18 серпня 2020 року (о14 год. 16 хв.)Справа № 280/2700/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Артоуз О.О.,
за участю секретаря Поліщука Я.В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача Трачук Н.І.
представника відповідача 1 не з'явився
представника відповідача 2 Лишенка С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про стягнення компенсації за час вимушеного прогулу та моральної шкоди
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ( з урахуванням уточненого адміністративного позову) ОСОБА_1 (далі - позивач) до Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - відповідач 1), Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - відповідач-2), відповідно до якого позивач просить стягнути з Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2019 по 04.06.2020 у розмірі 69072,78 грн.; стягнути з Григорівської сільської ради завдану моральну шкоду в розмірі 5000 грн.; стягнути з Григорівської сільської ради судові витрати: витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн., судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно судового рішення від 28.03.2019 по справі №280/5469/18 його поновлено на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20.12.2018. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 позивача поновлено на посаді голови сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20.12.2017. В подальшому, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі №280/1666/19 позов задоволено, стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.12.2017 по 11.04.2019 у розмірі 147702 грн. 80 коп. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019 по справі №280/3975/19 стягнуто з Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.04.2019 по 23.10.2019 в розмірі 60384,38 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн. З посиланням на вимоги статті 117 Кодексу законів про працю України, ст. 27 Закону України «Про оплату праці», роз'яснень Пленуму Верховного Суду України викладених у постанові від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначає, що на теперішній час не отримав наказ (розпорядження) про поновлення на посаді, у зв'язку з чим не внесено до трудової книжки відповідного запису. У зв'язку з наявністю вини відповідача у затримці виконання судового рішення просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідачем -1 пояснень та клопотань до суду не надано.
Відповідач -2 позов не визнав, 03.08.2020 до суду надав відзив на адміністративний позов (вх. №34969), відповідно до якого зазначає, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статті 117, 237-1 Кодексу законів про працю України від 22.02.2012 у справі №1-5/2012, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Крім того зазначає, що з дня набуття повноважень Новоолександрівською сільською радою Запорізького району Запорізької області територіальна громада с. Григорівка припинила своє окреме існування та увійшла до Новоолександрівської об'єднаної територіальної громади. Крім того, вказує, що Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» не віднесено до компетенції сільської ради повноважень щодо прийняття та/або призначення на посаду сільського голови. З урахуванням викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 12.05.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/2700/20 та призначено підготовче судове засідання на 04.06.2020.
Протокольною ухвалою суду від 04.06.2020 підготовче засідання відкладено на 16.06.2020
Протокольною ухвалою суду від 16.06.2020 підготовче засідання відкладено на 11.08.2020.
Протокольною ухвалою суду від 11.08.2020 закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті за клопотанням сторін розпочато в той самий день 11.08.2020.
Позивач та представник позивача у судовому засідання 11.08.2020 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, позовні вимоги просять задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
11.08.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 обраний на посаду Григорівського сільського голови Запорізького району Запорізької області на останніх чергових місцевих виборах у жовтні 2015 року, відповідно до ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", приступив до виконання своїх повноважень 09.11.2015.
26.12.2017 державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Сергєєвою Т.І. внесені зміни до відомостей про юридичну особу - Григорівську сільську раду Запорізького району Запорізької області, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме: змінено керівника ОСОБА_1 на ОСОБА_3 , шляхом вчинення реєстраційної дії в ЄДР від 26.12.2017 за № 10851070009000427.
Однак, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 по справі №808/241/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018: визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 01 від 20 грудня 2017 року «Про дострокове припинення повноважень голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області - ОСОБА_1 ; скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.12.2017 за №10851070009000427 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах» щодо Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, вчинену державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Сергєєвою Т.І.; визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області №1 від 04.01.2018 «Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_3 ; визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області №2 від 04.01.2018 «Про обрання секретаря Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області»; скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.01.2018 за №10851070010000427 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах» щодо Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, вчинену державним реєстратором Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Мартиновою Л.О.
Також встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 по справі № 280/5469/18 визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 10.12.2018 за №1 «Про дострокове припинення повноважень Григорівського сільського голови Кущ С.В.»; скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.12.2018 за №10851070016000427 Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах щодо Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, вчинену державним реєстратором реєстраційних послуг Запорізької міської ради; поновлено ОСОБА_1 на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20.12.2018 та рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді сільського голови підлягає негайному виконанню.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі № 280/1666/19 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.12.2017 по 11.04.2019 у розмірі 147702,80 грн.
