14 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 140/6608/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Денисюка Р.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Княгининівської сільської ради про визнання недійсним рішення, протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Княгининівської сільської ради (далі - Княгининівська сільська рада, відповідач) про визнання недійсним рішення Княгининівської сільської ради від 09.08.2019 № 46/5.2, яким зaтвepджeнo гeнepaльний плaн c. Змiїнeць; визнання протиправною відмову Княгининівської сільської ради надану рішенням від 21.02.2020 № 53/9.70 на заяву позивача та зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2019 про надання їй дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, у відповідності до вимог Конституції України та Земельного кодексу України.
Ухвалою суду від 02.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, з урахуванням особливостей, визначених статтею 264 КАС України, підготовче засідання призначено на 14:00 год. 01.07.2020.
Ухвалою суду від 01.07.2020 підготовче засідання у справі відкладено на 14:00 год. 16.07.2020 та ухвалою суду від 01.07.2020 витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Волинській області додаткові докази.
Ухвалою суду від 16.07.2020 подана позивачем 06.07.2020 заява про уточнення позовних вимог залишена без руху та ухвалою суду від 16.07.2020 підготовче засідання у даній справі було відкладено на 12:00 год. 29.07.2020.
Ухвалою суду від 29.07.2020 заяву позивача про уточнення позовних вимог залишено без розгляду на підставі частини п'ятнадцятої статті 171 КАС України.
Ухвалою суду від 29.07.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12:00 год. 14.08.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 17.12.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться біля с. Боголюби на території Княгининівської ОТГ Луцького району.
Відповідач рішенням від 21.02.2020 № 53/9.70 відмовлено в наданні такого дозволу у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів тa іншої містобудівної документації.
Протоколом №33 від 31.01.2020 засідання постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища Княгининівської ОТГ зазначено, що дана ділянка згідно Генерального плану с. Зміїнець призначена для зелених насаджень загального користування. B зв'язку з чим, позивачем було направлено запит до ГУ Держгеокадастру щодо призначення даної ділянки, на який надано відповідь листом від 03.03.2020 №К-63/0-103/0/6-20 про те, що згідно інформації наданої відділом у Луцькому районі ГУ Держгеокадастру у Волинській області та відповідно до схеми планування території Маяківської сільської ради, затвердженої рішенням Маяківської сільської ради від 10.09.2010 №20/4.13 зaзнaчeнa y зверненні ділянка відноситься до земель лісового фонду та відноситься до земель комунальної власності, розпорядником яких відповідно до пункту 1 статті 122 Земельного кодексу України являються сільські, селищні, міські ради.
Звертає увагу на те, що відповідно до пункту 7 статті 20 3емельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного тa іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Статтею 16 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» визначено, що планування територій нa місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення тa затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення тa внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
B зв'язку з наведеним позивач звернулася до Княгининівської OTГ листом від 04.03.2020, в якому просила надати таке погодження Кабінету Міністрів України, проте, на даний час, такого не надано. Отже, Княгининівською сільською Радою, в порушення чинного законодавства, самовільно прийнято рішення від 09.08.2019 року №46/5.2, яким зaтвepджeнo гeнepaльний плaн c. 3мiїнeць, згiднo якoгo зeмeльнy ділянку на яку позивач претендує та яка відноситься до земель лісового фонду та лісогосподарського призначення, без відповідного погодження КМУ, віднесено до зелених насаджень загального користування, чим порушено вимоги пункту 7 статті 20 3емельного кодексу України.
Відтак, позивач вважає, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є такою, що суперечить і не ґрунтується на нормах чинного законодавства, a тому є незаконною.
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Відповідач у відзиві на позов позовних вимог не визнав та просить відмовити у задоволенні позову, враховуючи наступне.
Земельна ділянка, на яку претендує гр. ОСОБА_1 у Збірному кадастровому плані, що є частиною проекту землеустрою позначена під номерами: 2-66, 2-67, 2-68 та умовними позначеннями чагарники та пасовища. Жодні відомості, які б містилися в містобудівній документації тa свідчили про те, що дана земельна ділянка була передбачена під землі лісогосподарського призначення відсутні.
Генеральним планом села Зміїнець, затвердженим рішенням Княгининівської сільської ради від 09.08.2019 № 46/5.2, земельна ділянка, на яку претендує гр. ОСОБА_1 , передбачена під територію зелених насаджень загального користування.
Водночас, земельна ділянка на яку претендує позивач на даний час не сформована. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою формування нової ділянки/зміни цільового призначення станом на червень 2020 року на зазначену гр. ОСОБА_1 земельну ділянку не розроблявся.
При формуванні земельних ділянок, присвоєння їм окремого кадастрового номеру та реєстрації їх в Державному земельному кадастрі, земельні ділянки буде віднесено до відповідної категорії земель та встановлено цільове призначення згідно КВЦПЗ, з врахуванням вимог та відповідно до діючої містобудівної документації, a саме Генерального плану с. Зміїнець, тобто цільове призначення земельної ділянки буде визначено в межах категорії - землі запасу, резервного фонду та загального користування.
Відповідно до статті 55 Земельного Кодексу України, до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: a) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках; г) полезахисними лісовими смугами на землях сільськогосподарського призначення.
Княгининівська сільська рада не проводила зміни цільового призначення земельних ділянок, нa які претендує гр. ОСОБА_1 , так як дана територія земель ніколи не відносилася до земель лісогосподарського призначення, a тому посилання позивача на частину сьому статті 20 Земельного Кодексу України як підставу для скасування рішення від 09.08.2019 за № 46/5.2, яким затверджено Генеральний план села 3міїнець є безпідставним та тaким, що не відповідає нормам 3акону, a Генеральний план села Зміїнець прийнятий з дотриманням уcix вимог чинного законодавства.
Поряд з цим зазначає, що подана позивачем заява від 17.12.2019 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться біля с. Боголюби на території Княгининівської ОТГ Луцького району була розглянута відповідачем на засіданні постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища, яке відбулося 31.01.2020. Членами постійної комісії було прийнято рішення рекомендувати сесії сільської ради відмовити гр. ОСОБА_1 , оскільки земельна ділянка згідно Генерального плану с. Зміїнець, затвердженого рішенням Княгининівської сільської Ради №4б/5.2 від 09.08.2019, призначена для зелених насаджень загального користування, тобто місце розташування земельної ділянки, на яку претендує гр. ОСОБА_1 , не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, які чинні на території Княгининівської сільської ради.
Тому, 21.02.2020 Княгининівською сільською радою прийнято рішення за №53/9.70, яким вiдмoвлeнo гр. ОСОБА_2 y нaдaннi тaкoгo дозволу у зв'язку із невідповідністю розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
Вказане свідчить про те, що Княгининівська сільська рада виконала вимоги земельного законодавства, розглянула заяву гр. ОСОБА_1 від 17.12.2019 та прийняла вмотивоване рішення із зазначенням виключних підстав для відмови передбачених законом.
З врахуванням наведеного просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач у відповіді на відзив не погодилася з аргументами відповідача, викладеними у відзиві, та додатково зазначила, що ГУ Держгеокадастру у Волинській області у листах від 23.12.2019 № К-347/0-415/0/6-19, від 03.03.2020 № К-63/0-103/0/6-20 неодноразово зазначалось, що бажана до відведення позивачу земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення. Просить позов задовольнити.
Відповідач у запереченні на відповідь на відзив не погодився з аргументами позивача та просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач у судове засідання не прибула, при цьому у заяві, зокрема, від 28.07.2020, просила справу розглядати без її участі за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно з частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи в судове засідання не прибули, при цьому позивач подала заяву про розгляд справи без її участі, тому суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі матеріалів справи, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що рішенням Княгининівської сільської ради Луцького району від 09.08.2019 №46/5.2 «Про затвердження Генерального плану с. Зміїнець Луцького району» затверджено містобудівну документацію «Генеральний план с. Зміїнець Луцького району Волинської області (а.с.35).
