19 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 902/517/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 лютого 2020 року (головуючий - Мельник О.В., судді - Розізнана І.В., Василишин А.Р.) і рішення Господарського суду Вінницької області від 19 листопада 2018 року (суддя Банасько О.О.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут"
про стягнення 33 132 795, 40 грн
(у судовому засіданні взяли участь представники: Позивача - Безпалюк О.Л., Відповідача - Василевська О.В.)
Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
1. 30.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" (далі - ТОВ "Вінницягаз Збут", покупець) було укладено Договір № 16-100-Н купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця з 01 січня по 31 березня 2016 року природний газ в кількості 263 935 тис. м3, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити його кількість.
1.1. Відповідно до п. 1.2 Договору № 16-100-Н газ, який продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.
1.2. За п. 3.2 Договору № 16-100-Н приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
1.3. Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 Договору № 16-100-Н не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивувальну відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Корегування планових обсягів газу оформляється покупцем у вигляді заявки.
1.4. Згідно з п. 6.1. Договору № 16-100-Н оплата планованих обсягів газу здійснюється покупцем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
1.5. Відповідно до п. 6.2 Договору № 16-100-Н оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.
1.6. Пунктом 7.1 Договору № 16-100-Н сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором.
1.7. Договір № 16-100-Н набув чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).
2. Додатковими угодами від 31.01.2016 № 1, від 29.02.2016 № 2, від 31.03.2016 № 3 та від 30.04.2016 № 4, сторонами вносились зміни до Договору № 16-100-Н щодо обсягів поставки газу та його вартості.
3. Також додатковою угодою № 3 п. 6.1 Договору сторонами викладено у такій редакції: "Оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу".
4. На підставі зазначеного договору продавцем було поставлено покупцю природній газ за актами приймання передачі газу від: - 31.01.2016 на суму 348 046 302, 23 грн; - 29.02.2016 на суму 242 679 712, 81 грн; - 31.03.2016 на суму 235 289 815, 24 грн; - 30.04.2016 на суму 160 722 474, 31 грн; - 31.05.2016 на суму 85 804 438, 34 грн; - 30.06.2016 на суму 60 955 533, 86 грн; - 31.07.2016 на суму 58 028 256, 14 грн; - 31.08.2016 на суму 59 674 426, 75 грн; - 30.09.2016 на суму 56 744 501, 84 грн, а всього передано та прийнято природній газ на загальну суму 1 307 945 461, 52 грн.
5. У свою чергу, покупець в рахунок оплати отриманого згідно Договору № 16-100-Н природного газу з поточного рахунку із спеціальним режимом використання у січні-грудні 2016 року перерахував продавцю 531 502 893, 03 грн.
6. 22.02.2016 між ГУ Державної казначейської служби України у Вінницькій області, як стороною № 1, Департаментом фінансів Вінницької обласної держадміністрації, як стороною № 2, ТОВ "Вінницягаз збут", як стороною № 3, АТ "НАК "Нафтогаз", як стороною останньою, було укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 734 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, за умовами якого, у відповідності до "Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, узгоджено порядок проведення розрахунків, за яким Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету стороні № 1 у сумі 275 986 908, 76 грн, яка, в свою чергу, перераховує ці кошти стороні № 2, а та - стороні № 3, для розрахунку зі стороною останньою за природній газ 2016 року згідно Договору від 30.12.2015 № 16-100-Н з таким записом в графі "призначення платежу": "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20, дата та № спільного протокольного рішення за природний газ 2016 року, договір від 30.12.2015 № 16-100-Н в т.ч. ПДВ 45 997 818, 13 грн". Сторона остання кошти в сумі 275 986 908, 76 грн направляє до загального фонду державного бюджету України у вигляді податків.
6.1. Спільне протокольне рішення набрало чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діяло до повного виконання сторонами зобов'язань за цим рішенням.
7. Аналогічного змісту спільні протокольні рішення були укладені між сторонами: 22.07.2016 № 1953 на суму 180 692 232, 95 грн; - 22.07.2016 № 2019 на суму 278 466 738, 42 грн; - 22.08.2016 № 2234 на суму 9 701 297, 90 грн; - 22.09.2016 № 2440 на суму 31 595 390 грн, а всього на загальну суму 776 442 568, 03 грн.
