Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 серпня 2020 р. Справа№200/5705/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
17 червня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за Списком № 2, та скасувати рішення №237 від 20.05.2020 року;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачеві періоди роботи: з 29.11.1994 року по 11.01.2001 року; з 01.03.2005 року по 03.07.2006 року; з 04.07.2006 року по 30.11.2007 року; з 21.01.2008 року по 29.01.2008 року; з 26.02.2008 року по 15.03.2013 року; з 18.03.2013 року по 29.12.2017 року, як стаж роботи за Списком № 2, та період роботи: з 07.07.1986 року по 28.06.1993 року, як стаж роботи за Списком № 1;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.05.2020 року про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку по Списку № 2, з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи: з 29.11.1994 року по 11.01.2001 року;з 01.03.2005 року по 03.07.2006 року; з 04.07.2006 року по 30.11.2007 року; з 21.01.2008 року по 29.01.2008 року; з 26.02.2008 року по 15.03.2013 року; з 18.03.2013 року по 29.12.2017 року, та з зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 07.07.1986 року по 28.06.1993 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.05.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, зареєстрованою за № 4366 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку по списку 2 відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на що отримав рішення відповідача від 20.05.2020 року № 237, про відмову в призначенні пенсії, мотивоване відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу, з підстав не зарахування відповідачем до його пільгового стажу спірних періодів роботи, у зв'язку із ненаданням позивачем уточнюючих довідок про підтвердження спеціального трудового стажу, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Посилаючись на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, яка й надавалась відповідачу з метою призначення пенсії, та в якій зазначено всі необхідні відомості про періоди та характер його роботи, вважає, що рішення відповідача яким йому було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а відповідача слід зобов'язати повторно розглянути його заяву про призначення пенсії, з зарахуванням до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи.
У поданому до суду відзиві на адміністративний позов, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що рішенням Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20.05.2020 року № 237, позивачеві правомірно було відмовлено у призначенні пільгової пенсі, у зв'язку із ненаданням позивачем уточнюючих довідок на підтвердження пільгового характеру роботи, за спірні періоди, у зв'язку із чим, загальний страховий стаж позивача склав 34 роки 1 місяць 22 дні, пільговий стаж, що дає право виходу на пенсію зі зниженням віку по списку 2 - 1 рік 4 місяці, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також, відповідачем повідомлено, що на підставі довідки №31/1 від 30.11.2007 року, та наказу про атестацію робочих місць № 3 від 24.08.2006 року, до пільгового стажу позивача за Списком № 2, був зарахований період його роботи з 24.08.2006 року по 30.11.2007 року.
Посилаючись на наведені обставини вважає, що відмовляючи у призначенні пенсії позивачеві згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, у зв'язку із чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду Бабіча С.І. від 19 червня 2020 року, позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 31 липня 2020 року у справі визначений новий склад суду: Головуючий суддя (суддя-доповідач): Христофоров А.Б.
Ухвалою суду від 04 серпня 2020 року, адміністративна справа прийнята до провадження с. Христофорова А.Б.
Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 13 статті 31 КАС України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно із ч. 14 ст. 31 КАС України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
За приписами ч.ч. 1-4 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
З урахуванням положень ст.ст. 31, 262 КАС України, враховуючи, що зміна складу суду відбулася на стадії розгляду справи по суті, судом був повторно розпочатий розгляд справи по суті, з проведенням першого судового засідання у справі, не пізніше тридцяти днів із дня прийняття даної адміністративної справи до провадження с. Христофорова А.Б.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, отже, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.
При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 18.05.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, зареєстрованою за № 4366 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку по списку 2 відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20.05.2020 року № 237 про відмову в призначенні пенсії, позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу, з підстав ненадання позивачем уточнюючих довідок на підтвердження пільгового характеру роботи, у зв'язку із чим, загальний страховий стаж позивача склав 34 роки 1 місяць 22 дні, пільговий стаж, що дає право виходу на пенсію зі зниженням віку по списку 2 - 1 рік 4 місяці, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначено, що право на пенсію позивач здобуде по досягненню 60 років, тобто, - з 06.06.2025 року (а.с. 7-7 з.б.).
