Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 серпня 2020 р. Справа№200/2615/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., при секретарі судового засідання Козирєвій О.О.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Бажан О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (вул.Прокоф'єва, 82, м.Покровськ, Донецька область, 85302, код ЄДРПОУ 39790445) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Донецькій області в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця від 30.01.2020 року №ДЦ1523/559/АВ/П/ТД-ФС в розмірі 125190,00 грн.;
- стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1251,90 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що уповноваженими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області було проведено інспекційну перевірку позивача, під час якої встановлено факт використання найманої праці без оформлення відповідного трудового договору, що призвело до притягнення до відповідальності у вигляді штрафу. Разом з цим, на думку позивача він не використовував найману працю без відповідного оформлення, оскільки працівник у належному йому магазину працював за цивільно-правовою угодою (при наявності клієнтів здійснювала роботу з торгівлі продуктами). Більш того, під час перевірки представники відповідача не пред'явили службові посвідчення та не повідомили про підстави проведення інспекційного відвідування, а також позивача не повідомлено про розгляд його справи відповідачем. Таким чином, на думку позивача спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню у судовому порядку.
Ухвалою суду від 11.03.2020 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
20.03.2020 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 23.03.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 13.04.2020 року.
13.04.2020 року розгляд справи відкладено на 18.05.2020 року у зв'язку з клопотанням відповідача.
18.05.2020 року розгляд справи відкладено на 03.06.2020 року.
03.06.2020 року розгляд справи відкладено на 16.06.2020 року.
16.06.2020 року розгляд справи відкладено на 15.07.2020 року.
15.07.2020 року розгляд справи відкладено на 11.08.2020 року.
11.08.2020 року закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті призначено на 11.08.2020 року.
Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявний відзив на позов, в якому зазначено, що доводи та обґрунтування, які наведені позивачем, є безпідставними. Так, інспекційним відвідуванням встановлено, що у магазині, належному позивачу, знаходилася працівниця ( ОСОБА_2 , яка виконувала обов'язки продавця продуктів), з якою не було укладено трудовий договір. З письмових пояснень ОСОБА_2 встановлено, що вона працює за трудовим договором з червня 2019 року та отримує заробітну плату, з відповідним графіком тиждень через тиждень з 08:00 до 17:00. Під час перевірки трудовий договір позивачем не було надано інспекційним відвідувачам. Наданий позивачем договір про виконання робіт (надання послуг) з прибирання від 05.06.2020 року відповідач вважає неприйнятним, оскільки характер роботи, яку виконувала ОСОБА_2 (продавець продуктів), фактично є виконанням роботи на умовах, що регулюються Кодексом законів про працю України, а тому застосовування штрафу є обґрунтованим та правомірним.
До судового засідання з'явився позивач, який на задоволені позову наполягав з підстав наведених у позові.
У судовому засідання відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Головним управлінням Держпраці у Донецькій області відповідно до наказу від 23.12.2019 року №2020 направлено для проведення інспекційного відвідування посадових осіб щодо перевірки дотримання вимог законодавства про працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зайнятість населення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , місце здійснення діяльності: АДРЕСА_2, магазин з продажу продуктів. Інспекційне відвідування буде проведено з 24.12.2019 року по 26.12.2019 року.
24.12.2019 року посадовою особою ГУ Держпраці у Донецькій області прийнято вимогу про надання документів №ДЦ1523/559/ПД, якою зобов'язано ФОП ОСОБА_1 надати свідоцтво про державну реєстрацію, трудові договори на працівників, заяви працівників на прийняття на роботу, повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу, трудові договори, штатний розпис, звіти, які подаються до органу ДФС, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а.с. 105).
За результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) фізичної особи, яка використовує найману працю № ДЦ 1523/559/АВ від 26.12.2019 року (а.с.90-93).
Так, згідно вищевказаного акту, інспекційним відвідуванням проведеним з 24.12.2019 року по 26.12.2019 року встановлено, що у магазині з продажу продуктів за місцем провадження господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_4, магазин з продажу продуктів знаходилась особа, яка представилась ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_2 ). Під час інспекційного відвідування ОСОБА_2 виконувала функції продавця продовольчих товарів. Відповідно до усних пояснень ОСОБА_2 працює у ОСОБА_1 приблизно півроку, трудовий договір укладала, але другий екземпляр роботодавець їй не надавав, запис до трудової книжки не робив. Також ОСОБА_2 повідомила, що за період праці у ОСОБА_1 з червня по грудень 2019 року їй була надана відпустка, заробітна плата за час щорічної відпустки була виплачена своєчасно.