8. Відповідно до зведених реєстрів актів звірки для проведення розрахунків по погашенню заборгованості по пільгам та субсидіям за спожитий природний газ у січні 2016 року, березні-червні 2016 року, лютому-квітні 2016 року, квітні-липні 2016 року, серпні 2016 року в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Вінницягаз Збут" за природний газ згідно постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 перераховано АТ "НАК "Нафтогаз України" суму коштів в розмірі 776 442 568, 03 грн.
9. За змістом Довідки по операціях по Договору № 16-100-Н (підприємство "Вінницягаз Збут") розрахунки між сторонами здійснювались двома способами: укладенням Спільних протокольних рішень та коштами, які перераховувались покупцем на користь продавця виключно з рахунку з спеціальним режимом використання у відповідності до п. 6.2. Договору та з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання. Так, остаточний розрахунок за переданий у період з січня 2016 року по вересень 2016 року природний газ ТОВ "Вінницягаз Збут" проведено 21.12.2016.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
10. 22.08.2018 АТ "НАК "Нафтогаз України" (далі також "Позивач") звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "Вінницягаз Збут" (далі також "Відповідач") про стягнення 33 132 795, 40 грн заборгованості, з яких 2 090 420, 60 грн - 3% річних, 6 697 630, 02 грн інфляційних втрат та 24 344 744, 78 грн пені за Договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 № 16-100-Н, посилаючись на несвоєчасну оплату покупцем отриманого природного газу.
Короткий зміст і мотиви судових рішень
11. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.11.2018, з урахуванням ухвали від 23.11.2018, було частково задоволено позов АТ "НАК "Нафтогаз України". Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 11 484 390, 80 грн, з яких 7 279 794, 85 грн пені, 735 420, 47 грн - 3 % річних, 3 469 175, 48 грн інфляційних втрат, 172 265, 86 грн судового збору. У стягненні 17 0648 949, 93 грн пені, 1 355 000, 13 грн - 3 % річних, 3 228 454, 54 грн інфляційних втрат відмовлено.
12. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, місцевий господарський суд виходив з того, що необхідною умовою для застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Укладенням договору про організацію взаєморозрахунків сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу (постанови Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 10.02.2016 у справі № 902/1652/13, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 924/1090/17 та від 18.09.2018 у справі № 906/1075/17).
12.1. Поряд із цим, суд вказав, що допущені Позивачем в розрахунку заборгованості помилки мають наслідком наявність прострочення оплати отриманого газу Відповідачем у періоди, в які останнє відсутнє, враховуючи оплату отриманого газу у дані періоди в повному обсязі згідно спільних протокольних рішень та як результат збільшення суми прострочення оплати природного газу та періодів, за які нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.
12.2. Суд зазначив, що прострочення заборгованості за поставлений природний газ в травні-червні 2016 року відсутнє. Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат щодо оплати поставленого в липні-вересні 2016 року природного газу із урахування того, що при здійсненні розрахунку останніх спочатку взято суми оплати отриманого газу згідно спільних протокольних рішень та з подальшою оплатою боргу із застосуванням Алгоритму перерахування коштів із рахунків із спеціальним режимом використання, судом виявлено те, що оплата здійснювалась покупцем із порушенням строків, визначених абзацом 2 п. 6.1 Договору купівлі-продажу природного газу № 16-100-Н. Здійснивши відповідний перерахунок сум, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
13. Далі, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2018 у даній справі скасовано в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 11 484 390, 80 грн, з яких 7 279 794, 85 грн пені, 735 420, 47 грн - 3% річних, 3 469 175, 48 грн інфляційних втрат та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено.
14. Постановою Верховного Суду від 21.11.2019 вищевказану постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 скасовано, а справу № 902/517/18 передано на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
14.1. Направляючи цю справу на новий розгляд у своїй постанові Верховний Суд зазначив, зокрема, що не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Відповідач може здійснити розрахунок перед Позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання в межах коштів, передбачених нормативом перерахування коштів, затверджених НКРЕКП, оскільки абзацом 2 пункту 6.2 Договору передбачено, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця. Верховний Суд вказав, що вважає, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися доводи Позивача про те, що Відповідач не обмежувався в здійсненні розрахунків лише рахунками зі спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену Договором можливість сплатити заборгованість власними коштами та міг впливати на стан розрахунку.