Згідно із записами у трудовій книжці, серія: НОМЕР_1 , від 19.08.1983 року, виданій на ім'я ОСОБА_1 , містяться записи про роботу позивача, у періоди, зокрема:
- з 07.07.1986 року по 28.06.1993 року у Костянтинівському металургійному заводі ім. Фрунзе на посаді слюсаря з ремонту металевого обладнання газопічного господарства; сортувальника-сдавальника металу термічного відділення; обпалювальника дроту та металу термовідділу;
- з 29.11.1994 року по 11.01.2001 року - на Костянтинівському участку на посаді слюсаря з ремонту обладнання котельних та пилоприготувальних цехів;
- з 01.03.2005 року по 03.07.2006 року - у ТОВ «Спецдомнаремонт» на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій;
- з 04.07.2006 року по 30.11.2007 року - у ТОВ «Спецдомнаремонт-2006» на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій;
- з 21.01.2008 року по 29.01.2008 року - у ТОВ «Спецдомнаремонт-2» на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій;
- з 26.02.2008 року по 15.03.2013 року - у ПП «Спецдомнасервіс» на посаді монтажника технологічних трубопроводів;
- з 18.03.2013 року по 29.12.2017 року - у ТОВ «Трест Донбасдомнаремонт» на посаді монтажника технологічних трубопроводів (а.с. 8-13).
Згідно із копією довідки про підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 31/1 від 30.11.2007 року, виданої ТОВ «Спецдомнаремонт-2006», позивач ОСОБА_1 працював повний робочий день у ТОВ «Спецдомнаремонт-2006», у період з 04.07.2006 року по 30.11.2007 року, та виконував роботи з повним робочим днем на підприємстві за професією/посадою монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій, що передбачена Списком № 2. Атестація робочих місць проведена в 2006 році. Наказ № 3 від 24.08.2006 р. (а.с. 16).
Згідно із копією архівної довідки від 09.08.2017р . №05-07-07/612, виданої архівним відділом Костянтинівської міської ради, наявні відомості про роботу ОСОБА_1 :
- з 07.07.1986 року - на посаді слюсаря з ремонту металургійного обладнання газопічного господарства (Наказ 44 від 07.07.1986 р.);
- з 18.01.1988 року - на посаді калібрувальника сортувальника-сдавальника металу термічного відділення (Розп. № 40 від 14.01.1988 р.);
- з 25.10.1989 року - на посаді обпалювальника дроту та металу термовідділу (Розп. №615 від 23.10.1989 р.).
Відомості про надання безоплатних відпусток - відсутні (а.с. 17).
Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, сформованими станом на 10.12.2019 року, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 , відображені дані про суми заробітку позивача та кількість відпрацьованих місяців, зокрема, за періоди роботи: з січня 1998 року по грудень 2017 року, за які містяться відомості про нарахування роботодавцями заробітної плати та сплату страхових внесків (а.с. 18-20).
Не погодившись із рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Нормами статті 114 Закону № 1058 визначається порядок та умови призначення пенсі за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
За приписами ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом № 1788(статті 13, 62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Отже, правова норма статті 62 Вказаного Закону, передбачає, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка і лише при її відсутності, або відповідних записів у ній, стаж підтверджується згідно із Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 637.
