25 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 140/10043/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Смокович В.І.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій щодо виплати перерахованої пенсії із 01 січня 2018 року у заниженому розмірі: із 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% перерахованої пенсії, з 01 січня 2019 року до 01 січня 2020 року щомісячно 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року; зобов'язання провести із 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії виходячи із 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум; зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів з виплати сум пенсії у заниженому розмірі, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ у Волинській області, де й отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 01 березня 2018 року йому було перераховано пенсію за вислугу років згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103). Так, позивачу із 01 січня 2018 року пенсія виплачувалася у розмірі 50 відсотків підвищення пенсії, з 01 січня 2019 року - 75 відсотків підвищення пенсії, із 01 січня 2020 року - 100 відсотків підвищення пенсії.
Позивач вважає, що, вчиняючи протиправні дії щодо безпідставної виплати пенсії в заниженому розмірі, відповідач порушив вимоги частини третьої статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Також звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке набрало законної сили 05 березня 2019 року після перегляду судом апеляційної інстанції, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вважає, що відповідач зобов'язаний виплачувати перераховану пенсію з 01 січня 2018 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії.
Відповідач у відзиві на позовну заяву № 0300-0802-7/23622 від 29 липня 2020 року (арк. спр. 23-26) позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повністю. Вказав, що згідно із частиною четвертою статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Порядок №45), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних, категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України 21 лютого 2018 року прийняв Постанову №103, якою зобов'язано перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне, забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом, на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року. На виконання Постанови №103 Головне управління ПФУ у Волинській області перерахувало пенсію позивача з 01 січня 2018 року та проводило її виплату у встановленому порядку.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45, яке набрало законної сили 05 березня 2019 року, а відтак, відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 14 серпня 2019 року №804, яка набрала чинності 04 вересня 2019 року, встановлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року, a тому вимога позивача про стягнення коштів за період по 31 грудня 2019 року включно є неправомірною.
З огляду на вказане відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін (арк. спр. 20).
Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що після звільнення з військової служби ОСОБА_1 із 03 січня 2002 року призначена пенсія та, у зв'язку із чим він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
З 01 січня 2018 року позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки уповноваженого органу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб» від 21 лютого 2018 року №103 (арк. спр. 15).
Так, після перерахунку відповідно до Постанови №103 пенсія позивачу виплачувалася з 01 січня 2018 у розмірі 50 відсотків підвищення пенсії, яке становило 1 582 грн 78 коп., а з 01 січня 2019 року - 75 відсотків підвищення пенсії, яке становило 2 374 грн 16 коп.
ОСОБА_1 11 березня 2020 року звертався до ГУ ПФУ у Волинської області із заявами про отримання інформації щодо обмеження виплати пенсії (арк. спр. 10).
ГУ ПФУ у Волинській області листом від 03 червня 2020 року повідомило позивача, що розмір його пенсії перерахований відповідно до встановлених норм чинного законодавства, а діючим законодавством не передбачено проводити виплату пенсії із виключенням поетапності (арк. спр. 11-12).
Вважаючи дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії та обмеження її розміру до 50%, 75%, протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає таке.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
З наведеного слідує, що Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії звільненим із служби військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
З метою реалізації положень частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ, Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).
Відповідно до пункту 1 вказаної постанови ухвалено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Згідно із пунктом 2 цієї постанови виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Відповідно до пункту 6 Постанови №103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема у постанові Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393», а саме пункт 5 викладено в такій редакції: «5. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.».
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Наявним у матеріалах справи протоколом перерахунку пенсії підтверджується, що починаючи з 01 січня 2018 року виплата перерахованої пенсії позивача здійснювалася поетапно у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року (арк. спр. 27).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини другої статті 255 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року набрало законної сили 05 березня 2019 року.
Частиною другою статті 265 КАС України встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, положення пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратили чинність з 05 березня 2019 року.
Враховуючи, що пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність з 05 березня 2019 року, виплата позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії за цим пунктом постанови із 05 березня 2019 року є безпідставною.
Суд зазначає, що дана справа відповідає ознакам типової, наведеним в рішенні Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №160/3586/19, а саме:
- позивачами є особи, звільнені з військової служби, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб»;
- відповідачами є суб'єкти владних повноважень (територіальні органи Пенсійного фонду України), на пенсійному обліку яких перебувають позивачі;
- спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з неперерахунком та невиплатою (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачеві з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року);
- позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року).
Згідно із пунктом 21 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявленого аналогічні вимоги.
Враховуючи предмет спору у цій справі та предмет спору у справі, яку розглянуто Верховним Судом як зразкову, суд дійшов висновку про те, що вказана справа є типовою справою по відношенню до справи №160/3586/19.
Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Таким чином, суд при розгляді даної справи застосовує висновки сформовані Верховним Судом у справі №160/3586/19.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05 березня 2019 років 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, є протиправними.
Водночас, суд враховує доводи відповідача, що 14 серпня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (набрала чинності 04 вересня 2019 року), відповідно до пункту 1 якої виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
З огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 804 набрала чинності 04 вересня 2019 року, виплата позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є безпідставною лише в період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно).
Враховуючи зазначене, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу, визначеної станом на 01 березня 2018 року, за період із 01 січня 2018 року по 04 вересня 2019 року, із 04 вересня 2019 року та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу за вказані періоди у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом 01 березня 2018 року належить відмовити.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням проведених виплат, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням проведених виплат.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області нарахувати компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 55 Закону №2262-XII передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до статті 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Згідно зі статтею 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно із пунктами 3, 4 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 05 жовтня 2018 року у справі № 127/829/17, від 24 січня 2019 року у справі №159/1615/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18.
Таким чином, суд зазначає, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2018 року по справі №521/940/17.
Відтак, з огляду на вказані правові висновки та встановлений факт протиправної несплати пенсійним органом з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року позивачу пенсії у повному обсязі, останній має право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів із врахуванням раніше сплачених коштів.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Окрім того, відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, із врахуванням часткового задоволення позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 420 грн 40 коп., сплачений відповідно до квитанції від 07 липня 2020 (арк. спр. 6).
Керуючись статтями 2, 139, 244-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження розміру перерахованої пенсії ОСОБА_1 із 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) у розмірі 100 (сто) відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із виплатою сум пенсії у заниженому розмірі, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір у сумі 420 грн 40 коп. (чотириста двадцять грн 40 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.І. Смокович