15. За наслідками нового апеляційного перегляду даної справи, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2018 скасовано в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 11 484 390, 80 грн, з яких 7 279 794, 85 грн пені, 735 420, 47 грн - 3% річних, 3 469 175, 48 грн інфляційних втрат та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
16. Вказану постанову апеляційний господарський суд мотивував наступним чином.
16.1. Підписання сторонами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а також фактичне виконання розрахунків в порядку, зазначеному в цих протокольних рішеннях відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, свідчить про погодження сторонами зміни порядку і строків проведення оплати за природний газ за Договором № 16-100-Н від 30.12.2015, а отже, судом першої інстанції правомірно було враховано, що сторонами за їх взаємною згодою і домовленістю було змінено порядок проведення остаточного розрахунку, та їх відносини були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів, зокрема постанові Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 20.
16.2. Кошти перераховані за спільними протокольними рішеннями частково погашали заборгованість Відповідача за отриманий природний газ в 2016 році, у зв'язку з чим неможливо встановити порядок розподілу коштів за спільними протокольними рішеннями та перевірити обґрунтованість здійсненого Позивачем розрахунку заборгованості за поставлений газ в січні, лютому, березні, квітні, липні, серпні та вересні 2016 року (спірний період виходячи зі змісту позовної заяви та розрахунку Позивача).
16.3. Оцінюючи доводи Позивача про те, що решта боргу в сумі 531 502 893, 03 грн була сплачена Відповідачем власними коштами та сплата вказаного боргу не була врегульована вищезазначеними спільними протокольними рішеннями, а тому на вказану суму боргу може бути нарахована пеня, інфляційні та 3% річних, суд апеляційної інстанції зазначив, що ця частина коштів була оплачена Відповідачем шляхом щоденного перерахування коштів із рахунку із спеціальним режимом використання № НОМЕР_1 на рахунок Позивача і при цьому, вказані кошти розподілялися банком із рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, що затверджений постановою КМУ від 30.09.2015 № 792 та без участі Відповідача, а отже у останнього була відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з Позивачем за природний газ, гарантований постачальник отримує грошовий ресурс для розрахунку з газотранспортним підприємством за послуги з транспортування лише після здійснення споживачами природного газу (населенням) повних розрахунків за весь обсяг спожитого газу. Таким чином, за висновком апеляційного господарського суду Відповідач може здійснити розрахунок перед Позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання, при цьому сам Відповідач самостійно не має можливості вплинути на проведення розрахунків за спожитий природний газ населенням, оскільки всі кошти, які потрапляли на рахунок Відповідача, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно затвердженого постановами НКРЕКП алгоритму та перераховуються на рахунок Позивача, тобто державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває Відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки Позивача за визначеними нормативами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. Не погодившись із судовими рішеннями, посилаючись при цьому на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у даній справі скасувати повністю, рішення Господарського суду Вінницької області від 21.01.2020 скасувати у частині відмови у стягненні 17 064 949, 93 грн пені, 1 355 000, 13 грн 3 % річних, 3 228 454, 54 грн інфляційних втрат та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Доводи касаційної скарги Позивача (узагальнено)
18. При розгляді цієї справи судами не враховано, що державою передбачений механізм перерахування субвенцій (постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій"; далі - Порядок № 20), проте не врегульовано питання його імплементації при здійсненні розрахунків за природний газ між постачальником та покупцем, у зв'язку з чим сторони вправі, керуючись принципом свободи договору (стаття 627 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України), конкретизувати порядок та строки платежів, здійснених на виконання спільних протокольних рішень (далі - СПР). Саме це і було здійснено сторонами спору в умовах пункту 6.1. Договору, а тому у даному випадку мають застосовуватись правила передбачені статтею 618 ЦК України. Висновки судів про те, що наслідком укладення СПР у цій справі є зміна порядку і строку проведення розрахунків не відповідає дійсності, не підтверджується обставинами справи та не узгоджується із положеннями норм матеріального законодавства та умовами Договору, які угоджені сторонами.
19. Суди дійшли хибного висновку про неможливість впливу Відповідача на порядок та строки розрахунків за Договором через спеціальний режим проведення розрахунків, який передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" (далі - Постанова № 792) та постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2516 (Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки (далі - Алгоритм), адже вказані акти не передбачають заборони проводити розрахунки між продавцем та постачальником газу шляхом перерахування коштів з поточних рахунків на рахунки із спеціальним режимом використання. Так, укладаючи Договір сторони чітко у ньому передбачили (п. 6.2.), що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання продавця, тобто сторони прямо погодили, що обов'язок Відповідача, за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання, сплачувати власними коштами, в строки, угоджені у пункті 6.1. Договору.