Записами у трудовій книжці позивача підтверджено, що ОСОБА_1 працював, зокрема:
- з 07.07.1986 року по 28.06.1993 року у Костянтинівському металургійному заводі ім. Фрунзе на посаді слюсаря з ремонту металевого обладнання газопічного господарства; сортувальника-сдавальника металу термічного відділення; обпалювальника дроту та металу термовідділу;
- з 29.11.1994 року по 11.01.2001 року - на Костянтинівському участку на посаді слюсаря з ремонту обладнання котельних та пилоприготувальних цехів;
- з 01.03.2005 року по 03.07.2006 року - у ТОВ «Спецдомнаремонт» на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій;
- з 04.07.2006 року по 30.11.2007 року - у ТОВ «Спецдомнаремонт-2006» на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій;
- з 21.01.2008 року по 29.01.2008 року - у ТОВ «Спецдомнаремонт-2» на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій;
- з 26.02.2008 року по 15.03.2013 року - у ПП «Спецдомнасервіс» на посаді монтажника технологічних трубопроводів;
- з 18.03.2013 року по 29.12.2017 року - у ТОВ «Трест Донбасдомнаремонт» на посаді монтажника технологічних трубопроводів (а.с. 8-13).
Таким чином, факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці.
Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З приводу наведеного суд зазначає, що на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно із нормами пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Разом з тим, суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження. Неможливість проведення перевірки даних на підприємстві, установі, організації, не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи, при його підтвердженні записами в трудовій книжці, та не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України, - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Суд зазначає, що в даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмета позову, через неможливість перевірки достовірності періоду та характеру його роботи. При цьому перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, не можуть слугувати підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії. Аналогічна позиція була наведена зокрема у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №672/914/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №127/1849/17.
У контексті наведеного, суд наголошує, що як вже зазначалося вище, орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви, прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Разом з тим, відповідачем, на виконання ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано доказів того, що з метою повноти вирішення питання вирахування пільгового стажу позивача, ним, як органом, що призначає пенсію, було вжито відповідних заходів та використано право на отримання/витребування/вимоги від підприємств де працював позивач, відповідних документів, уточнюючої інформації, що передбачено ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, та Порядком № 22-1, поклавши обов'язок стосовно надання уточнюючих документів виключно на позивача.
Натомість, трудова книжка позивача містять усі необхідні записи про спірні періоди роботи, із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги також практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням стажу.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач, користуючись, зокрема, наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різних способів та засобів для дотримання своїх зобов'язань, протиправно не врахував під час вирішення питання про призначення позивачеві пенсії, відповідно до його заяви від 18.05.2020 року зареєстрованої за № 4366 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку по списку 2 відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», записи в трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, та записи в якій підтверджують роботу позивача у періоди: з 07.07.1986 року по 28.06.1993 року у Костянтинівському металургійному заводі ім. Фрунзе на посаді слюсаря з ремонту металевого обладнання газопічного господарства; сортувальника-сдавальника металу термічного відділення; обпалювальника дроту та металу термовідділу; з 29.11.1994 року по 11.01.2001 року - на Костянтинівському участку на посаді слюсаря з ремонту обладнання котельних та пилоприготувальних цехів; з 01.03.2005 року по 03.07.2006 року - у ТОВ «Спецдомнаремонт» на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій; з 04.07.2006 року по 30.11.2007 року - у ТОВ «Спецдомнаремонт-2006» на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій; з 21.01.2008 року по 29.01.2008 року - у ТОВ «Спецдомнаремонт-2» на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій; з 26.02.2008 року по 15.03.2013 року - у ПП «Спецдомнасервіс» на посаді монтажника технологічних трубопроводів, та з 18.03.2013 року по 29.12.2017 року - у ТОВ «Трест Донбасдомнаремонт» на посаді монтажника технологічних трубопроводів, у зв'язку із чим, рішення відповідача № 237 від 20.05.2020 року про відмову в призначенні пенсії, суд визнає протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Разом з тим, належним способом захисту є повторний розгляд заяви позивача про перерахунок пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2018 року по справі №348/2160/15-а.