Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
25 серпня 2020 р. № 520/10336/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування постанови ,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Баранової Я.О. від 05.02.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60361195.
Ухвалою судді від 10.08.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших обґрунтованих та поважних причин його пропуску.
Позивач 17.08.2020 року на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 10.08.2020 року, надав до суду заяву, в якій просив суд поновити строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
В обґрунтування заяви зазначив, що про порушення своїх прав він остаточно дізнався не 13.03.2020, а 05.08.2020 р. Вказав, що 13.03.2020 року він звернувся до суду з заявою про судовий контроль та з тих пір не отримував по заяві жодного процесуального документа. Крім того, зазначив, що в постанові про закінчення виконавчого ВП №60361195 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Баранової Я.О. від 05.02.2020 року вказано, що листи надіслані до Харківського окружного адміністративного суду, у зв'язку з чим він зі скаргами звертався до голови суду. Враховуючи зазначене, просить вважати датою, коли він остаточно дізнався про порушення прав 05.08.2020, тобто, дату, коли отримано відмову суду про видачу виконавчих листів.
Дослідивши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогами про скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Баранової Я.О. від 05.02.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60361195.
Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що спірну постанову від 05.02.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60361195 позивачем отримано 13.03.2020 року, проте позивач звернувся до суду 05.08.2020 року, посилаючись на те, що 13.03.2020 року він звертався до суду з заявою про судовий контроль та з тих пір не отримував по заяві жодного процесуального документа та зазначивши, що він в порядку досудового оскарження звертався до виконавчої служби та до Харківського окружного адміністративного суду задля отримання виконавчих листів.
Суд зауважує, що положеннями ч.1, ч.2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Процесуальна можливість для звернення з позовом до суду пов'язана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку. В той же час, у випадку звернення до суду поза межами такого строку, до неї підлягають застосуванню відповідні правові наслідки встановлені законом, в даному випадку ст. 123 КАС України.
Визначення початку або встановлення такого строку виходить з того, що такий початок починає своє обчислення з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В цьому випадку, законодавцем встановлена альтернативність такого обчислення, при чому в одному випадку це день об'єктивно достовірної та беззаперечної обізнаності такої особи, в іншому випадку таке обчислення повинно здійснюватися із можливості бути обізнаним про ті чи інші обставини, що можуть впливати на порушення прав, свобод чи інтересів (умовно), тобто встановлена так би мовити можлива обов'язковість бути обізнаним про ті обставини, що впливають або мають безпосередній вплив на відповідне порушення прав.
При чому, суд зауважує, що законодавець пов'язує початок обчислення строку з не з тим, коли особа суб'єктивно з'ясувала для себе або почала усвідомлювати, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона об'єктивно повинна була дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність, що мають вплив на неї, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше.
Суд також звертає увагу, що дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Суд зазначає, що поновлення строку звернення до суду може здійснюватися з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або хибна помилка про не пропуск строку, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Враховуючи, що позивач дізнався про порушення своїх прав після отримання 13.03.2020 року спірної постанови від 05.02.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60361195, про що також зазначено в позовній заяві самим позивачем, враховуючи, що звернення до суду з заявою про встановлення судового контролю та з заявою про повторну видачу виконавчих листів не є порядком досудового врегулювання спору та не стосується оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що звернувшись 05.08.2020 року до суду з позовом про скасування постанови старшого державного виконавця від 05.02.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №60361195, позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду, встановлений ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, не зазначивши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку, що також не спростовано змістом заяви позивача від 17.08.2020 року на виконання ухвали суду від 10.08.2020 року.
При цьому, подання заяви про судовий контроль 13.03.2020 р. свідчить про відсутність об'єктивних перешкод у позивача на вчинення процесуальних дій у встановлені законодавством строки.
Жодних інших належних та допустимих доказів чи пояснень щодо причин пропуску десятиденного строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, ніж тих, що зазначені в заяві від 17.08.2020 року, позивачем до суду не надано, відповідно судом не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об'єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк та пропущення строку звернення до суду.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 287 КАС України, зазначені позивачем в заяві від 17.08.2020 року підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними та необґрунтованими, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов позивачеві.
Керуючись статтями 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування постанови - повернути позивачу.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Д.А. Волошин