25 серпня 2020 р. Справа № 120/3447/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
20.07.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачу основного розміру пенсії за вислугу років за рахунок виплати з 01.01.2018 - 50%, а з 01.01.2019 - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 01.01.2018, виходячи зі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 визнано нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103"Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", пунктом 2 якої визначався наступний порядок виплати перерахованих пенсій за вислугу років з 01.01.2018: з 01.01.2018 - 50%, а з 01.01.2019 - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018. Відтак позивач вважає, що оскільки пенсійний орган застосовував протиправні положення постанови Кабінету Міністрів України, які не відповідали правовим актам вищої юридичної сили, що підтверджено судовим рішенням, протиправними є також дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 01.01.2018 - 50%, а з 01.01.2019 - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Ухвалою суду від 24.07.2020 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 КАС України.
11.08.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. Як зазначає відповідач, відповідно до ст. 63 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. 21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 , якою врегулював порядок здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704). Зокрема, пунктом 2 Постанови № 103 передбачено проведення виплати перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50%, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75% та з 01.01.2020 - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Таким чином, на думку відповідача, дії пенсійного органу з виплати позивачу 50% та 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи, відповідно, з 01.01.2018 та з 01.01.2019 узгоджуються з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України, та відповідають положенням ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, якою Уряду надано право визначати умови, порядок проведення перерахунку пенсій колишнім працівникам силових структур.
Крім того, відповідач зауважує, що 14.08.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набрала чинності 04.09.2019. Цією постановою встановлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови № 704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Також відповідач зазначає, що скасування 05.03.2019 в судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови № 103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (01.01.2018) відповідні норми Постанови № 103 були чинними та правомірно застосовувались при перерахунку пенсії позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
На виконання Постанов № 103 та № 704 з 01.01.2018 відповідач провів перерахунок пенсії позивача, розмір якої склав з 01.01.2018 - 50%, а з 01.01.2019 - 75% відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018.
05.03.2019 набуло законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яким визнано нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103, пунктом 2 якої визначався наступний порядок виплати перерахованих пенсій за вислугу років з 01.01.2018: з 01.01.2018 - 50%, а з 01.01.2019 - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018.
Позивач вважає, що пенсійний орган застосовував протиправні положення постанови Кабінету Міністрів України, які не відповідали правовим актам вищої юридичної сили, що підтверджено судовим рішенням, тому дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 01.01.2018 - 50%, а з 01.01.2019 - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, є протиправними.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено право громадяни на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з ч. 18 ст. 43 Закону № 2262-XII у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до частин 2, 3 статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам, які мають право на пенсію за цим Законом, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Частинами 1, 2 статті 63 Закону № 2262-XII визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Водночас в силу положень ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу. Ця постанова набрала чинності з 01.03.2018.
Крім того, 21.02.2018 відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103, яка набрала чинності 24.02.2018.
Пунктом 1 вказаної постанови постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до Постанови № 704.
Згідно з пунктом 4 Постанови № 103 у разі коли внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією постановою, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно із Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 7 Постанови № 103 постановлено уповноваженим органам, у тому числі Міністерству оборони, після набрання чинності цією постановою забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 року № 45.
Крім того, Постановою № 103 внесено зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393" (далі - Порядок № 45).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 45 (у редакції постанови КМУ № 103) пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Пунктом 3 Порядку № 45 передбачено, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Абзацом 1 пункту 5 Порядку № 45 передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 45 відповідною вважається посада, яка за класифікаційними характеристиками, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (організації, установи, військової частини тощо) прирівнюється до посади, з якої особа була звільнена.
Отже, набрання чинності Постановою № 704, якою було змінено (збільшено) грошове забезпечення військовослужбовців, у розумінні вимог частини другої статті 51 Закону № 2262-XII стало обставиною, що зумовила зміну розміру пенсії позивача, призначеної на підставі цього Закону.
Водночас, з огляду на вимоги пунктів 1, 2 Постанови № 103, позивач набув право на поетапне підвищення пенсії починаючи з 01.01.2018 року, виходячи із грошового забезпечення за відповідною або аналогічною посадою, яку він займав на дату звільнення із служби, визначеного станом на 01.03.2018 Постановою № 704.
Суд враховує, що з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016 Кабінету Міністрів України делеговані повноваження визначати не лише порядок, а й умови та розмір перерахунку пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
До того ж відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 (в редакції постанови Кабінету Міністрів № 103 від 21.02.2018) перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, саме Кабінету Міністрів України делеговано повноваження щодо встановлення умов, порядку та розмірів пенсійних виплат при перерахунку пенсій військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 2 Постанови № 103 від 21.02.2018 визначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 року у таких розмірах:
з 01.01.2018 року - 50 відсотків;
з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 75 відсотків;
з 01.01.2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Таким чином, зі зміною правового регулювання підстав проведення перерахунку пенсії, Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Отже, при проведенні позивачу перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 відповідач не мав правових підстав не врахувати та не застосовувати до спірних правовідносин положення ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 103 та в інший спосіб здійснювати виплату перерахованої позивачу пенсії, а саме з 01.01.2018 - 50 відсотків та з 01.01.2019 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Втім, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, пункти 1, 2 Постанови № 103 визнано нечинними.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними в абзаці 4 пункту 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Таким чином, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відтак рішення суду в адміністративній справі № 826/3858/18 набрало законної сили з моменту прийняття постанови Шостим апеляційним адміністративним судом, тобто з 05.03.2019.
