25 серпня 2020 року Справа № 280/4870/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
21.07.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 , в зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 25.05.2000 по 05.04.2001 на Запорізькому металургійному комбінаті «Запоріжсталь» (після перейменування ПАТ Металургійний комбінат «Запоріжсталь»);
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 , періоду роботи з 25.05.2000 по 05.04.2001 на Запорізькому металургійному комбінаті «Запоріжсталь» (після перейменування ПАТ Металургійний комбінат «Запоріжсталь») 10 місяців 11 днів, до пільгового стажу за Списком №1. перерахувати розмір пенсії та здійснити її виплату з часу призначення із урахуванням різниці, яка вже була виплачена.
Позов обґрунтовано тим, що позивачу з 10.02.2013 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак при призначенні пенсії позивачу не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 25.05.2000 по 05.04.2001. Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування до пільгового стажу за Списком №1 вищевказаний період роботи. Листом від 23.06.2020 № 5441-5471/С-02/8-0800/20 відповідач відмовив позивачу, у зарахуванні до його пільгового стажу вищевказаного періоду з підстав відсутності атестації робочих місць. Позивач зазначає, що відсутність атестації робочого місця не є підставою для не зарахування цього періоду роботи до пільгового стажу, оскільки право працівника на пільгове пенсійне забезпечення не може бути обмежене через порушення адміністрацією підприємства порядку проведення атестації робочих місць.
Ухвалою суду від 27.07.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 18.08.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Представник відповідача надав відзив на адміністративний позов, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі. Зокрема зазначає, що підставою не зарахування позивачу до його пільгового стажу періоди роботи на ПАТ ЗМК «Запоріжсталь» з 25.05.2000 по 05.04.2001, є відсутність документів які містять інформацію про результати атестації робочих місць.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України, суди розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку у відповідача з 10.02.2013 та отримує пенсію за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
25.06.2020 на звернення позивача до Хортицького відділу обслуговування громадян М.Запоріжжя Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області позивач отримав відповідь від 23.06.2020 №5441-5471/С-02/8-0800/20, з якої позивачу стало відомо, що при призначенні пенсії до його пільгового стажу не зарахований трудовий стаж за період з 25.05.2000 по 05.04.2001 (10 місяців 11 днів) з підстав відсутності атестації робочих місць.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Це ж встановлено п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року N 637.
Пунктом 20 вказаного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій крижці відсутні відомості, що визначають право пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Судом встановлено, що фактично, підставою не зарахування позивачу до його пільгового стажу періоди роботи на ПАТ «Запоріжсталь» з 25.05.2000 по 05.04.2001, є відсутність документів, які містять інформацію про зміну умов праці на робочому місці агломератника, за період між 5-річною дією наказів про результати атестації робочих місць.
Проте така позиція відповідача є помилковою та з цього приводу суд зазначає таке.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 01.09.1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації, а ні на його працівника. Несвоєчасність проведення атестації не може бути підставою для позбавлення позивача права на пільгову пенсію за умови підтвердження такого права трудовою книжкою та довідкою від підприємства.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Як встановлено матеріалами справи, первинна атестація робочого місця за Списком №1 на ПАТ ЗМК «Запоріжсталь» була проведена згідно із наказом по комбінату від 25.05.1995 року №73.
Наступна атестація робочого місця за Списком №1 на ПАТ ЗМК «Запоріжсталь» була проведена згідно із наказом від 06.04.2001 № 160.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХХІ від 05.11.1991 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1 Постанови КМУ від 12 серпня 1993 року N 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як встановлено матеріалами справи, позивач 22.04.1992 року був прийнятий слюсарем п'ятого розряду по контрольно- вимірювальним пристроям і автоматиці з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих вимірювань радіоізотопної лабораторії до Запорізького металургійного комбінату «Запоріжсталь» (після перейменування ПАТ Металургійний комбінат «Запоріжсталь»), на якому працює по теперішній час. Зазначена посада відноситься до посад, зазначених у Списку №1.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що жодних підстав для не зарахування спірного періоду до пільгового стажу позивача у відповідача не було, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо ствердження представника відповідача про необхідність застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, які встановлені ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, то даний Кодекс є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення та строки перерахунку пенсій є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч.2 ст. 46 якого передбачає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. У цій нормі йде мова про нараховані суми пенсії та про вину органу ПФУ. Не нарахування сум пенсії може бути наслідком вини органу ПФУ, проявом якої є порушення законодавства про пенсійне забезпечення, тобто факт не нарахування будь-яких складових пенсії може бути спірним.
Заробітна плата і пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (абз. 14 ст. 1 Закону України "Про громадянство України", ч. 2 ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"). Згідно ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 Конституційний Суд України надав офіційне тлумачення статті 233 КЗпП України, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці Конституційний Суд України не пов'язує право працівника на звернення до суду без обмеження будь-яким строком з позовом про стягнення заробітної плати, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, у тому числі сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.
Суд не може застосовувати різні строки звернення до суду до позовів з однаковим предметом спору, тобто з вимогами, пов'язаними з виплатою заробітної плати, до адміністративного суду строк звернення до суду не обмежується, а у разі звернення пенсіонера - застосовується шестимісячний строк звернення до суду і наслідки пропущення цього строку (стаття 123 КАС України). Хибність антитези полягає в тому, що у випадку застосування положень статті 123 КАС України до даного спору, є в наявності дискримінація за ознаками соціального статусу людини і громадянина (працівник або пенсіонер) та виду доходу (заробітна плата або пенсія), тобто є порушення статті 14 Конвенції та положень частин першої і другої статті 24 Конституції України.
Конституційний Суд України у пункті 1 резолютивної частини Рішення від 12.04.2012 № 9-рп/2012 зазначив, що положення статті 24 Конституції України стосовно рівності громадян у конституційних правах, свободах та перед законом у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 55, пункту 2 частини третьої статті 129 Основного Закону України щодо захисту судом прав і свобод людини і громадянина та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом треба розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантовані державою рівні права на захист прав і свобод у судовому порядку та на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку у судах усіх юрисдикцій, спеціалізацій та інстанцій.
Оскільки суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою заробітної плати, суд також не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого відноситься і пенсія.
З зазначеного вбачається, що у разі порушення органом ПФУ законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.
З огляду на позицію Конституційного Суду України в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", можна дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 , в зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 25.05.2000 по 05.04.2001 на Запорізькому металургійному комбінаті «Запоріжсталь» (після перейменування ПАТ Металургійний комбінат «Запоріжсталь»).
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 , період роботи з 25.05.2000 по 05.04.2001 на Запорізькому металургійному комбінаті «Запоріжсталь» (після перейменування ПАТ Металургійний комбінат «Запоріжсталь»), до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, перерахувавши розмір пенсії та здійснити її виплату з часу призначення із урахуванням різниці, яка вже була виплачена.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.08.2020.
Суддя О.В. Конишева