Іменем України
25 серпня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/594/20
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком",
вул. Дорогожицька, 1, м. Київ, 04112;
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Соловйова Юрія Сергійовича,
АДРЕСА_1 ;
предмет спору: про стягнення 23219,07грн
без виклику (повідомлення) сторін
06.07.2020, надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком" (надалі - ТОВ "Інвестком") до фізичної особи-підприємця Соловйова Юрія Сергійовича (надалі - ФОП Соловйов Ю.С.) про стягнення 23219,07грн боргу за товар, поставлений на виконання умов договору поставки №011217-018 від 01.12.2017 (надалі - Договір), за накладною №2704436 від 27.04.2018.
Ухвалою суду від 22.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі після усунення недоліків, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті спору, а саме: відповідачу - 15-дений строк з дня вручення ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позовну заяву.
Вказана ухвала від 22.07.2020 направлена відповідачу за адресою його реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , - повернута відділенням поштового зв'язку 29.07.2020 на адресу суду без вручення їх адресату з відміткою «інші причини».
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована вустановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З наведеного слідує, що відповідач за адресою реєстрації був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак своїми процесуальними правами не скористався. Як встановлено судом, строк на подання відповідачем відзиву на позов закінчився 13.08.2020, тобто зі спливом п'ятнадцятиденного строку з дня повернення до суду ухвали від 22.07.2020 без її вручення відповідачу за адресою його державної реєстрації. Відповідач правом на подання мотивованих заперечень на позов у порядку статей 165, 178, 251 ГПК України не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав.
Сторонами також не заявлено до суду будь-яких клопотань щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз'яснено при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 22.07.2020.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд
01.12.2017, між ТОВ «Інвестком» (постачальник, позивач) та ФОП Соловйов Ю.С. (покупець, відповідач) укладено договір поставки №011217-018 (надалі - Договір) за п.1.1., п.1.2. якого постачальник зобов'язався передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією, яка укладається одночасно з укладанням цього договору і після укладання сторонами є невід'ємним додатком до цього Договору.
Керуючись наведеними умовами 01.12.2017 сторонами підписано Специфікацію (додаток № 1 до Договору) на погодження попереднього асортименту товару, який остаточно узгоджується в накладній на поставку партії товару. Загальна кількість товару, що постачається, визначається в грошовому виразі та дорівнює 2880000грн, і є попередньою.
Відповідно до п.2.1. Договору поставка товарів здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2000 р.), місце поставки - склад покупця, розташований в м. Києві.
За умовами п.3.3., п.3.4. Договору найменування, ціна за одиницю товару та кількість товару, що входить у партію поставки, визначаються в накладних на товар. Дата, вказана в накладній про прийняття товару покупцем, є датою поставки товару постачальником та фактичним виконанням замовлення. Якщо сторонами не обумовлено інше місце поставки, товар приймається за кількістю та якістю представником (представниками) покупця, належним чином уповноваженими відповідно до чинного законодавства, на складі покупця на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують кількість, комплектність, номенклатуру та асортимент товару.
Відповідно до п.7.1.-п.7.3., п.7.5. Договору покупець повинен оплатити поставлений товар не пізніше 30 календарних днів з дати його поставки постачальником. Оплата за згодою сторін може бути здійснена шляхом 100% попередньої або часткової попередньої оплати. Оплата здійснюється в розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний в реквізитах постачальника в цьому Договорі.
При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказати в платіжному дорученні номер та дату цього Договору, номер та дату видатково-прибуткової накладної (товарно-транспортної накладної), за якою партія товару постачалась.
При цьому, в разі наявності заборгованості покупця за поставлений йому постачальником товар, кошти, що надходять на рахунок постачальника, зараховуються на погашення такої заборгованості по мірі утворення останньої і не є попередньою оплатою за здійснення поставок наступних партій товару.
Виходячи зі змісту п.11.1. цей Договір вступає в дію з дати його укладання (підписання) та скріплення печатками і діє протягом двох років (у строк по 01.12.2019).
При цьому, закінчення дії цього Договору не звільняє сторону, яка порушила договірні зобов'язання з оплати поставленого товару розрахуватись за нього, в тому числі і після закінчення дії даного правочину.
Виходячи з правової природи укладеного Договору суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані §1 та §3 Глави 54 ЦК України.
За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
До обставин, що входять до предмету доказування в даній справі належить факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати обумовленого товару.
На умовах попередньої оплати (п.7.8. Договору) позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №12/12/2017-6384 від 13.12.2017 загальною вартістю 190775,08грн, а також поставлено, а останнім прийнято, товарна вказану суму на підставі накладної №2704436 від 27.04.2018. Вказаний документ первинного бухгалтерського обліку підписаний обома сторонами та засвідчений печатками юридичних осіб.