Також ОСОБА_2 надала письмове пояснення, відповідно до якого вона працює продавцем у позивача з червня 2019 року на умовах трудової угоди. Працює та графіком робота неділя через неділю з 8:00 до 17:00 заробітну плату отримує один раз на місяць в розмірі мінімальної заробітної плати.
На виконання Вимоги про надання документів від 24.12.2019 року №ДЦ1523/559/ПД, позивачем були надані наступні документи:
- паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 ;
- Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- штатні розклади, які діють у ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2019 року та на момент
інспекційного відвідування;
- заява ОСОБА_4 від 02.12.2019 року про прийняття на роботу;
- наказ від 02.12.2019 року №3 «Про прийняття на роботу» ОСОБА_2 ;
- трудові договори між ФОП ОСОБА_1 та:
1) ОСОБА_5 від 07 серпня 2015 року;
2) ОСОБА_6 від 04 липня 2017 року;
3) ОСОБА_7 від 13 листопада 2018 року;
4) ОСОБА_2 від 03 грудня 2019 року;
- заява ОСОБА_6 на звільнення від 29.03.2019 року, наказ «Про звільнення»
ОСОБА_6 від 29.04.2019 року №1 (звільнена 29.03.2019 року);
- заява ОСОБА_7 на звільнення від 29.04.2019 року, наказ від 13.05.2019 року № 2 «Про звільнення» ОСОБА_7 (звільнена 13.05.2019 року);
- звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень, лютий, березень, квітень, травень, серпень, вересень 2019 року.
На Вимогу інспекторів праці позивачем 24.12.2019 року не надано документи, зазначені в пункті 6 вимоги від 24.12.2019 року № ДЦ1523/559/ПД, а саме: повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (відповідно до письмового пояснення ФОП ОСОБА_1 він забув зазначені документи у зв'язку з неуважністю).
Відповідно до письмового пояснення ФОП ОСОБА_1 , він здійснює діяльність з продажу продуктів харчування за адресою: АДРЕСА_4, магазин з продажу продуктів. Діяльність з продажу продукти харчування за адресою: АДРЕСА_2 припинив приблизно в серпні 2019 року у зв'язку з погіршенням покупної спроможності населення і збільшенням конкуренції. На момент інспекційного відвідування позивач має одного найманого працівника - ОСОБА_2 .
Також ОСОБА_1 в усній формі повідомив, що на момент Інспекційного відвідування ОСОБА_5 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 26.12.2019 року він буде відсутній у місті Покровськ у зв'язку зі складанням державного іспиту, тому 26.12.2019 року о 09:21 год. на електронну адресу відділу контролю західного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_1 були надіслані повідомлення про прийняття працівників на роботу, які надаються де центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України з квитанціями про дату та час отримання органами ДПС повідомлення, а саме:
ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_2 , дата видання наказу або розпорядження про прийняття на роботу - 06.08.2015 року, дата початку роботи - 07.08.2015 року, повідомлена отримано 06.08.2015 року;
ОСОБА_6 РНОКПП НОМЕР_3 , дата видання наказу або розпорядження про прийняття на роботу - 04.07.2017 року, дата початку роботи - 04.07.2017 року, повідомлення отримано 04.07.2017 року;
ОСОБА_7 РНОКПП НОМЕР_4 , дата видання наказу або розпорядження про прийняття на роботу - 12.11.2018 року, дата початку роботи - 12.11.2018 року,повідомлення отримано 12.11.2018 року.
Таким чином, беручи до уваги усні та письмові пояснення ОСОБА_2 , а також несвоєчасне подання (26.12.2019 року) ОСОБА_1 повідомлення про прийняття працівника ОСОБА_2 на роботу, встановлено факт допуску у ОСОБА_1 працівниці ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги ч.З ст.24 КЗпП України.
Постановою від 30.01.2020 року №ДЦ1523/559/АВ/П/ТД-ФС, винесеною першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Королем В.І. керуючись ст. 259 Кодексу законів про працю України, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 та на підставі абз. 2 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125 190 грн. (а.с.19-20).
