Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 серпня 2020 р. Справа№200/7368/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області
про: визнання протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, зобов'язання Головне управління Державної міграційної служби в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області про визнання протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, зобов'язання Головне управління Державної міграційної служби в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з досягненням шістнадцятирічного віку він із матір'ю у 2018 році звернувся до відповідача із заявою щодо видачі паспорта у формі книжечки, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XІІ, однак згідно відповіді Головного управління ДМС в Донецькій області № Ф-835/6/1401-18/1401.2.1/19813-18 від 07.11.2018 року йому було відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки через відсутність законних підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України вперше. Згідно відповіді Костянтинівського міського відділу Головного управління ДМС в Донецькій області № 1402.49-151/1402.49.1-19 від 05.06.2019 року позивачу було відмовлено у видачі паспорту через відсутність механізму та правових підстав. Позивач зазначає, що не погодившись з такими діями відповідача він звернувся до суду. Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року у справі № 200/12323/19-а було зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби в особі Костянтинівського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про видачу паспорту громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 року. Позивач вказує на те, що з урахуванням вказаного рішення, 17.04.2020 року він повторно звернувся до відповідача із заявою щодо видачі паспорту у формі книжечки, однак згідно відповіді Костянтинівського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області № 1402.49-417/1402.49.2-20 від 14.07.2020 йому було відмовлено у видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки, через відсутність у рішенні суду зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Позивач зазначає, що він знов звернувся до суду з вимогою зобов'язати відповідача оформити та видати паспорт у формі книжечки, однак рішенням суду від 07.07.2020 року № 200/4767/20-а у задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки до заяви від 17.04.2020 року не були надані документи, зокрема свідоцтво про народження, дві фотокартки, що унеможливлює видачу паспорту громадянина України у формі книжечки. Також, позивач посилається на те, що він повторно звернувся до міграційної служби із заявою про видачу паспорту, однак згідно відповіді Костянтинівського міського відділу Головного управління Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області № 1402.49-653/1402.49.2-20 від 15.07.2020 йому було відмовлено у видачі паспорту, через відсутність рішення суду про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Позивач вважає, що діями, які полягають у не видачі йому паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України , затвердженого постановою Верховною радою України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та Законами України його прав, тим самим позбавивши його документа, що підтверджує громадянство України та підтверджує особу власника.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти задоволення вимог та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. 21.11.2019 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/12323/19-а адміністративний позов ОСОБА_2 , яка діла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , до ГУ ДМС в Донецькій області задоволено, визнано протиправною відмову ГУ ДМС в Донецькій області в особі Костянтинівського МВ ГУ ДМС в Донецькій області у видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ, зобов'язано ГУ ДМС в Донецькій області в особі Костянтинівського МВ ГУ ДМС в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про видачу паспорту громадянину України ОСОБА_1 у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ. Відповідач зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року у справі № 200/12323/19-а в присутності неповнолітнього - ОСОБА_1 , заступником начальника Костянтинівського МВ ГУ ДМС в Донецькій області Вороніним А.Ф. 17.04.2020 року було повторно розглянуто заяву позивача та Костянтинівстьким МВ ГУ ДМС в Донецькій області у встановлений законом строк надана письмова відповідь заявнику з посиланням на нормативно - правові акти, роз'яснено вимоги діючого законодавства України щодо порядку оформлення паспорту громадянина України зразка 1994 року та вказано на необхідність обов'язкового надання встановленого переліку документів, у тому числі рішення суду, яким зобов'язано Державну міграційну службу оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Відповідач вказує на те, що позивач звернувся із позовною заявою до суду, якою просила визнати протиправною відмову Головного управління ДМС в Донецькій області у видачі ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ та зобов'язати Головне управління ДМС в Донецькій області в особі Костянтинівського МВ ГУ ДМС в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ. Відповідач вказує, що 07.07.2020 року рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/4767/20-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ГУ ДМС в Донецькій області відмовлено, апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції по даній справі позивачем не подано. Відповідач зазначає, що не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 07.07.2020 року у справі № 200/4767/20-а позивач не скористався правом на апеляційне оскарження, у зловживання своїми процесуальними правами було повторно подано до Донецького окружного адміністративного суду той самий позов, з тим самим предметом, з тих самих підстав до того ж відповідача.