Факт отримання товару за вказаними документами відповідачем не заперечується.
Відповідно до умов п.3.3., п.7.1. Договору граничний строк оплати товару, поставленого за видатковою зазначеною накладною настав 28.05.2018 (оплату прострочено з 29.05.2018), з урахуванням приписів частини 5 статті 254 ЦК України, за якою в разі якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
За статтею 610 ЦК України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив договірні зобов'язання, своєчасно в строк по 28.05.2018 (п.7.1. Договору) за поставлений товар у сумі 190775,08грн не розрахувався.
Відповідачем частково здійснено оплату поставленого товару на суму 167556,01грн в період з 19.07.2018 по 13.09.2019, що підтверджується банківськими виписками по рахунку відповідача (наявні в матеріалах справи). В іншій частині за поставлений товар відповідач не розрахувався, заборгованість за даним Договором в сумі 23219,07грн підтверджується двосторонніми актами звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2019 та 20.07.2020, які підписані обома сторонами.
На момент винесення рішення в справі відповідач доказів оплати наявного боргу в сумі 23219,07грн до суду не надав.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позов у частині вимоги про стягнення основного боргу в сумі 23219,07грн є обґрунтованим, правомірним, підтверджується матеріалами справи, відтак підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач проти заявленого позову не заперечив. Доказів належного виконання зобов'язань перед позивачем щодо оплати за обумовлений Договором товар, поставлений за накладною №2704436 від 27.04.2018, до суду не надав.
Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань за поставлений товару сумі 23219,07грн, суд, дослідивши матеріали справи, задовольнив позов у повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.
Згідно з статтею 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2).
За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За приписами частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частинами 3 - 6 статті 126 ГПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи з аналізу вказаних статей для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціну позову, керуватися принципами розумності та справедливості.
Як вбачається з умов договору про надання правничої (правової) допомоги №І-54/18-02/20, укладеного 18.02.2020 між Адвокатським об'єднанням «СОЛ» та ТОВ «Інвестком», з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 18.02.2020 та детального опису наданих послуг, розмір витрат на професійну правову допомогу становив 4500грн, з них: вивчення наданих позивачем документів (договору, акту, накладної та ін. (1,5 год - 375грн); опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, формування правової позиції (2,5 год - 625грн); підготовку позовної заяви з додатками (5год - 1250грн); копіювання та направлення відповідачу всіх документів, доданих до позову, разом з позовом (3 год - 750грн); представництво в Господарському суді Чернігівської області інтересів ТОВ «Інвестком» під час розгляду даної позовної заяви (1 год - 250 грн); копіювання та направлення суду і відповідачу копії документів, підтверджуючих часткову оплату товару, поставленого згідно накладної №2704436 від 27.04.2018 та договору від 01.12.2017 №011217-018 (5 год - 1250грн).
Позивачем перераховано АО «СОЛ» кошти в сумі 4500грн у рахунок оплати вартості послуг з правничої (правової) допомоги за платіжним дорученням №42145 від 19.02.2020, підстава платежу: рахунок №І-54/18-02/20 від 18.02.2020, договір №І-54/18-02/20 від 18.02.2020 (наявні в матеріалах справи).
Європейський суд з прав людини в справі East/WestAllianceLimited проти України зазначив, що угода щодо гонорару адвоката не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Тобто, судові витрати на професійну правничу допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Суд, з огляду на ступінь складності справи (малозначність спору, що містить один епізод спірних правовідносин, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних обставин справи та аналізу значного обсягу судової практики), характер та обсяг наданих адвокатом послуг, враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, беручи до уваги ціну заявленого позову, виходячи з принципу розумності та справедливості, керуючись частинами 1 та 4 статті 129 ГПК України, за відсутності мотивованих заперечень відповідача, вирішив покласти на позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4250 грн(за виключенням 250,00грн за представництво).
Витрати в порядку компенсації за представництво в Господарському суді Чернігівської області інтересів ТОВ «Інвестком» під час розгляду даної позовної заяви відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають, оскільки судовий розгляд здійснювався без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін.
Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 80, 91, 123, 129, 165, частиною 2 статті 178, статтями 233, 236, 238, 239, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком» (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, код ЄДРПОУ 31901655) до Фізичної особи - підприємця Соловйова Юрія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 23219,07грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Соловйова Юрія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком» (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, код ЄДРПОУ 31901655) 23219,07грн основного боргу, 2102грн судового збору та 4250грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко