Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 серпня 2020 р. Справа№200/14481/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі, -
Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовомдо ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов'язані з утриманням, а саме, грошові кошти в розмірі 42 731,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 16 серпня 2013 року по 04 березня 2017 року.
Наказом позивача Харківського національного університету внутрішніх справ (ХНУВС) від 10.08.2013 року № 179 о/с відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом 1-го курсу ХНУВС, - з 16 серпня 2013 року, з присвоєнням спеціального звання «рядовий міліції».
Наказом ХНУВС від 31.08.2015 року № 357 відповідача переведено на 2-й навчальний курс.
Наказом ХНУВС від 18.08.2016 року № 548 відповідача переведено на 3-й навчальний курс.
Наказом ХНУВС від 04.03.2017 року № 68 о/с відповідача відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до ГУНП в Донецькій області для подальшого проходження служби.
Наказом ГУНП в Донецькій області № 316 від 31.07.2018 року відповідача ОСОБА_1 звільнено з 31.07.2018 року згідно Закону України «Про Національну поліцію» на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням).
Посилаючись на те, що у відповідності до умов п. 2.3.6 Договору від 02.09.2013 року, про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, який був укладений між позивачем ХНУВС як виконавцем, ГУ МВС України у Донецькій області, як замовником, та відповідачем ОСОБА_1 , як особою, предметом якого є підготовка відповідача ОСОБА_1 , за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», з напрямом (спеціальністю) «правознавство», - передбачений обов'язок відповідача у разі, звільнення його з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами передбаченими пунктом 3 цього Договору, до яких належить відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ після закінчення навчального закладу, та звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком, відповідач вважає, що у ХНУВС виникли правові підстави для стягнення з відповідача витрат пов'язаних з його утриманням, у сумі 42 731,88 грн.
Ухвалою суду від 21 квітня 2020 року, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, встановлений строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовується, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В ухвалі судом також роз'яснено, що під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені зокрема, статтями 79, 162, 261 КАС України, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, подання відзиву, розгляду адміністративної справи, продовжуються на строк дії такого карантину. Встановлені судом строки для подання відповідачем відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовується, не можуть бути меншими, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).
У порядку, визначеному частинами третьою - шостою статті 171 КАС України, судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача ОСОБА_1 , відповідно до якої, за відомостями реєстру територіальної громади м. Маріуполь, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , - з 03 серпня 1995 року по теперішній час.
На виконання вимог чинного процесуального законодавства, вищевказана ухвала суду про відкриття провадження у справі, від 21 квітня 2020 року, була направлена рекомендованим поштовим відправленням за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , та згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (код відстеження: 8412207561865), - була вручена - 28 квітня 2020 року, що також підтверджується інформацією офіційного інтернет-сайту ПАТ «Укрпошта».
Протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відзив на адміністративний позов відповідачем не поданий.
Суд зазначає, що 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, яким Розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України, доповнений п. 3, згідно із яким (у редакції чинній до 18.07.2020 року), встановлювалось, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
За для дотримання права відповідача на подання до суду відзиву на позовну заяву, та вчинення інших процесуальних дій, означений строк, і, відповідно, строк розгляду даної справи, судом був продовжений, у відповідності до положень п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
17 липня 2020 року, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-IX, відповідно до якого, пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладений в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
Розділом II Прикінцеві та перехідні положення, означеного Закону № 731-IX, закріплено, що процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Станом на 21 серпня 2020 року, будь-яких заяв щодо продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом № 731-IX, або заяв про поновлення процесуальних строків, встановлених нормами КАС України, у зв'язку із їх пропуском з поважних причин, та таких, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, або заяв про продовження процесуальних строків, встановлених судом, з причин неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, що зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, - від учасників справи не надходило.
Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовженняпроцесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.
З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
Наказом позивача Харківського національного університету внутрішніх справ (ХНУВС) (місцезнаходження: 61080, м. Харків, пр.-т. Льва Ландау, 27, ЄДРПОУ: 08571096) від 10.08.2013 року № 179 о/с ОСОБА_1 , прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом 1-го курсу факультету з підготовки фахівців для підрозділів слідства ХНУВС, за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство», терміном навчання 4 роки, - з 16 серпня 2013 року, з присвоєнням спеціального звання «рядовий міліції» (а.с. 71).
Згідно із наказом ХНУВС «Про переведення курсантів ФПС на наступний курс» від 31.08.2015 року № 357, ОСОБА_1 переведено наступний навчальний курс - з 01 вересня 2015 року, вважаючи, що загальна сума витрат на утримання кожного за 2014/2015 навчальний рік становить:
12) рядового міліції ОСОБА_1 - 10981,38 грн. (а.с. 72-73).
Згідно із наказом ХНУВС «Про переведення курсантів ФПС на наступний курс» від 18.08.2016 року № 548, ОСОБА_1 переведено наступний навчальний курс,- з 01 вересня 2016 року, вважаючи, що загальна сума витрат на утримання кожного за 2015/2016 навчальний рік становить:
13) рядового міліції ОСОБА_1 - 9611,59 грн. (а.с. 74-75).
Згідно із наказом ХНУВС від 04.02.2017 року № 68 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 відраховано зі складу курсантів 4-го курсу факультету № 1 за спеціальністю «Правознавство» ХНУВС, - з 04.03.2017 року та направлено до ГУНП в Донецькій області.
Зазначено, що сума витрат пов'язаних з його утриманням, складає - 42 731,88 грн. (а.с. 76).