Як наслідок, у зв'язку зі скасуванням пункту 2 Постанови № 103 за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, скасовано також обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії.
З огляду на викладене суд приходить до переконання, що з 05.03.2019 пенсія позивача за вислугу років підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018.
Разом з тим, правових підстав для виплати позивачу перерахованої пенсії за попередній період, тобто з 01.01.2018, немає, адже скасування встановленого Кабінетом Міністрів України обмеження у виплаті суми підвищення до пенсії відбулося саме у зв'язку з набранням чинності рішенням суду про скасування пункту 2 Постанови № 103. Водночас, на думку суду, правило щодо застосування правового акта, який має вищу юридичну силу, не є застосовним, оскільки у даному випадку протиправність нормативно-правового акту (постанови Уряду) була підтверджена в спеціально визначеному законом порядку, а саме через процедуру його оскарження до адміністративного суду (ст.ст. 264-265 КАС України).
Крім того, суд додатково враховує висновки Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 160/3586/19.
Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 залишено без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.08.2019 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення позивачу розміру пенсії за рахунок виплати з 05.03.2019 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачеві з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Вирішуючи зазначену зразкову справу на користь пенсіонера, Верховний Суд дійшов висновку, що дії пенсійного органу щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05.03.2019 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, є протиправними. При цьому Верховний Суд акцентував увагу на тому, що обмеження часткової виплати суми підвищення до пенсії було скасоване саме у зв'язку із скасуванням пункту 2 Постанови № 103 за рішенням суду у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019. Відтак Верховний Суд дійшов висновку, що саме з 05.03.2019 пенсія підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
Аналогічної правової позиції дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд, про що свідчать постанови від 23.06.2020 у справі № 120/1160/20-а, від 25.06.2020 у справі № 120/1441/19-а, від 29.07.2020 у справі № 560/2499/19 та інші.
Враховуючи наведене суд приходить до переконання, що починаючи з 05.03.2019 відповідач безпідставно зменшив розмір пенсії позивача до 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Відтак суд визнає обґрунтованими і такими, що належить задовольнити позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05.03.2019, виходячи зі 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
При вирішенні справи суд критично оцінює посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (далі - Постанова № 804).
Так, зазначеною Кабінет Міністрів України установив, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.03.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови № 704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
Проте рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 у справі № 640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020, дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 804 визнано неправомірними, а саму Постанову № 804 - протиправною та нечинною повністю. При цьому суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржувана Постанова № 804, як і раніше визнані протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103, всупереч вимогам частини третьої статті 1-1, статті 43, частини четвертої статті 63 та Закону № 2262-ХІІ, змінюють умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців, зокрема позивача, а відтак є протиправною.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відтак, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 було встановлено невідповідність окремих положень Постанови № 103 вимогам закону, тоді як Постанова № 804 містить такі ж самі протиправні положення, оцінку яким вже надано судом у справі № 826/3858/18 та повторно підтверджено рішенням у справі № 640/19133/19, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування зазначеного нормативно-правового акта (Постанови № 804) до спірних правовідносин та, відповідно, встановлення обмеження щодо перерахунку відповідачем пенсії позивача датою набрання чинності цією постановою.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Водночас суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, а саме шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій щодо зменшення основного розміру пенсії позивача за вислугу років за рахунок виплати з 05.03.2019 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, та зобов'язання відповідача з 05.03.2019 провести перерахунок та виплату позивачу пенсії, з врахуванням раніше виплачених сум, виходячи зі 100% в суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Водночас у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Позивач також просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, у випадку задоволення позову.
У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення вирішується судом залежно від обставин кожної адміністративної справи та є його розсудом, а не обов'язком.
В силу положень ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Принцип обов'язковості судового рішення також закріплений у статті 14 КАС України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відтак, оскільки судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання, а обставини справи не вказують на необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення в зобов'язальній частині, суд не вбачає достатніх підстав для покладення на відповідача обов'язку подати звіт про виконання судового рішення у відповідності до вимог ст. 382 КАС України. При цьому додатково враховуються положення ст. 383 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Отже, у зв'язку з частковим задоволенням позову, на користь позивача належить стягнути половину понесених ним судових витрат зі сплати судового збору, тобто 420,40 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 05 березня 2019 року, виходячи зі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).
Повне судове рішення складено 25.08.2020.
Суддя Сало Павло Ігорович