Крім того, позивач вказує на те, що незгода позивача з тим, як держава врегулювала ці правовідносини, у порівнянні з тим, яке їх правове регулювання було раніше, а також небажання виконувати приписи законодавчих та урядових нормативно - правових актів при оформленні паспорта громадянина України із згаданих мотивів, не може слугувати переконливим аргументом протиправності дій суб'єкта владних повноважень, як і не може бути для особи підставою, для того щоб не виконувати/не дотримуватися приписів законодавства.
З огляду на викладені обставини відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що у 2018 році та у 2019 році ОСОБА_2 зверталась до управління із заявами про видачу ОСОБА_1 паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки, однак листами управління їй було відмовлено.
Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року у справі № 200/12323/19-а адміністративний позов ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області в особі Костянтинівського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992.
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби в Донецькій області в особі Костянтинівського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про видачу паспорта громадянина України ОСОБА_1 у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992.
На виконання зазначеного рішення відповідачем 17 квітня 2020 року було повторно розглянуто заяву від 18 квітня 2019 року та усно роз'яснено положення п. 3 Постанови КМУ № 302, Тимчасового порядку щодо необхідності надання рішення суду про зобов'язання оформи та видати паспорт. Зазначений факт знайшов своє підтвердження у відзиві на позовну заяву.
17 квітня 2020 року відповідачем було повторно зареєстровано та прийнято заяву ОСОБА_1 про видачу паспорту у форму паспортної книжечки (а.с. 57).
Відповідачем було надано відповідь № А-13/6/1442-20 від 17 квітня 2020 року якою відмовлено у видачі паспорту у формі паспортної книжечки та роз'яснено про необхідність надати документи, перелік яких встановлено Тимчасовим порядком та рішення суду про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.(а.с. 58)
ОСОБА_2 не погодившись з відповіддю відповідача звернулась до суду з позовом, відповідно до якого просила визнати протиправною відмову Головного управління ДМС в Донецькій області в особі Костянтинівського міського відділу у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, зобов'язати Головне управління ДМС в Донецькій області в особі Костянтинівського міського відділу оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі № 200/4767/20-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено (а.с. 54-56).
Зі змісту вказаного рішення вставлено, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що до заяви від 17 квітня 2020 року не були надані документи, зокрема, свідоцтва про народження, двох фотокарток заявником, зазначене унеможливлює видачу паспорту громадянина у формі паспортної книжечки, а тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки не підлягають задоволенню.
З матеріалів справи встановлено, що 15.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України, відповідно до якої просив видати паспорт у формі, яка затверджена Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. До заяви були надані наступні документи: рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року № 200/12323/19-а, свідоцтво про народження ОСОБА_1 , паспорт ОСОБА_2 , що підтверджує громадянство та посвідчує особу матері, дві фотокартки розміром 3,5х4,5 мм, довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 (а.с. 27).
Згідно відповіді № А-20/6/1442-20 від 15.07.2020 року було зазначено, що Костянтинівський міський відділ Головного управління ДМС в Донецькій області може оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки виключно у разі подання заявником документів, перелік яких встановлено Тимчасовим порядком, та на підставі рішення суду про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, яке набрало законної сили (а.с. 25-26).
Спірним питанням у даній справі є правомірність відмови управління видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, що викладена у листі № А-20/6/1442-20 від 15.07.2020 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» визначено, що документом, який підтверджує громадянство України, є зокрема паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі по тексту - Положення № 2503-ХІІ).
Згідно з положеннями п. 3 Положення № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" № 5492 документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Частиною ч. 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують її особу чи спеціальний статус» (далі по тексту - Закон № 5492-VI) до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, віднесено документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI).
Визначені положення кореспондуються з нормами Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 року (далі по тексту - Положення № 2503).
Згідно з п.п.1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 13 Положення № 2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Пунктом 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.06.2019 року № 453, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 рооку № 620/33591, визначено, що Цей порядок, розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Пунктом 2 Тимчасового порядку передбачено, що паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».
Оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС): 1) особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто (пп. 1 п. 3 Тимчасового порядку).
Згідно п. 5 Тимчасового порядку заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.
Таким чином, провівши правовий аналіз спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України є звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою, встановленого зразку, з долученням визначеного переліку документів.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач 15.07.2020 року звернувся до Костянтинівського міського відділу Головного управління ДМС у Донецькій області з заявою про видачу паспорту у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України.
До вказаної заяви позивачем були надані наступні документи: рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року у справі № 200/12323/19-а, яке набрало законної сили, паспорт ОСОБА_2 , що підтверджує громадянство та посвідчує особу матері,свідоцтво про народження ОСОБА_1 , дві фотокартки, довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 .
