Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 серпня 2020 р. Справа№200/5212/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (ЄДРПОУ: 25953178, Донецька область, м. Бахмут, вул. Горбатова, 57) про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, в якій просила:
- зобов'язати відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період з 01.11.2014 року по травень 2019 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та "Порядку компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року №159.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.01.2019 року по справі №200/13014/18-а позивачу були нараховані та виплачені страхові виплати. В той же час, при нарахуванні та виплаті вищевказаних виплат управлінням позивачу не було виплачено компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат.
У зв'язку з вище наведеним, адвокатом позивача до управління було направлено запит щодо надання інформації про вищезазначеної компенсації.
Листом від 20.05.2020 року №04вих.01-1239 управління повідомило позивача, що на думку управління, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону №2050 є порушенням встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача до суду надав відзив проти адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначив, що на підставі рішення суду від 04.01.2019 року, яке надійшло до управління 29.03.2019 року позивачу була нарахована державна соціальна допомога, виплата якої була здійснена по виплатним документам основного періоду нарахування травня 2019 року.
Крім того, відповідачем зазначено, що позивач звернувся до управління 04.04.2018 року за призначенням державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства. Згідно ч.3 ст.9 Закону №2109 державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням. Починаючи з дати призначення, управління своєчасно виплачує позивачу вказану державну соціальну допомогу, а тому, виходячи із приписів вищевказаної статті Закону №2109 управління не порушувало строків виплати позивачу державної соціальної допомоги.
Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта.
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.01.2019 року у справі №200/13014/18-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 держаної соціальної допомоги по інвалідності з 01.08.2014; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради нарахувати та виплатити заборгованість державної соціальної допомоги по інвалідності ОСОБА_1 , яка виникла з 01.08.2014 року.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 року у справі №200/13014/18-а апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.01.2019 року у справі № 200/13014/18-а залишено без змін.
На виконання вказаного судового рішення позивачу призначена державна соціальна допомога, що підтверджується рішенням відповідача від 12.04.2019 року про призначення допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.
12.04.2020 року представник позивача звернувся до управління з запитом щодо виплати позивачу компенсації відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» від 19.10.2000 року №2050.
Листом від 20.05.2020 року №04исх.01-1239 Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, повідомило позивача про те, що на виконання рішення суду управлінням було проведено нарахування та здійснена виплата заборгованості державної соціальної допомоги по інвалідності з 01.08.2014 року по виплатним документа основного періоду нарахування травня 2019 року.
Стосовно виплати компенсації у розумінні Закону №2050 повідомило, що на думку управління, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону №2050 є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
Позивач вважає, що зазначена відмова не ґрунтується на вимогах закону, а тому звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону № 2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У відповідності до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Приписами статті 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Із наведеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем соціальної допомоги, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, від 16 квітня 2020 року у справі № 200/11292/19-а.
На виконання судового рішення ОСОБА_1 здійснено відповідні нарахування та виплати страхових виплат, що підтверджується рішенням про призначення допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю від 12.04.2019 року.
Оскільки належні позивачу страхові виплати позивачу виплачені не своєчасно, відповідач повинен був при її виплаті нарахувати компенсацію втрати частини доходів за відповідний період, проте таких дій не вчинив, та безпідставно відмовив в задоволенні заяви позивача щодо здійснення цих виплат.
Суд наголошує, що саме протиправні дії відповідача призвели до не нарахування та невиплати позивачу держаної соціальної допомоги по інвалідності з 01.08.2014 року, що встановлено судовим рішенням у справі №200/13014/18-а. Відповідач не може посилатися на те, що спірні суми були нараховані лише рішенням суду, отже з цього періоду може обліковуватись порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, оскільки вказане не нарахування було безпідставним. Відтак відбулась втрата позивачем частини доходів у зв'язку з порушення встановлених строків їх виплати.
Отже, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів суду правомірності відмови у розрахунку, нарахуванні та виплаті компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати страхових виплат згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.01.2019 року по справі №200/13014/18-а, а відтак, суд констатує, що права позивача щодо отримання належної йому компенсації є порушеними.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином суд доходить висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати страхових виплат на підставі рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.01.2019 року по справі №200/13014/18-а, діяв не у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, які полягають у невиплаті компенсації ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» від 19.10.2000 року №2050
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (ЄДРПОУ: 25953178, Донецька область, м. Бахмут, вул. Горбатова, 57) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради щодо невиплати компенсації ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» від 19.10.2000 року №2050.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період з 01.11.2014 року по травень 2019 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та "Порядку компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року №159.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.П. Бабаш