Згідно із витягом з наказу Головного управління Національної Поліції в Донецькій області № 316 о/с від 31.07.2018 року «По особовому складу», лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, відповідно до розділу VІІ Закону України «Про Національну поліцію», на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням), - з 31.07.2018 року (а.с. 77).
Згідно із Договором від 02.09.2013 року, про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, він укладений між позивачем ХНУВС як виконавцем, ГУ МВС України у Донецькій області, як замовником, та відповідачем ОСОБА_1 , як особою, предметом якого є підготовка відповідача ОСОБА_1 , за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», з напрямом (спеціальністю) «правознавство».
Згідно із п. 2.3.5 Договору, відповідач ОСОБА_1 , взяв на себе зобов'язання після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначений Замовником, і відпрацювати не менше трьох років.
Згідно із п. 2.3.6 Договору, у разі відрахування з навчального закладу, чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами передбаченими пунктом 3 цього Договору, - відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Згідно із п. 3 Договору, підставами для відшкодування фактичних витрат на підготовку, є:
3.1 Дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість.
3.2 Відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу.
3.3 Звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни (а.с. 78-80).
Згідно із довідкою-розрахунком витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Харківському національному університеті внутрішніх справ, загальна сума витрат за період з 16.08.2013 року по 04.03.2017 року, становить - 42 731,88 грн. (а.с. 81).
У зв'язку із ненаданням відповідачем відзиву у встановлений строк, без повідомлення поважності причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 10.01.2002 року №2925-ІІІ "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення включенні до загальної структури МВС України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1410 від 15 грудня 1997 року затверджено єдину систему військової освіти, до якої входить позивач.
Суд зазначає, що на час укладання 02.09.2013 року, між сторонами у даній справи та ГУМВС України уДонецькій області договору про підготовку фахівців в навчальному закладі МВС України діяв Закон України "Про міліцію".
Згідно ст. 18 Закону України "Про міліцію", в редакції чинній на момент укладення договору між позивачем, відповідачем та ГУМВС України в Донецькій області, порядок та умови проходження служби в міліції регламентувався Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Наказом Міністерства внутрішніх справ № 150 від 14.05.2007 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 "Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ" та відповідно до вимог Законів України «Про вищу освіту», «Про міліцію», з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно якого передбачено відшкодування вказаних витрат.
При цьому, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно із ч.1 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до положень ст. 72 Закону України «Про Національну поліцію», професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію», підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Відповідно до ч. 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію», особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено приписами ч.5 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію», у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
З огляду на вищевикладені норми суд доходитьвисновку про те, що у даному випадку відповідач перебував на посаді публічної служби, від моменту його прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, а отже питання відшкодування відповідачем витрат на навчання, пов'язане із питаннями реалізації правового статусу особи.
Відтак, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, належить до питання проходження публічної служби такою особою.
З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що згідно із довідкою-розрахунком витрат, пов'язаних з утриманням курсанта, розмір витрат, пов'язаних з утриманням відповідача ОСОБА_1 у Харківському національному університеті внутрішніх справ, за період з 16.08.2013 року по 04.03.2017 року, становить - 42 731,88 грн.
Як вбачається з вищевказаної довідки-розрахунку, відповідача ОСОБА_1 з нею було ознайомлено особисто під підпис 02.03.2017 року.
Доказів оскарження відповідачем зазначеного розрахунку/суми витрат пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі Харківському національному університеті внутрішніх справ, суду не представлено. Доказів відшкодування означеної суми витрат пов'язаних з утриманням відповідача у Харківському національному університеті внутрішніх справ матеріали справи також не містять.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України (далі - Порядок №261).
Відповідно до п.1 зазначеного Порядку №261, він визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема, дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Пунктом 2 Порядку №261 визначено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.
Типову форму контракту затверджує МВС.
При цьому, згідно із положеннями п. 3 Порядку №261, відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.
Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Відповідно до п.4 Порядку №261, витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Згідно із п. 6 Порядку №261, особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів.
Примірна форма договору затверджується МВС.
Як передбачено положеннями п. 8 Порядку №261, у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Підсумовуючи наведене, з огляду на те, що відповідача, як особу, яка навчалася за державним замовленням у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських,звільнено зі служби в поліції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», - (за власним бажанням), - з 31.07.2018 року, тобто, звільнено зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначеного навчального закладу, - що підпадає під дію ч. 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію», та взятого на себе відповідачем ОСОБА_1 зобов'язанню за Договором від 02.09.2013 року, про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язкуз відшкодуванняМіністерству внутрішніх справ України витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі Харківському національному університеті внутрішніх справ, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, сума яких становить - 42 731,88 грн.
Враховуючи, що станом на час розгляду справи витрати, пов'язані з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі, у сумі 42 731,88 грн., відповідачем не оскаржені та добровільно не відшкодовані, суд вважає достатніми підстави для їх стягнення з відповідача в судовому порядку,у зв'язку із чим задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
Враховуючи правила частини 2 статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, суд зазначає, що судові витрати у даній справі відшкодуванню не підлягають.
У відповідності до вимог статті 139 КАС України судові витрати у вигляді сплаченої позивачем суми судового збору стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Харківського національного університету внутрішніх справ (місцезнаходження: 61080, м. Харків, пр.-т. Льва Ландау, 27, ЄДРПОУ: 08571096) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення витрат пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (місцезнаходження: 61080, м. Харків, пр.-т. Льва Ландау, 27, ЄДРПОУ: 08571096) Банк одержувача: Державне казначейство України м. Київ, р/р: 31258209105066, МФО: 820172, Код банку одержувача: 25010100, в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, - 42 731 (сорок дві тисячі сімсот тридцять одна) грн. 88 коп.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 21 серпня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров