Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
25 серпня 2020 р. № 520/8035/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: 1. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344), які полягають в навмисному невиконанні Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 по справі №520/7061/19 / дата набрання законної сили 08.10.2019, протиправним та незаконним.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) від 17.12.2019 №202040000689/129.
3. Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (код ЄДРГІОУ: 14099344) збільшити розмір пенсії громадянину ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), шляхом щомісячної доплати до розміру його пенсії за кожний повний рік стажу понад 20 років на 1 відсоток заробітку, але не вище за 75 % заробітку, починаючи з 10 січня 2018 року відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України № 796-ХГІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зі змінами) як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеному до категорії 2.
4. Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) провести перерахунок розміру пенсії громадянину ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), починаючи з 10 січня 2020 року відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України від 09.07,2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійна страхування» (із змінами).
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані дії відповідача є незаконними, оскільки вони порушують право позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 25.06.2020 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача 20.07.2020 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 по справі № 520/7061/2020 позовні вимоги ОСОБА_1 до управління було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова оформлене протоколом № 203040000689/129 від 11.12.201 8. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова повторно вирішити по суті заяву ОСОБА_1 від 04.12.2018, збільшити пенсію на 1 % від заробітку за кожний рік роботи понад стаж у 20 років, але не вище за 75 % заробітку. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 по справі № 520/7061/2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 по справі № 520/7061/2020 - без змін.
17.12.2019 відділом з питань перерахунків пенсій № 28 управління застосування пенсійного законодавства про розгляд спірних питань, які виникають під час перерахунку пенсій було прийнято Рішення, яким після повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.12.2018 було відмовлено в перерахунку додаткової пенсії потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та в перерахунку згідно ч. 2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так як такий перерахунок не передбачений чинним законодавством.
У зв'язку з недоцільністю перерахунку згідно ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. ст. 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсію виплачувати у розмірі який заявник отримує па теперішній час, обчислену відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до ч. 1 ст. 28 цього Закону (для чоловіків 35 років страхового стажу), за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. Оскільки ОСОБА_1 не набув достатнього стажу, підстави для перерахунку пенсії відсутні. Враховуючи вищезазначене ОСОБА_1 було проведено попередній розрахунок пенсії, внаслідок якого розмір пенсії склав 1486,24грн. З 10.01.2018 ОСОБА_1 отримує 1792,00грн . Таким чином перерахунок є недоцільним.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , у період 22.11.1984р.-29.12.1986р. проходив дійсну військову строкову службу за призовом у лавах Збройних Сил СРСР.
З 13.08.1987р. позивач був відряджений на військові навчальні збори, у ході яких у якості військовозобов'язаного брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи шляхом виїзду до зони №3, а саме: 19.08.1987р.-22.08.1987р. (4 доби), 24.08.1987р.-29.08.1987р. (6 діб), 05.09.21987р., 09.09.1987р., 10.09.1987р., 07.10.1987р., 09.10.1987р., 11.09.1987р.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 09.12.2011р. ОСОБА_1 набув правового статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1987 році 2 категорії.
На підставі заяви від 21.03.2018р. позивачу була призначена (з 10.01.2018р.) пенсія за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у порядку ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із показника загального трудового стажу 32 роки 1 місяць 5 днів та показника середньомісячної заробітної плати - 5.053,07грн. (взято до обрахунку показник 5.377,90грн.).
Письмовою заявою від 04.12.2018р. позивач порушив перед райУПФУ питання з приводу перерахунку пенсії у порядку ст.ст.51, 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.2 ст.27, ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнобовязкове державне пенсійне страхування».
Рішенням райУПФУ у формі протоколу №203040000689/129 від 11.12.2018р. у задоволенні цієї заяви було відмовлено.
Дане рішення райУПФУ було оскаржено позивачем до регіонального органу ПФУ.
Листом від 09.04.2019р. №1084/Б-14 Головне управління повідомило заявника про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії.
Зазначені обставити встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року по справі № 520/7061/19.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року по справі № 520/7061/19 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова, оформлене протоколом №203040000689/129 від 11.12.2018р. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова повторно вирішити по суті заяву ОСОБА_1 від 04.12.2018р., збільшивши пенсію на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж у 20 років, але не вище за 75 % заробітку. У решті вимог позов - залишено без задоволення.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019 апеляційну скаргу відповідача на рішення ХОАС від 08.08.2019 повернуто скаржнику. Постановою ДААС від 25.11.2019 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення ХОАС від 08.08.2019 залишено без змін.
Також судовим розглядом встановлено, що 17.12.2019 відділом з питань перерахунків пенсій № 28 управління застосування пенсійного законодавства про розгляд спірних питань, які виникають під час перерахунку пенсій було прийнято Рішення 203040000689/129, яким після повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.11.2019 року було відмовлено в перерахунку додаткової пенсії потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та в перерахунку згідно ч. 2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так як такий перерахунок не передбачений чинним законодавством.
У вказаному рішенні було зазначено, що у зв'язку з недоцільністю перерахунку згідно ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. ст. 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсію виплачувати у розмірі який заявник отримує на теперішній час, обчислену відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до ч. 1 ст. 28 цього Закону (для чоловіків 35 років страхового стажу), за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того. скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. Оскільки ОСОБА_1 не набув достатнього стажу, підстави для перерахунку пенсії відсутні.
Враховуючи вищезазначене ОСОБА_1 було проведено попередній розрахунок пенсії, внаслідок якого розмір пенсії склав 1486.24грн. З 10.01.2018 ОСОБА_1 отримує 1792,00 грн.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суд.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Аналізуючи позовні вимоги судом встановлено, що вимоги позивача стосовно зобовязання Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (код ЄДРГІОУ: 14099344) збільшити розмір пенсії громадянину ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), шляхом щомісячної доплати до розміру його пенсії за кожний повний рік стажу понад 20 років на 1 відсоток заробітку, але не вище за 75 % заробітку, починаючи з 10 січня 2018 року відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України № 796-ХГІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зі змінами) як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеному до категорії 2 та зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) провести перерахунок розміру пенсії громадянину ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), починаючи з 10 січня 2020 року відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України від 09.07,2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійна страхування» (із змінами) є похідними від позовних вимог викладених в позовній заяві позивача по справі № 520/7061/19.
Однак, порушення вимог Закону діями/бездіяльністю суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями/бездіяльністю.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №802/2678/15-а (провадження №К/9901/1141/18), від 03.08.2018 у справі №808/967/17 (адміністративне провадження №К/9901/992/17), від 28.02.2019 у справі №683/182/17 (провадження №К/9901/21182/18), від 24.04.2019 у справі №803/1184/17 (адміністративне провадження №К/9901/29206/18, №К/9901/26536/18).
Також суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже, набрання постановою суду законної сили породжує наступні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, постанова суду стає загальнообов'язковою, є незмінною та остаточною та може бути виконана примусово.
Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина 1 статті 382 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, приписами ст. ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 1-2 ст. 382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).
З аналізу норм статей 382-383 КАС України, вбачається виокремлення таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
З огляду на викладене, суд зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382, 383), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Таким чином, проаналізувавши предмет позову у цій справі, суд дійшов висновку, що він фактично спрямований на належне виконання іншого судового рішення по справі № 520/7061/19 від 08.08.2019 року.
Тобто, спір у справі є тотожний, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Позивач має право здійснити відповідні дії щодо виконання вказаного рішення шляхом отримання виконавчого документа та звернення його до виконання у порядку Закон України "Про виконавче провадження".
В подальшому, якщо позивач вважатиме, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звертатись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідною заявою, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судових рішень, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Вищевказані висновки узгоджуються з висновками постанови Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.