Отже, суд приходить висновку, що позивачем були дотримані вимоги пункту 13 Положення № 2503-ХІІ, а саме надана заява про видачу паспорту та усі необхідні документи.
Крім того, позивачем було надано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року у справі № 200/12323/19-а, яким Головне управління ДМС в Донецькій області в особі Костянтинівського міського відділу було зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про видачу паспорту громадянина України ОСОБА_1 у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховною Радою України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 року, яким визначено право ОСОБА_1 на отримання паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ від 26.06.1992 року, однак вказане рішення не було враховано відповідачем, оскільки не містить вимоги зобов'язати оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Проте, відповідач у листі № А-20/6/1442-20 від 15.07.2020 року, яким відмовив позивачу у видачі паспорту у формі книжечки послався на те, що останній не була надано рішення суду, яким зобов'язано орган ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, яке набрало чинності.
Суд вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне імя, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
Крім того, перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «Groppera Radio AG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
У рішенні по справі «Х'ю Джордан проти ОСОБА_5 Британії» ЄСПЛ сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».
Отже, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Враховуючи обставини справи, суд приходить висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у видачі паспорту громадянина України, яке викладене у листі Костянтинівського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області № А-20/6/1442-20 від 15.07.2020 року, на підставі його заяви щодо оформлення паспорту громадянина України від 15.07.2020 року.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справи також зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" №1474-VIII від 14.07.2016, яким внесено зміни до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" № 5492-VI від 20.11.2012, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.
Наразі діє два нормативних акти: Постанова Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" № НОМЕР_1 від 26.06.1992 та постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" № 302 від 25.03.2015, відповідно до яких особи, що раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, а при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років, до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.
Таким чином, суд з урахуванням висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (№ Пз/9901/2/18) приходить висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу видати паспорт громадянина України у формі книжечки є протиправними.
З матеріалів справи встановлено, що позивач з 2018 року звертається до відповідача з заявами про отримання паспорту громадянину України зразка 1994 року, однак отримує відмови у видачі такого паспорту.
Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 21 листопада 2018 року по справі №750/11115/16-а
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту щодо зобов'язання Головне управління Державної міграційної служби в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ є належним, а отже підлягають задоволенню.
Стосовно посилання відповідача на те, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року у справі № 200/4767/20-а, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ГУ ДМС в Донецькій області відмовлено, вже вирішено заявлені позивачем у цій справі позовні вимоги, а отже позивачем повторно подано до Донецького окружного адміністративного суду той самий позов, з тим самим предметом, з тих самих підстав до того ж відповідача, суд не приймає.
Суд зазначає, що зі змісту рішення суду від 07.07.2020 року у справі № 200/4767/20-а вбачається, що спірним питання розгляду справи є правомірність відмови управління видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, що викладено у листі № А - 13/6/1442-20, в свою чергу суд у даній справі вирішує питання щодо правомірності дій відповідача щодо відмови видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, що викладено у листі № А-20/6/1442-20 від 15.07.2020 року.
Крім того, суд звертає увагу нате, що суд у рішенні від 07.07.2020 року у справі № 200/4767/20-а приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходив з того, що до заяви від 17 квітня 2020 року документів, зокрема, свідоцтва про народження, двох фотокарток заявником додано не було, що унеможливлює видачу паспорту громадянина у формі паспортної книжечки, а тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки не підлягають задоволенню.
Отже, на виконання рішення суду від 07.07.2020 року у справі № 200/4767/20-а ОСОБА_1 звернувся з заявою від 15.07.2020 року про оформлення паспорту громадянину України та надав документи, які вимагає законодавець для оформлення паспорту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дана справа та справа № 200/4767/20-а не містить однакових підстав та предмету позову, отже відсутні підстави вважати, що вказані справи є аналогічними.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області про визнання протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, викладену у листі Костянтинівського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області № А-20/6/1442-20 від 15.07.2020 року, зобов'язання Головне управління Державної міграційної служби в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд приходить висновку, про стягнення на користь позивача судового збору в розмірі 840,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області про визнання протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, викладену у листі Костянтинівського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області № А-20/6/1442-20 від 15.07.2020 року, - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, викладену у листі Костянтинівського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області № А-20/6/1442-20 від 15.07.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Донецькій області (код ЄДРПОУ 37841728) оформити та видати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Стянути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 20, код ЄДРПОУ 37841728) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 25 серпня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Олішевська