодавця на посаду, а запропонована робота була протипоказана їм за станом здоров'я. На підприємство покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не обов'язок їх працевлаштування. Позивачем не наведено жодної норми права або доказу, відповідно до яких Посадова інструкція вагаря є недійсною, протиправною та/або неналежною, а також, згідно яких норми статей 217, 218, 238 Господарського кодексу України не можуть бути застосовані. Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тому, посилання позивача на довідку Вищого Адміністративного Суду України від 23.08.2007 є безпідставним. Листи Державної служби зайнятості України не є документами, що мають обов'язкову силу для сторін цього спору та/або для суду. Таким чином, у 2019 році відповідачем було вжито всіх необхідних заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення господарського правопорушення (а.с. 126-130).
Процесуальні дії у справі: ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 620/1370/20. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 19-21).
29.04.2020 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 34).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено (а.с. 36-37).
При поданні до суду відзиву відповідачем подано клопотання про витребування від Прилуцької міськрайонної філії Чернігівського обласного центру зайнятості (вул. Вокзальна, 46, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500) належно завірених копій висновків МСЕК про умови і характер праці та Індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю громадян: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 63-65).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 клопотання відповідача було задоволено (а.с. 90-91).
03.06.2020 від Прилуцької міськрайонної філії Чернігівського обласного центру зайнятості надійшли до суду витребувані документи (а.с. 117-124).
20.08.2020 на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду № 82, відповідно до пункту 5.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу Чернігівського окружного адміністративного суду, призначено повторний автоматизований розподіл даної справи з підстав тимчасової непрацездатності судді, та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Тихоненко О.М.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 дану справу прийнято до провадження судді Тихоненко О.М.
Розглянувши подані документи і матеріали, пояснення сторін, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.12.2019 № 1006085398 основним видом економічної діяльності ТОВ «Малодівицьке ХПП» є 52.10 Складське господарство (а.с. 77-83).
Із Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма № 10-ПІ) від 28.02.2020 вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ «Малодівицьке ХПП» становить 67 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 особи; кількість штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - 3 особи (а.с. 6).
Згідно наказу ТОВ «Малодівицьке ХПП» від 29.03.2019 № 13/1 «Про внесення змін до штатного розпису» з 29.03.2019 до штатного розпису відповідача внесено посаду «вагар» (а.с. 55-57).
Листом від 25.02.2020 № 17.4/288 Прилуцька міськрайонна філія Чернігівського обласного центру зайнятості повідомила позивача про те, що ТОВ «Малодівицьке ХПП» 01.04.2019 подало звітність за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з відміткою для інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розділі II.Коментарів до даних про вакансії за професією (посадою) «вагар». На зазначену вакансію 3 особам з обмеженими фізичними можливостями були видані направлення. Дана вакансія не була укомплектована у зв'язку з відмовою роботодавця. Станом на 01.01.2020 вакансія «вагар» була актуальна. Для підтвердження її актуальності відповідачем були подані звіти з інформацією про попит на робочу силу (вакансії) (форма № 3-ПН) 01.04.2019 № 606, 09.07.2019 № 1285; 02.09.2019 № 1670. Представник ТОВ «Малодівицьке ХПП» брав участь у семінарах для роботодавців, які відбулися 21.01.2019 та 26.11.2019, також проведено ярмарки вакансій на замовлення роботодавця 07.08.2019 та 10.09.2019. Замовлень від роботодавців на професійне навчання або підготовку осіб з інвалідністю (ст. 35 Закону України «Про зайнятість населення») не надходило (а.с. 8).
Зазначене також підтверджується копіями вказаної вище звітності форми № 3-ПН (а.с. 9, 10, 11).
Згідно корінця направлення на працевлаштування від 05.04.2019 № 25021904010012001 на робоче місце «вагар» у ТОВ «Малодівицьке ХПП» ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 ) відмовлено в прийнятті на роботу (а.с. 12).
Згідно корінця Направлення на працевлаштування від 21.11.2019 № 25021904010012004 на робоче місце «вагар» у ТОВ «Малодівицьке ХПП» ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4 ) відмовлено в прийнятті на роботу (а.с. 13).
Згідно корінця Направлення на працевлаштування від 10.12.2019 № 25021904010012005 на робоче місце «вагар» у ТОВ «Малодівицьке ХПП» ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 ) відмовлено в прийнятті на роботу (а.с. 14).
Відповідно до наказу ТОВ «Малодівицьке ХПП» «Про прийняття на роботу» від 16.10.2019 № 78 к/тр ОСОБА_1 прийнято на роботу з 17.10.2019 на посаду «електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування» (а.с. 58). Зазначена особа з 01.05.2018 має ІІІ групу інвалідності, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі по тексту - МСЕК) від 10.05.2018 серії АВБ № 049566 (а.с. 59).