17.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до Княгининівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться біля с. Боголюби на території Княгининівської ОТГ Луцького району. До заяви додала викопіювання з кадастрової карти (плану) та паспорт (а.с. 10).
Як слідує з протоколу № 33 засідання постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища від 31.01.2020 на розгляд вказаної комісії були винесені питання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована в с. Зміїнець Луцького району.
Члени комісії обговоривши дане питання вирішили відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою у зв'язку з невідповідністю бажаного місця розташування земельної ділянки, зазначеного ОСОБА_1 на графічних матеріалах вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, а саме Генеральному плану с. Зміїнець, відповідно до якого земельна ділянка передбачена під територію зелених насаджень загального користування. При прийняття рішення було враховано, що вільні земельні ділянки комунальної власності на території Княгининівської сільської ради, не передані у власність чи користування, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які могли б бути передані у власність громадянам в порядку безоплатної приватизації, відсутні (а.с. 37).
Рішенням Княгининівської сільської ради Луцького району від 21.02.2020 № 53/9.70 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » відповідно до статей 12, 40, 116, 118, 121, 122, 123 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України «Про землеустрій», статті 26 пункт 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та враховуючи пропозицію постійної комісії сільської ради з містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища відмовлено в наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель Княгининівської сільської ради, не наданих у власність та користування, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (а.с. 36).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про основи містобудування» (далі - Закон №2780-ХІІ) передбачено, що до компетенції сільських (…) рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності передбачені Законом України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI), відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 якого, генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Згідно зі статтею 2 цього Закону планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.
Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (частина перша статті 16 Закону №3038-VI).
Статтею 17 Закону №3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.
Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Відповідно до положень частини восьмої статті 18 строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 24 у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків:
1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;
2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;
3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв'язку);
5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;
6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об'єктів.
Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених цією частиною, за відсутності плану зонування або детального плану території не допускається, якщо земельна ділянка:
розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення);
віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земель для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.
Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.
Порядок здійснення контрольних повноважень органами місцевого самоврядування визначається насамперед Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту «б» частини першої статті 33 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Як слідує з Проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів Маяківської сільської ради Луцького району Волинської області (с. Зміїнець), затвердженого рішенням Маяківської сільської ради від 25.12.2012 року № 10/3.4.2. «Про затвердження проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах населеного пункту села Зміїнець» у комунальну власність були передані земельні ділянки державної форми власності згідно експлікації.
Бажана до відведення позивачем земельна ділянка у Збірному кадастровому плані, що є частиною Проекту землеустрою позначена під номерами: 2-66, 2-67, 2-68 та умовними позначеннями чагарники та пасовища.
Ta ж сама інформація наведена в акті обстеження земельних ділянок, що відносяться до земель комунальної власності, зокрема у додатку до aктa обстеження міститься експлікація земель, що передаються в комунальну власність, згідно якої під номером 2-66 числяться чагарники, площею 0,7503 гa, категорія земель - землі загального користування; під номером 2-67 числяться пасовища, площею 0,3014 га, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; під номером 2-68 числяться чагарники, площею 0,2159 га, категорія земель - землі загального користування (а.с. 60-63).
Відповідно до Схеми планування Маяківської сільської ради, затвердженої рішенням Маяківської сільської ради від 10.09.2010 року № 20/4.13, спірний масив земель передбачений під чагарники та частина під городи.
Тобто, жодним із вказаних документів не передбачено віднесення земельних ділянок, які включалися в межі населеного пункту с. Зміїнець до земель лісогосподарського призначення.
Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено такі категорії земель за основним цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23 липня 2010 року № 548 (далі - КВЦПЗ), розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224, яка передбачає, що за основним цільовим призначенням землі поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення (Секція А); землі житлової та громадської забудови (Секція В); землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (Секція С); землі оздоровчого призначення (Секція D); землі рекреаційного призначення (Секція Е); землі історико-культурного призначення (Секція G); землі лісогосподарського призначення (Секція Н); землі водного фонду (Секція І); землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (Секція J); землі запасу, резервного фонду та загального користування (Секція К).
Положеннями частин першої, другої статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Таким чином, земельним законодавством встановлено, що за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється лише зміна цільового призначення земельних ділянок, а віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини п'ятої статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником самостійно з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2019 року у справі №344/10412/16-а.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.
Отже, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Як встановлено судом, на даний час спірна земельна ділянка не сформована.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою формування нової ділянки/зміни цільового призначення на зазначену позивачем земельну ділянку Княгининівською сільською радою не розроблявся та не затверджувався.
Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що земельна ділянка на яку претендує ОСОБА_1 . Генеральним планом с. Зміїнець, передбачено під територію зелених насаджень загального користування.
Будь-яких доказів того, що дана земельна ділянка віднесена до категорії лісогосподарського призначення в матеріалах справи відсутні, також, матеріалами справи не підтверджено і ту обставину, що відповідачем здійснювалося зміна цільового призначення даної земельної ділянки.
Відповідно до частин третьої, дев'ятої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
Отже, враховуючи вищевикладене суд вважає, що рішення Княгининівської сільської ради від 09.08.2019 № 46/5.2 «Про затвердження Генерального плану с.Зміїнець Луцького району Волинської області» прийнято у відповідності до вимог Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності» та є законним, а відтак в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Враховуючи ту обставину, що в даному випадку не було зміни цільового призначення земельної ділянки, суд не приймає до уваги твердження позивача про порушення Княгиниківською сільською радою ст.20 ЗК України при прийняті оскарженого рішення, оскільки вказане не відповідає фактичним обставинам справи. Рішення про затвердження Генерального плану с.Зміїнець затверджувалося в межах загальної площі земель, які були передані в межі населених пунктів, де землі лісогосподарського призначення відсутні.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною відмови Княгининівської сільської ради наданої рішенням від 21.02.2020 № 53/9.70, то вона до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною першою статті 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
При цьому згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Отже, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17, від 05 березня 2019 року в справі №360/2334/17, та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 180 ЗК України передбачено, що зонування земель здійснюється у межах населених пунктів. При зонуванні земель встановлюються вимоги щодо допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон. Зонування земель здійснюється відповідно до закону.
Як встановлено судом, підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Княгининівської ОТГ Луцького району є невідповідність її місця розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, зокрема, місце розташування спірної земельної ділянки, яку позивач просить надати йому для ведення особистого селянського господарства, не відповідає Генеральному плану с. Зміїнець, так як вказана земельна ділянка передбачена під територію зелених насаджень загального користування.
Таким чином, оскільки відповідно до Генерального плану с. Зміїнець бажана для отримання позивачем земельна ділянка передбачена під територію зелених насаджень загального користування, тому суд вважає, що відповідач дійшов правильного висновку щодо невідповідності місця розташування об'єкта (запланованої до відведення земельної ділянки) вимогам містобудівної документації, зокрема, Генеральному плану села Зміїнець, що відповідно до вимог частини сьомої статті 118 ЗК України є підставою для відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
З врахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що Княгининівська сільська рада, приймаючи рішення від 21.02.2020 № 53/9.70 про відмову позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель Княгининівської сільської ради, не наданих у власність та користування, діяла у межах наданих їй повноважень та з урахуванням діючого законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність оскаржуваних рішень, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, в зв'язку з чим у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити повністю.
При цьому, позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме: зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 17.12.2019 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, у відповідності до вимог Конституції України та Земельного кодексу України.
Однак, суд зазначає, що для того, щоб зобов'язати відповідача вчинити певні дії, слід констатувати перед цим наявність в його діях, бездіяльності чи прийнятих рішеннях ознак протиправності, чого в даному випадку немає.
Враховуючи наведене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не підлягає стягненню з відповідача та залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 264, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Княгининівської сільської ради про визнання недійсним рішення, протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Р.С. Денисюк
Повний текст рішення складено 25.08.2020.