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії, та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд приходить до висновку, що належним та достатнім способом правового захисту у даному випадку є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.05.2020 року зареєстровану за № 4366 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку по списку 2 відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, щодо врахування під час вирішення питання про призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, записів в його трудовій книжці якими підтверджуються періоди та пільговий характер роботи позивача: з 07.07.1986 року по 28.06.1993 року у Костянтинівському металургійному заводі ім. Фрунзе на посаді слюсаря з ремонту металевого обладнання газопічного господарства; сортувальника-сдавальника металу термічного відділення; обпалювальника дроту та металу термовідділу; з 29.11.1994 року по 11.01.2001 року - на Костянтинівському участку на посаді слюсаря з ремонту обладнання котельних та пилоприготувальних цехів; з 01.03.2005 року по 03.07.2006 року - у ТОВ «Спецдомнаремонт» на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій; з 04.07.2006 року по 30.11.2007 року - у ТОВ «Спецдомнаремонт-2006» на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій; з 21.01.2008 року по 29.01.2008 року - у ТОВ «Спецдомнаремонт-2» на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій; з 26.02.2008 року по 15.03.2013 року - у ПП «Спецдомнасервіс» на посаді монтажника технологічних трубопроводів, та з 18.03.2013 року по 29.12.2017 року - у ТОВ «Трест Донбасдомнаремонт» на посаді монтажника технологічних трубопроводів.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи: з 29.11.1994 року по 11.01.2001 року; з 01.03.2005 року по 03.07.2006 року; з 04.07.2006 року по 30.11.2007 року; з 21.01.2008 року по 29.01.2008 року; з 26.02.2008 року по 15.03.2013 року; з 18.03.2013 року по 29.12.2017 року, як стаж роботи за Списком № 2, та період роботи: з 07.07.1986 року по 28.06.1993 року, як стаж роботи за Списком № 1, задоволенню не підлягають, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій, і на свій розсуд розраховувати чи враховувати стаж для розрахунку пенсії, та задоволення зазначених вимог свідчитиме про втручання до дискреційних повноважень пенсійного органу, що є неприпустимим.
Разом з тим, судом зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.05.2020 року зареєстрованої за № 4366 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку по списку 2 відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, щодо врахування під час вирішення питання про призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах записів у трудовій книжці позивача, якими у повному обсязі підтверджуються періоди та пільговий характер роботи позивача за спірні періоди.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за Списком № 2, то суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки порушене право позивача судом захищене шляхом скасування відповідного рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яким позивачеві протиправно було відмовлено в призначенні пільгової пенсії у відповідності до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду. Саме по собі визнання протиправними дій відповідача, не тягне для позивача настання будь-яких юридичних наслідків, і такий спосіб захисту, жодним чином не сприятиме відновленню порушених прав позивача
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі - 840,80 грн. (а.с. 23), які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Зелінського, буд. 27 а, м. Маріуполь, Донецька область, 87548, ЄДРПОУ: 42171861) про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 237 від 20 травня 2020 року про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.05.2020 року зареєстровану за № 4366 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку по списку 2 відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, щодо врахування під час вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , якими підтверджуються пільговий характер роботи ОСОБА_1 у періоди: з 07.07.1986 року по 28.06.1993 року у Костянтинівському металургійному заводі ім. Фрунзе на посаді слюсаря з ремонту металевого обладнання газопічного господарства; сортувальника-сдавальника металу термічного відділення; обпалювальника дроту та металу термовідділу; з 29.11.1994 року по 11.01.2001 року - на Костянтинівському участку на посаді слюсаря з ремонту обладнання котельних та пилоприготувальних цехів; з 01.03.2005 року по 03.07.2006 року - у ТОВ «Спецдомнаремонт» на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій; з 04.07.2006 року по 30.11.2007 року - у ТОВ «Спецдомнаремонт-2006» на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій; з 21.01.2008 року по 29.01.2008 року - у ТОВ «Спецдомнаремонт-2» на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій; з 26.02.2008 року по 15.03.2013 року - у ПП «Спецдомнасервіс» на посаді монтажника технологічних трубопроводів, та з 18.03.2013 року по 29.12.2017 року - у ТОВ «Трест Донбасдомнаремонт» на посаді монтажника технологічних трубопроводів.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Зелінського, буд. 27 а, м. Маріуполь, Донецька область, 87548, ЄДРПОУ: 42171861) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 25 серпня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров