Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
25 серпня 2020 р. Справа №200/7812/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" про забезпечення адміністративного позову до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" звернулося до суду із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови від 19.08.2020 № 1578 про накладення штрафу.
Разом із позовом надана заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд зупинити дію оскаржуваної постанови. Подану заяву про забезпечення позиву обґрунтовано тим, що спірну постанову відповідачем прийнято із порушенням порядку її прийняття, без врахування заперечень позивача на акт перевірки та без врахування обставин, що мали значення для прийняття постанови. Наведене вище свідчить про наявність ознак очевидної протиправності спірного рішення. Крім цього, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача, оскільки для відновлення таких прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а у випадку неможливості здійснення діяльності зупиниться виробництво та відпуск електричної та теплової енергії, що призведе до виникнення аварійної ситуації у регіоні, оскільки позивач є енергогенеруючим підприємством, що забезпечує електричною та тепловою енергією більшу частину сходу країни.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, суд вважає за необхідне здійснювати розгляд даної заяви в порядку письмового провадження.
Застосування забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 151 цього Кодексу позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу зазначеного вбачається, що забезпечення адміністративного позову може бути застосовано судом виключно за наявності обставин, визначених у статті 150 КАС України, що підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову фактично покладене те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням порядку та способу, визначених чинним законодавством України.
Водночас, задовольнивши заяву про забезпечення позову з підстав очевидної протиправності постанови, суд, не розглядаючи справи по суті, не перевіряючи фактичних обставин справи та не досліджуючи докази, погодиться із твердженням заявника про наявність у діях та рішеннях відповідача порушень закону, що фактично свідчитиме про надання оцінки спірній постанові до вирішення справи по суті.
Крім цього, аргументи щодо безпідставності прийняття оскаржуваної постанови є, за своєю суттю, підставами позову, надання оцінки яким може здійснюватися виключно у ході судового розгляду справи по суті.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
В даному випадку, ознаки протиправності оскаржуваного рішення відповідача не є очевидними, фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.
Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є протиправним, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Відповідно до абз. 6 ч. 6 ст. 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону (якою передбачено здійснення державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" виконання постанов про накладення штрафу у разі несплати внесків на регулювання або сплати їх не в повному обсязі).
Докази того, що відповідач у відповідності до цієї норми звернувся до суду із позовом про стягнення з позивача певних сум через несплату ним штрафу за спірною постановою, в матеріалах справи відсутні.
Суд погоджується із тим, що рішення чи дії суб'єктів владних повноважень безумовно справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовною підставою застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
До цього ж, наслідки вказаної вище постанови є юридичними, тобто зворотними, Законом передбачено право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок протиправних дій та рішень суб'єктом владних повноважень, а тому можливе понесення позивачем фінансових втрат, у зв'язку прийняттям відповідачем оскаржуваної у цій справі постанови, також не може бути підставою для забезпечення позову.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 5 серпня 2020 року у справі №280/4366/19, від 3 березня 2020 року у справі №540/2183/19, від 29 січня 2020 року у справі № 280/4367/19, від 23 січня 2020 року у справі № 640/20424/18.
Доводи позивача про існування загрози зупинення здійснення його діяльності з виробництва та відпуску електричної та теплової енергії суд також до уваги не приймає. Так, спірною постановою накладено на позивача штраф на суму 5100 грн., відповідних доказів існування загрози зупинення діяльності підприємства через стягнення вказаної суми заявником суду не надано.
Таким чином суд дійшов до висновку щодо відсутності фактів та доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам позивача до ухвалення судового рішення у адміністративній справі, або, що виконання судового рішення без вжиття таких заходів стане неможливим.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 150-154, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" про забезпечення адміністративного позову до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови шляхом зупинення її дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.С. Михайлик