20. Скаржник вважає, що з наведеного вбачається неправильне застосування судами обох інстанцій положень статей 525, 526, 599, 612, 625, 618, 627, 629 ЦК України, статей 42, 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), приписів Порядку № 20, Постанови № 792 та Алгоритму, а також порушення норм статей 7, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
21. Позивач посилається також на те, що судами не враховано висновків Верховного Суду, які були викладені у відповідних постановах у справах №№ 902/517/18, 916/2286/18, 925/74/19. В цій частині скаржник звертає увагу і на висновки Верховного Суду у справах №№ 910/16072/16, 918/1395/15 щодо можливості покупця самостійно впливати на стан розрахунків з продавцем.
Доводи відзиву Відповідача (узагальнено)
22. ТОВ "Вінницягаз Збут" повністю погоджується з наведеною апеляційним господарським судом мотивацією оскаржуваної постанови і вважає, що при її ухваленні судом не було допущено порушень правових норм.
23. В противагу доводам касаційної скарги Відповідач зазначає, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання в частині, яку буде компенсувати держава, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови. Тобто, підписавши СПР, сторони погодилися, що між ними встановлюється інший, а не той, що був порядок розрахунків. Крім цього, сторонами не було визначено конкретного місяця 2016 року, за який передбачалося перерахування коштів від Відповідача Позивачу, а отже, визначити період початку та закінчення прострочення оплати за газ неможливо.
24. Умовами Договору дійсно не обмежено Відповідача у можливості здійснювати розрахунки лише із застосуванням рахунків із спеціальним режимом використання, але використання цих рахунків при розрахунках унормовано Порядком № 792 і цей порядок усуває ТОВ "Вінницягаз Збут" від процесу розподілу отриманих від споживачів коштів та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки Позивача за визначеними нормативами, що згідно статті 217, частини 1 статті 218 ГК України та статті 614 ЦК України виключає склад правопорушення і позбавляє Позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені п. 7.2 Договору та частиною 2 статті 625 ЦК України.
25. Відповідач звертає увагу також на те, що позиція апеляційного господарського суду та його відзиву цілком узгоджується із практикою Верховного Суду (справи №№ 910/3647/18, 924/296/18, 908/885/18, 903/910/18, 926/19/19, 909/256/18, 908/868/19, 914/891/16 та інші.)
Межі перегляду справи судом касаційної інстанції
26. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" з підстави, що передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
27. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
29. Поряд із цим, частиною 4 статті 300 ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
30. Так, Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду задля формування єдиної практики у питанні застосування приписів Закону України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 № 329-VIII (далі також Закон), Порядку № 792 та Алгоритму розглядалася справа № 904/1210/18, за результатами перегляду якої касаційним судом 26.06.2020 було прийнято постанову.
30.1. У вказаній постанові об'єднаною палатою Касаційного господарського суду буду надано ряд висновків щодо застосування положень зазначених нормативно-правових актів, врахування яких, колегія суддів Касаційного господарського суду, що здійснює касаційний перегляд справи № 902/517/18 вважає необхідним, оскільки (1) правовідносини у справах № 902/517/18 і № 904/1210/18 є подібними; (2) ухвалою від 17.06.2020 касаційне провадження у справі № 902/517/18 зупинялося до закінчення саме перегляду справи № 904/1210/18; (3) у справі № 902/517/18 суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду щодо застосування правових норм від яких/які наразі об'єднана палата Касаційного господарського суду у справі № 904/1210/18 відступила/уточнила; (4) у касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз" (як і відзиві ТОВ "Вінницягаз Збут") піднімаються, зокрема, питання правильності застосування правових норм, висновки щодо застосування яких надані у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18.
31. Таким чином, враховуючи приписи частини 4 статті 300 ГПК України, а також те, що постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 904/12108/18 прийнято після подання касаційної скарги у справі № 902/517/18, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядає усі наведені АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі доводи, проте такими доводами та вимогами не обмежена.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
32. Відповідно до статей 11, 629 ЦК договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
33. Згідно із статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
34. Відповідно до статті 526 ЦК України яка кореспондуються із статтею 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
35. Згідно із частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
36. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
37. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).
38. Частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
39. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
40. У статті 12 ГК України зазначено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
41. Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.
42. Це регулювання визначено Порядком № 20, який діяв на час укладення Договору і втратив чинність з 01.01.2018.
43. З аналізу змісту Порядку № 20 випливає, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
44. Відповідно до пункту 6 Порядку № 20 органи Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і СПР, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку № 20).
45. Також спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок № 493) який визначає взаємовідносини, зокрема, між органами Казначейства, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, НАК "Нафтогаз України" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, що проводяться відповідно до Порядку № 20.
46. За змістом 1.2 Порядку № 493 розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і СПР, форма яких наведені у додатках 1, 2, 3 до цього Порядку.
47. За змістом пункту 1.5 Порядку № 493 НАК "Нафтогаз України" підписує з учасниками розрахунків СПР протягом п'яти робочих днів. Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання СПР виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до Порядку. Останній учасник розрахунків не пізніше наступного дня після підписання СПР повідомляє інших учасників про підписання та направляє їм підписані СПР.
48. Наведене свідчить про адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.
49. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком № 493, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто державою офіційно визнається неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
50. Пунктом 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) визначено, що до видатків, які здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення. При цьому, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 97 БК України).
51. Згідно з підпунктом "б" пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 БК України видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
52. Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком № 256, згідно з пунктом 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
53. Відповідно до Порядків № 20, 256, 493 механізм і строки розрахунків здійснюються так:
- не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення;
- органи Казначейства протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Казначейської служби;
- отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Казначейства, для здійснення відповідних видатків;
- головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.
54. Таким чином, строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання природного газу певним категоріям населення фактично регулюються Порядками № 20, 256, 493, а підписання спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.
55. З аналізу вказаних положень слідує, що держава визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває Відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки Позивача за визначеними нормативами.
55.1. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 917/536/19.
56. Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності Відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.
57. Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, а сторони, підписавши СПР, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків. Цей правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.
58. Як вже зазначалося, судами було встановлено, що 22.02.2016 між ГУ Державної казначейської служби України у Вінницькій області, як стороною № 1, Департаментом фінансів Вінницької обласної держадміністрації, як стороною № 2, ТОВ "Вінницягаз збут", як стороною № 3, АТ "НАК "Нафтогаз", як стороною останньою, було укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 734 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, за умовами якого, у відповідності до "Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, узгоджено порядок проведення розрахунків, за яким Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету стороні № 1 у сумі 275 986 908, 76 грн, яка, в свою чергу, перераховує ці кошти стороні № 2, а та - стороні № 3, для розрахунку зі стороною останньою за природній газ 2016 року згідно Договору від 30.12.2015 № 16-100-Н з таким записом в графі "призначення платежу": "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20, дата та № спільного протокольного рішення за природний газ 2016 року, договір від 30.12.2015 № 16-100-Н в т.ч. ПДВ 45 997 818, 13 грн". Сторона остання кошти в сумі 275 986 908, 76 грн направляє до загального фонду державного бюджету України у вигляді податків. Спільне протокольне рішення набрало чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діяло до повного виконання сторонами зобов'язань за цим рішенням.
58.1. Аналогічного змісту спільні протокольні рішення були укладені між сторонами: 22.07.2016 № 1953 на суму 180 692 232, 95 грн; - 22.07.2016 № 2019 на суму 278 466 738, 42 грн; - 22.08.2016 № 2234 на суму 9 701 297, 90 грн; - 22.09.2016 № 2440 на суму 31 595 390 грн, а всього на загальну суму 776 442 568, 03 грн.
59. Таким чином, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що підписавши зазначені СПР, сторони погодили, що відшкодування частини боргу Відповідача, здійснюватиметься відповідно до встановлених зазначеними рішеннями порядку і тим самим погодилися на встановлення іншого (не того, що був передбачений у договорі) порядку розрахунків.
60. Беручи до уваги наведене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відхиляє протилежні доводи скаржника, викладені у пункті 18 цієї постанови, про безпідставність застосування положень Порядків № 20 та № 256 до спірних правовідносин з посиланням на те, що вони регулюються на договірних засадах і вважає, що рішення судів у цій частині є правомірними.
61. Водночас, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується із висновком апеляційного господарського суду в частині застосування положень Постанови № 762 (підпункт 16.3. цієї постанови).
62. Так, за змістом Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, на Відповідача як на постачальника природного газу покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).
63. Відповідно до частини шостої статті 11 Закону для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів.
64. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.
65. Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов'язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України.
66. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурних підрозділів, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, подається уповноваженим банком до Регулятора на затвердження та доводиться до відома всіх учасників розрахунків. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, протягом 10 робочих днів інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
67. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурні підрозділи у двомісячний строк укладають із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, виключно на такий рахунок.
68. Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами.
69. Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором, виключно на: 1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового продавця, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику на виконання спеціальних обов'язків, покладених на такого продавця; 2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи; 3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи; 4) поточний рахунок постачальника природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
70. Постановою № 792 затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ (далі - Порядок відкриття (закриття) рахунків), та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі - Порядок проведення розрахунків). При цьому норми цієї постанови не застосовуються до правовідносин, врегульованих Порядком № 256 (пункт 4 Постанови № 792).
71. За змістом пунктів 1, 2, 3, 5 Порядку відкриття (закриття) рахунків постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.
72. Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов'язків щодо постачання та продажу природного газу.
73. Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.
74. Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок. Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
75. За змістом пунктів 1- 8 Порядку проведення розрахунків він визначає механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.
76. Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами.
77. Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день, у визначений час.
78. Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП, виключно на: 1) поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців; 2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи; 3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи; 4) поточні рахунки газопостачальних підприємств.
79. Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють: розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів, відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів; перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, поточний рахунок оператора газотранспортної системи, поточний рахунок оператора газорозподільної системи, поточні рахунки газопостачальних підприємств.
80. Газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (далі - алгоритм розподілу коштів), та подають їх щомісяця до 5 числа НКРЕКП для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕКП до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи.
81. У разі неподання газопостачальними підприємствами НКРЕКП розрахованих нормативів перерахування коштів в установлений пунктом 7 цього Порядку строк або подання їх було здійснене з порушенням вимог алгоритму розподілу коштів, розраховані газопостачальними підприємствами нормативи перерахування коштів не затверджуються.
У такому разі в установі уповноваженого банку акумулюються всі кошти, що надійшли за спожитий природний газ, на відповідних поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами, до отримання затверджених НКРЕКП нормативів перерахування коштів.
82. Так, у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що аналіз положень Порядку відкриття (закриття) рахунків та Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою № 792, в сукупності з приписами частини шостої статті 11 Закону дозволяє дійти висновку, що хоча Постановою № 792 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак положення Постанови № 792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов'язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов'язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов'язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями.
83. Отже, враховуючи вказану правову позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду слід вважати, що приписи Постанови № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за Договором, не позбавляють Відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами Договору, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов'язань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції.
83.1. Крім цього, варто враховувати, що у пункті 6.2. Договору сторони чітко передбачили, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.
84. Але, ухвалюючи постанову у даній справі, суд апеляційної інстанції, встановивши здійснення Відповідачем оплати частини поставленого газу власними коштами, наведеного вище не врахував і як наслідок допустив неправильне застосування наведених норм матеріального права.
85. Водночас, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18 викладені правові висновки про те, що для нарахування пені на підставі пункту 7.2 договору, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України необхідно, щоб Відповідач здійснив оплату отриманих коштів поза межами порядку і строків, визначених СПР, а підставою для стягнення таких нарахувань за порушення грошового зобов'язання може бути наявність суми основного боргу, яка не була предметом регулювання СПР, та яка була несвоєчасно сплачена Відповідачем за рахунок власних коштів.
86. Так, місцевим господарським судом було частково задоволено позовні вимоги у даній справі з огляду на те, що долучений Позивачем до матеріалів справи розрахунок заявлених позовних вимог у співставленні його із здійсненими оплатами отриманого газу Відповідачем на підставі СПР та оплатами проведеними із застосуванням положень Порядку проведення розрахунків шляхом перерахування коштів із рахунків зі спеціальним режимом використання, які надходять від побутових споживачів має ряд помилок.