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі по тесту - КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На підставі пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04 лютого 2016 року №8 Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці.
Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі Закон № 877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 року (далі - Порядок № 295).
Як вбачається з положень статті 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
З частини 4 статті 2 Закону № 877-V слідує, що заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (стаття 3 Закону № 877-V).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.
Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку № 295).
За п.9 Порядку контролю, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
У відповідності до підп.1, 3 п.11 Порядку № 295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, в тому числі, під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.
Згідно п.8 Порядку контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Отже, з вищенаведеного випливає, що інспектор праці, за наявності службового посвідчення, має право самостійно, без попереднього повідомлення та без суб'єкта господарювання, якщо він вважатиме, що таке повідомлення завдасть шкоди інспекційному відвідуванню, приходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
Так, під час інспекційного відвідування ОСОБА_2 пояснила, що працює у ОСОБА_1 продавцем продуктів у його магазині з червня 2019 року та отримує заробітну плату.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17 висловлено правову позицію про те, які ознаки договору носять трудовий характер.
Щодо цивільного договору про надання послуг, необхідно зазначити, що згідно зі ст.901 Цивільного кодексу України (ЦКУ) договором про надання послуг є договір, відповідно до якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором.
Тобто ключовою умовою, що зумовлює укладання договору про надання послуг є те, що надавана послуга споживається в процесі її надання. Чинне законодавство не містить визначення споживання послуги. Разом з тим, згідно з Державним класифікатором продукції і послуг затвердженим наказом Держстандарту України від 30.12.1997 року №822, послуга - це наслідок безпосередньої взаємодії між постачальником і споживачем та внутрішньої діяльності постачальника для задоволення потреб споживача.
Таким чином, з урахуванням вимог ЦКУ договір про надання послуг може укладатись для задоволення потреб суб'єкта господарювання, не пов'язаних із діяльністю, спрямованою на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
Крім того, ст.54 Господарського кодексу України (ГКУ) передбачено, що на суб'єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб'єктами господарювання, які визначаються ГКУ та іншими законодавчими актами. У зв'язку з цим, договір про надання послуг може укладатись для задоволення потреб суб'єкта господарювання, який здійснює некомерційну господарську діяльність, для задоволення його потреб не пов'язаних зі своєю діяльністю спрямованою на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Таким чином, у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб'єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.
Згідно відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є: Код КВЕД 47.22 Роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціальних магазинах.
Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 20 серпня 1999 р. № 918, кваліфікаційної характеристики професії " 20. Продавець продовольчих товарів" визначено:
Продавець м'яса і м'ясопродуктів (що швидко і надто швидко псуються). Приймає потушне м'ясо у відрубах за кількістю туш, напівтуш чи четвертин і вагою нетто кожної з них. Перевіряє наявність тавра ветеринарного нагляду, свіжість м'яса, правильність розбирання та післязабійного оброблення, відповідність угодованості накладеному тавру, ступінь охолодження. Перевіряє м'ясо і м'ясопродукти за станом упаковки, відповідності виду тварин, сорту і категорії вгодованості даним, що вказані на етикетці порції (упаковки). Розміщує м'ясо і м'ясопродукти по місцях зберігання. Здійснює підготовку до продажу: заморожене м'ясо попередньо розморожує; розбирає потушне м'ясо на сортові відруби відповідно зі схемами розділу для кожного виду тварин, інші м'ясопродукти сортує за видами, категоріями, сортами; звільняє м'ясо птиці від тари, паперової обгортки і тампонів; перекладає напівфабрикати, кулінарні вироби на лотки, блюда, листи; протирає та зачищає поверхні ковбасних виробів і копченостей, жирів; нарізує, фасує ковбаси та копченості. Подає м'ясо і м'ясопродукти до торгового залу на робоче місце, розміщує за видами і сортами в охолоджувальних прилавках і шафах. Продає м'ясо і м'ясопродукти.
Наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327 затверджено НАЦІОНАЛЬНИЙ КЛАСИФІКАТОР УКРАЇНИ. КЛАСИФІКАТОР ПРОФЕСІЙ ДК 003:2010, який призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб'єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників. Працівники за вказаною професією приймаються на роботу за трудовим договором, а виконання роботи визначається посадовою інструкцією.В класифікаторі надані наступні визначення:
- робота - певні завдання та обов'язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою.
- кваліфікація - здатність виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи.