В подальшому, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019 по справі №280/3975/19 стягнуто з Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2019 по 23.10.2019 в розмірі 60 384,38 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Розглядаючи спір по суті суд зазначає наступне.
Принцип верховенства права передбачає, що органи державного управління повинні виконувати свої функції та повноваження відповідно до законодавства, і ці функції, а також процедура прийняття управлінських рішень визначається законодавчими актами.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
З огляду на приписи статті 242 КАС України обґрунтованим визнається судове рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) неодноразово у своїх рішеннях наголошував на необхідності надання оцінки аргументам учасників справи, які мають значення для розгляду справи в суді.
Серед іншого, в пункті 25 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, Суд зазначив, що у цій справі заявниця зверталась до національних судів з вимогою вирішити її спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявниця посилалася, зокрема, на положення статті 46 Конституції, заявляючи, що її пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. Не у компетенції Суду вирішувати, який шлях міг би бути найадекватнішим для національних судів при розгляді цього аргументу. Однак, на думку Суду, національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно було порушення цього положення.
Крім того, як зазначено у Висновку Консультативної ради європейських суддів від 18 грудня 2008 року № 11 (2008) до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, якість судового рішення залежить, головним чином, від якості його обґрунтування, при цьому викладення підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але є насамперед гарантією проти свавілля, оскільки, по-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати доводи, що становлять основу рішення та забезпечують його правомірність; по-друге, дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими та давати можливість читачеві прослідкувати логіку міркувань, що призвели до ухвалення суддею рішення. До того ж, обґрунтування повинно засвідчувати дотримання суддею принципів, проголошених Європейським судом з прав людини (а саме додержання прав сторони захисту та права на справедливий суд). Крім того, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, слід пам'ятати також і про обов'язок судді сприяти встановленню юридичної визначеності, адже вона гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи.
Судом встановлено, що ні при розгляді низки судом не вирішувалось питання виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тобто не було поновлено порушене право позивача. Відповідно до зазначеної практики ЄСПЛ, позивач не повинен нести відповідальність за помилки, які були зроблені органами влади, а саме відповідачем, при винесенні рішень, які були скасовані в судовому порядку.
В період між звільненням позивача та подачею позовної заяви позивач фактично не працював і перебував у вимушеному прогулі.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Суд приймає до уваги, що вирішення спорів триває більше одного року не з вини позивача, а тому стягнення середнього заробітку повинно бути здійснено за весь період по дату подачі позовної заяви позивачем.
Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.
Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Як визначено п. 1 пп. «з» Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), Порядок №100 застосовується у випадку обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Згідно п. 2 абз. 3 Порядку №100, середній заробіток, який підлягає виплаті за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За правилами п. 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Суд зазначає, що середньоденна заробітна плата позивача становить 434,42 грн та кількість днів, за які не проведена виплата заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2019 по 18.08.2020 (включно) становить 212 робочих днів, в зв'язку з чим розмір виплати за вимушений прогул становить 92097 грн. 04 коп.
Як слідує з матеріалів справи, позивач рішенням суду від 28.03.2019 по справі № 280/5469/18 поновлений на посаді сільського голови, та за рішеннями суду від 18.06.2019 по справі № 280/1666/19 та від 26.12.2019 по справі №280/3975/19 стягнуто з Григорівської сільської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.12.2017 по 11.04.2019 та з 11.04.2019 по 23.10.2019, але станом на час звернення до суду з даним позовом та вирішення справи по суті в суді позивач фактично не поновлений на посаді, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2019 по 18.08.2020 підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно статті 237-1 КЗпП України встановлено, що «Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя».
Приймаючи до уваги положення ст. 237-1 КЗпП України, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995, а також дії відповідача щодо невиконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді сільського голови, які спричинили моральні страждання, і оцінюючи при цьому тривалість, характер моральних страждань позивача внаслідок таких дій відповідача, суд вважає, що сума заявленої позивачем моральної шкоди, відповідає обсягу моральних страждань позивача, в зв'язку з чим необхідно стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Відповідно до частини 1статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про стягнення компенсації за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2019 по 18.08.2020 в розмірі 92097,04 грн.
Стягнути з Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі виготовлено 25.08.2020.
Суддя О.О. Артоуз