86.1. Зокрема, суд вказав, що Позивачем при здійсненні розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення оплати Відповідачем отриманого газу не в повному обсязі враховувалась оплата згідно СПР за кожен із періодів передачі природного газу, а лише частково, переносивши решту погашення оплати у наступні періоди, тоді як в рахунок оплати взято проведенні із застосуванням Порядку проведення розрахунків перерахування коштів із рахунків зі спеціальним режимом використання, грошові надходження на які здійснюються в залежності від надходження оплат спожитого природного газу від побутових споживачів.
Допущені в розрахунку заборгованості помилки в цій частині, ну думку суду, мали наслідком наявність прострочення оплати отриманого газу Відповідачем у періоди, в які останнє відсутнє, а тому господарським судом першої інстанції було здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум і встановлено, що оплата дійсно здійснювалась Покупцем із порушенням строків визначених абзацом 2 п. 6.1 Договору на купівлю-продаж природного газу № 16-100-Н, а саме
- у липні 2016 року на суму 58 028 256 грн 14 грн була проведена з простроченням платежу в період з 26.08.2016 по 03.11.2016;
- у серпні 2016 року на суму 59 674 426 грн 75 грн була проведена з простроченням платежу в період з 26.09.2016 по 30.11.2016;
- у вересні 2016 року на суму 56 744 501 грн 84 грн була проведена з простроченням платежу в період з 26.10.2016 по 22.12.2016.
86.2. За результатами перерахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням вказаного судом отримано їх в розмірі: 7 279 794 грн 85 коп. пені, 735 420 грн 47 коп. 3 % річних, 3 469 175 грн 48 коп. інфляційних втрат, який є меншим ніж той, що заявлений Позивачем, в зв'язку з чим в задоволенні решти заявлених до стягнення з Відповідача 17 064 949 грн 93 коп. пені, 1 355 000 грн 13 коп. 3 % річних, 3 228 454 грн 54 коп. інфляційних втрат суд відмовив з огляду на їх безпідставність.
87. Проте, Верховний Суд у цій частині вважає висновки місцевого господарського суду помилковими, адже, як було правомірно зазначено судом апеляційної інстанції, за змістом п. 2.5. СПР сторона 3 (ТОВ "Вінницягаз збут") перераховує сторонні останній (НАК "Нафтогаз України") кошти за природній газ за 2016 рік згідно договору від 30.12.2015 року № 16-100-Н із записом в графі "призначення платежу" "….за природний газ за 2016 рік…". Тобто кошти, перераховані за СПР, частково погашали заборгованість Відповідача за отриманий природний газ в 2016 році, у зв'язку з чим неможливо встановити порядок розподілу коштів за СПР та перевірити обґрунтованість здійсненого Позивачем розрахунку заборгованості за поставлений газ в січні, лютому, березні, квітні, липні, серпні та вересні 2016 року, а тому постанова апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині є правильною.
88. Таке рішення господарського суду апеляційної інстанції узгоджується з практикою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яким у постановах у справах № 918/181/18, № 918/910/15, № 902/514/18, № 907/864/17 і № 909/1065/18 викладено правову позицію про відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв'язку із непідтвердженням Позивачем наявності суми боргу, яка була б несвоєчасно сплачена покупцем природного газу за рахунок власних коштів.
89. Посилання скаржника на справи № № 910/16072/16, 918/1395/15, 916/226/18, які розглядалися Верховним Судом, не приймаються, позаяк правовідносини у них не є подібними тим, що склалися між сторонами цього спору, на інші - відхиляються, адже (1) ГПК України визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду; логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду; (2) колегією суддів, що здійснює касаційний перегляд судових рішень у даній справі враховані, в частині піднятих у касаційній скарзі питань, висновки саме Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
90. Пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.
91. Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав засновуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
92. Як вже вказувалося вище, судами обох інстанцій допущено неправильне застосування правових норм, однак при цьому, господарським судом апеляційної інстанції прийнято правильне по суті рішення, а тому, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про застосування своїх повноважень, передбачених саме наведеними приписами статей 308, 311 ГПК України і вирішила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій змінити, виклавши їх мотивувальні частині в редакції цієї постанови. В решті постанова апеляційного господарського суду, в тому числі її резолютивна частина, повністю відповідає закону, а тому підлягає залишенню без змін.
93. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 лютого 2020 року і рішення Господарського суду Вінницької області від 19 листопада 2018 року у справі № 905/517/18 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї Постанови. В іншій частині зазначену постанову залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.