- професія - здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації.
З наданої позивачем цивільно-правовоїугоди слідує, що ОСОБА_2 виконувала такі роботи, як прибирання (Розділ 1 Договору від 05.06.2019 року) (а.с. 28).
Як вбачається з наведеної вище цивільно-правової угоди, укладеної позивачем з фізичною особою, предметом останньої є прибирання, а не торгівля харчовими продуктами. При цьому, в укладеній угоді не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги). В угоді не зазначено, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.
Таким чином, з урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що характер робіт, які виконувала ОСОБА_2 , є фактичним виконанням трудових обов'язків, що обумовлює обов'язкове укладення трудового договору у відповідності до приписів Кодексу законів про працю України.
У судовому засіданні позивач зазначив, що трудовий договір з ОСОБА_2 , він укладав, проте не вжив будь-яких дій щодо його належного оформлення.
Враховуючи, що позивачем не здійснено оформлення трудового договору та його реєстрації в Центрі зайнятості, не сплачено за ОСОБА_2 страхових внесків (ані за правилами сплати для найманих працівників, ані за правилами, що застосовуються для осіб, які виконують роботи за цивільно-правовим договором), суд вважає, що відповідачем правильно кваліфіковано бездіяльність ОСОБА_1 як порушення трудового законодавства.
Статтею 265 КЗпП передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За змістом наведеної норми відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця.
Отже, факт використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці без укладення відповідного трудового договору, підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем.
Суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються у своїх вимогах та запереченнях.
Щодо порядку накладення штрафів уповноваженими особами, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.19 та п.20 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
На підставі п.24 Порядку № 295, припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
Згідно пункту 29 Порядку контролю заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Як слідує з абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків передбачена відповідальність фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю у вигляді штрафу - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, (станом на 14.11.2019 року розмір мінімальної заробітної плати складає 4173,00 грн., відтак 4173,00 х 30 = 125 190,00 грн.).
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 із змінами (далі - Порядок накладення штрафів).
За ч. 3 ст. 265 КЗпП, штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не на лежать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
З положень п.2 Порядку накладення штрафів вбачається,що штрафи мають право накладати начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники. Оскаржена постанова про накладення штрафу від 30.01.2020 року № ДЦ/1523/559/АВ/П/ТД-ФС винесена першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Королем В.І. а отже, визначеною Порядком накладення штрафів уповноваженою посадовою особою.
Оскаржувана постанова винесена на підставі Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) фізичної особи, яка використовує найману працю від 26.12.2019 року за № ДЦ 1523/559/АВ, виданого за результатами інспекційного відвідування Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , що відповідає пункту 2 Порядку.
Суд не приймає посилань позивача на те, що інспектори праці не надали своїх посвідчень та не повідомили про підстави проведення інспекційного відвідування, а також на те, що позивача не було повідомлено про розгляд її справи, оскільки жодних зауважень до перевірки або заперечень на акт перевірки позивачем не надавалось, а неповідомлення про розгляд справи щодо накладення штрафу, на думку суду, не може бути самостійною підставою для її скасування (враховуючи, що позивач не навів ґрунтовних доказів можливості спростувати висновки контролюючого органу під час винесення оскаржуваної постанови).
Разом з цим, судом також не приймаються посилання позивача на приписи ст. 265 КЗпП України, за якими юридичні особи або фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю без укладення відповідного трудового договору, несуть відповідальність у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати або попередження, оскільки в цій редакції вказано норма почала діяти з 02.02.2020 року (Закон України від 12 грудня 2019 року № 378-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України»).
Станом на момент прийняття Спірної постанови (30.01.2020 року), наведена стаття Закону була викладена в редакції, де сума штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) визначалася у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
А отже, застосовування приписів ст. 265 КЗпП України в редакції, яка набула чинності після прийняття спірної постанови, є необґрунтованим, а тому суд погоджується з доводами відповідача щодо правильності обчислення розміру штрафу.
З урахуванням наведеного, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки спірна постанова відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.
На думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв без порушення меж повноважень, визначених Законами України, а також обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надані, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (вул.Прокоф'єва, 82, м.Покровськ, Донецька область, 85302, код ЄДРПОУ 39790445) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити повністю.
Повний текст судового рішення складено і підписано 25 серпня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.Г. Аляб'єв