Із Посадової інструкції вагаря ТОВ «Малодівицьке ХПП», затвердженої наказом генерального директора від 04.02.2019 № 07, вбачається, що кваліфікаційними вимогами до зазначеної посади є: базова загальна середня освіта або початкова загальна освіта та професійна підготовка на виробництві, без вимог до стажу роботи. До обов'язків вагаря належить: проводити зважування залізничних вагонів на залізничних вагах; контролювати правильність постановки вагона на ваги; керувати початком і закінченням навантажування вагона, після закінчення навантаження вагону фіксувати загальну вагу (брутто) та розподіляти вантаж по вазі вагону; в процесі навантаження вагона контролювати співвідношення навантаження на вагу вагона; вести облік зважуваних вантажів; підтримувати чистоту залізничних ваг (прибирання зерна, очистка платформ та під'їзних колій); в період відсутності робіт, пов'язаних із зважуванням, виконує інші роботи за вказівкою майстра зміни, головних спеціалістів (а.с. 60-62).
Листом від 10.03.2020 № 03-264/396 Чернігівське обласне відділення ФСЗІ повідомило відповідача про те, що до нього застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі 157874,63 грн за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (а.с. 7).
У Довідці до акта огляду МСЕК від 21.03.2018 серії АВБ № 047748 зазначено, що ОСОБА_2 з 01.03.2018 встановлено ІІІ групу інвалідності, протипоказана важка фізична праця, психоемоційні навантаження (а.с. 122). Зазначене також підтверджується Індивідуальною програмою реабілітації інваліда від 21.03.2018 № 226 (а.с. 123-124).
У Довідці до акта огляду МСЕК від 05.11.2019 серії 12ААБ № 498856 зазначено, що ОСОБА_4 з 01.11.2019 встановлено ІІІ групу інвалідності, протипоказана важка фізична праця, робота на висоті, механічному обладнанні (а.с. 118). Зазначене також підтверджується Індивідуальною програмою реабілітації інваліда від 05.11.2019 № 1426 (а.с. 119-120).
У Довідці до акта огляду МСЕК від 08.11.2019 серії 12ААБ № 498887 зазначено, що ОСОБА_3 з 28.10.2019 встановлено ІІ групу інвалідності, протипоказані фізичні та психоемоційні перевантаження (а.с. 121).
Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі по тексту - Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні») для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, частиною другою статті 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частинами першою, другою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Передбачена частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів настає або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п'ятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 28.04.2020 у справі № 824/643/18-а та від 21.05.2020 у справі № 520/3919/19.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі по тексту - Закон України «Про зайнятість населення») роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі по тексту - Порядок № 70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі по тексту -форма звітності № 3-ПН) та Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі по тексту - Порядок № 316). Згідно пункту 5 розділу І «Загальні положення» зазначеного Порядку форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.
Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, зазначені в частині першій статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, наявність протипоказань за станом здоров'я особи для роботи на відповідній посаді, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.04.2020 у справі № 824/643/18-а та від 21.05.2020 у справі № 520/3919/19.
На виконання пункту 2 Порядку № 70, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 10.02.2007 № 42, затверджено форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».
Відповідач виконав обов'язок щодо подання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік форми № 10-ПІ (а.с. 6).
Також, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Як зазначалося вище, згідно з пунктом 5 розділу І Порядку № 316, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Отже, форма звітності № 3-ПН подається до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), і лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому, періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
Судом встановлено, що відповідачем впродовж 2019 року до Прилуцької міськрайонної філії Чернігівського обласного центру зайнятості була подана звітність форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», а саме 01.04.2019, 09.07.2019, 02.09.2019 щодо наявності одного вільного робочого місця, в яких у пунктах 2 розділах ІІ зазначено про необхідність направляти осіб з інвалідністю (а.с. 49-54).
Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку № 316, актуальність зазначених у формі звітності № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку. Тобто, повторне подання форми № 3-ПН у разі тривалої наявності однієї і тієї ж вакантної посади Порядком № 316 не передбачено.
Основним видом економічної діяльності ТОВ «Малодівицьке ХПП» є 52.10 Складське господарство (а.с. 77-83).
Згідно Національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, прийнятого згідно наказу Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457 клас 52.10 Складське господарство включає діяльність із зберігання та складування всіх видів товарів: експлуатацію зерносховищ, товарних складів загального призначення, складів-холодильників, бункерів тощо. Відповідно специфікою роботи відповідача обумовлено те, що переважну більшість працівників складають посади працівників робітничих професій, що підтверджується Штатним розписом ТОВ «Малодівицьке ХПП», затвердженим генеральним директором 29.03.2019 (а.с. 56-57).
Згідно частини третьої статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Посада вагаря залізничних вагонів передбачає наявність роботи з рухомими механізмами та включає можливість фізичного навантаження, відтак, суд дійшов висновку, що Прилуцькою міськрайонною філією Чернігівського обласного центру зайнятості направлено на працевлаштування осіб з інвалідністю ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на посаду вагаря до ТОВ «Малодівицьке ХПП» всупереч протипоказанням щодо умов праці, встановлених для вказаних осіб у Довідках до актів огляду МСЕК від 21.03.2018 серії АВБ № 047748 (а.с. 122), від 05.11.2019 серії 12ААБ № 498856 (а.с. 118), від 08.11.2019 серії 12ААБ № 498887 (а.с. 121) відповідно та Індивідуальних програм реабілітації інваліда ОСОБА_2 від 21.03.2018 № 226 (а.с. 123-124) та ОСОБА_4 від 05.11.2019 № 1426 (а.с. 119-120).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-ХІІ, працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у прийнятті на посаду «вагар» вказаних вище осіб з інвалідністю обумовлена підставами, передбаченими статтею 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а тому є обґрунтованою.
Суд критично оцінює посилання позивача щодо того, що якщо у роботодавця є сумніви щодо можливості особи працювати за відповідною посадою він може таку особу направити на МСЕК, оскільки особи, яким відповідач відмовив у працевлаштуванні, мали відповідні Довідки МСЕК та Індивідуальні програми реабілітації, які включають інформацію щодо протипоказань до певних видів робіт. Крім того, відповідно до пункту 1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, метою проведення медико-соціальної експертизи є виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Обов'язки, права та відповідальність працівників закріплюються у посадових (робочих) інструкціях (пункт 4 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій робітників (ДКХПР), Випуск 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» ДКХП, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336).
Визначати обов'язки працівника за відповідною посадою в межах його кваліфікації є виключним правом роботодавця, що обумовлюється його зацікавленістю в належній організації виробничого процесу підприємства та обов'язком виплачувати заробітну плату підпорядкованим працівникам за виконану роботу. Погодитися з визначеними обов'язками чи ні при прийомі на роботу це право працівника. Суд зазначає, що коло обов'язків має бути чітко обумовлене в посадовій інструкції, однак їх перелік може бути не вичерпним, тобто містити посилання на виконання іншої роботи за вказівкою керівника в межах кваліфікації та зайнятої посади.
З приводу аргументів позивача щодо того, що замовлень від відповідача на професійне навчання або підготовку осіб з інвалідністю до Прилуцької міськрайонної філії Чернігівського обласного центру зайнятості не надходило суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку проведення професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, за рахунок коштів Фонду соціального захисту інваліді, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1836, професійне навчання осіб з інвалідністю може проводитись у разі: неможливості підібрати роботу через відсутність у особи з інвалідністю необхідної кваліфікації; необхідності змінити кваліфікацію у зв'язку з відсутністю роботи, що відповідає професійним навичкам особи з інвалідністю; втрати здатності виконувати роботу за попередньою професією; відсутності професії; необхідності підібрати роботу особі з інвалідністю, в тому числі з умовою виконання роботи вдома, відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК), наявної кваліфікації та з урахуванням її побажань.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що підстав для звернення відповідача до державної служби зайнятості для проведення професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки осіб з інвалідністю немає, оскільки вимоги до посади «вагар» не потребують спеціальних знань або навичок, а саме кваліфікаційними вимогами до зазначеної посади, що визначені відповідачем є: базова загальна середня освіта або початкова загальна освіта та професійна підготовка на виробництві, без вимог до стажу роботи (а.с. 60-62).
Посилання позивача на лист Державної служби зайнятості від 14.09.2016 № ДЦ-01-6415/0/616 «Щодо обов'язковості подання форми № 3-ПН та заходів з працевлаштування інвалідів», суд відхиляє, оскільки відповідальність, визначена статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», настає для роботодавців за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не за невжиття заходів по пошуку інвалідів для працевлаштування, про які йдеться у зазначеному листі.
Крім того, судом встановлено, що представник ТОВ «Малодівицьке ХПП» брав участь у семінарах для роботодавців, які відбулися 21.01.2019 та 26.11.2019, також проведено ярмарки вакансій на замовлення роботодавця 07.08.2019 та 10.09.2019 (а.с. 8).
З приводу посилань позивача на довідку Вищого Адміністративного Суду України від 23.08.2007, суд зазначає, що частинами першою, пятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, неправомірно відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного правового аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» 157874,63 грн адміністративно-господарських санкцій та 47,36 грн пені - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. В. Радченка, 14, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 14220194).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Малодівицьке хлібоприймальне підприємство" (вул. Незалежності, 35, с. Обичів, Прилуцький район, Чернігівська область, 17520, код ЄДРПОУ 38305791).
Повний текст рішення суду складено 25.08.2020.
Суддя О.М. Тихоненко