18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
22 липня 2020 року м. Черкаси справа № 925/167/20
Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6
до Золотоніського районного комунального підприємства «Райтеплоенергія», Черкаська область, Золотоніський район, с. Нова Дмитрівка, вул. Шевченка, 202
про стягнення 47757,83 грн заборгованості та санкцій,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: участі не брав;
від відповідача: Сизько Д.Б. - за довіреністю.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Золотоніського районного комунального підприємства «Райтеплоенергія» про стягнення 110140,28 грн заборгованості та штрафних санкцій за Договором постачання природного газу №2113/16-БО-36 від 15.12.2015, з яких:
64111,69 грн основного боргу,
6854,72 грн - 3% річних,
23751,61 грн інфляційних втрат,
15422,26 грн пені
та відшкодування судових витрат.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17 лютого 2020 року суд відкрив провадження у справі, справа розглядається за процедурою спрощеного позовного провадження.
10.03.2020 від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив повністю, у задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 березня 2020 року суд ухвалив задовольнити клопотання позивача про перехід в загальне позовне провадження, підготовче засідання суду призначено на 30.03.2020.
22.04.2020 до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог. Позивач підтвердив заяву відповідача про повну сплату основного боргу 64111,69 грн. та відсутність спору в цій частині. Позивач просить стягнути:
15422,26 грн. пені,
7260,47 грн. - 3% річних,
25075,10 грн. інфляційних втрат (всього 47757,83 грн.) - за період з 16.02.2016 по 10.12.2019,
та судові витрати.
Надано докази направлення заяви відповідачеві 16.04.2020.
Ухвалою суду від 29.04.2020 заяву позивача про зменшення позовних вимог задоволено.
24.04.2020 від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи стосовно відсутності заборгованості товариства станом на 31.12.2019, в тому числі відповідь позивача на адвокатський запит.
21.05.2020 проведення підготовчого засідання було відкладено на 15:30 год. 30.06.2020.
30.06.2020 підготовче засідання було закрито та призначено справу в судовий розгляд на 12:00 год. 22.07.2020.
В судовому засіданні 22.07.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
Між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник, Позивач у справі) та Золотоніським районним комунальним підприємством «Райтеплоенергія» (Споживач, Відповідач у справі) 15.12.2015 був укладений договір №2113/16-БО-36 постачання природного газу (далі в тексті рішення - Договір).
Договір підписаний представниками обох сторін, скріплений їх печатками. Копія Договору знаходиться в матеріалах справи (а.с. 12-18).
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.
Порядок та умови проведення розрахунків сторони погодили у розділі 6 Договору.
Відповідно до п. 6.1. оплата за природний газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п. 5.2. цього договору або у відповідних додаткових угодах (п.5.1. даного договору).
Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
До Договору були підписані Додаткові угоди №1 від 30.12.2015, №2 від 29.01.2016, №3 від 22.02.2016, №4 від 28.03.2016, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 19-25).
Відповідно до умов Додаткової угоди №4 від 28.03.2016, сторони погодили викласти п. 6.1. Договору в наступній редакції:
« 6.1. Оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.»
На виконання умов Договору постачальник передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 822611,69 грн. за відповідними актами приймання-передачі.
Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 357410,88 грн (а.с. 26).
Акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 на суму 244454,09 грн (а.с. 27).
Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2016 на суму 202762,34 грн (а.с. 28).
Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 на суму17984,38 грн (а.с. 29).
Оплата має бути проведена грошовими коштами повністю протягом місяця постачання газу. Остаточний розрахунок має бути проведений до 25 числа наступного місяця за місяцем постачання.
Позивач стверджує, що волевиявлення та дії сторін були направлені на настання певних правових наслідків відповідно до приписів ст.ст. 4, 11 ЦК України.
Позивач заявляє, що відповідач (споживач газу) несвоєчасно та не повністю здійснював оплату отриманого газу, чим порушив умови господарського зобов'язання і сума простроченого боргу на момент звернення з позовом складає 64111,69 грн.
На суму заборгованості позивач нараховує 3% річних за користування чужими грошовими коштами, інфляційні втрати та пеню.
Несвоєчасний розрахунок за отриманий та спожитий газ і наявність заборгованості стали причиною звернення позивач до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення заборгованості.
Відповідач вимоги заперечив, просить в позові відмовити. Вказує на відсутність заборгованості та не доведення вимог позивачем.
Інших доказів сторонами не подано.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення з таких мотивів та підстав.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Сторони є самостійними юридичними особами та суб'єктами господарювання на газовому ринку України.
Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами, правовідносини сторін виникли на підставі укладеного письмового двостороннього оплатного консенсуального строкового договору №2113/16-БО-36 від 15.12.2015, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти від позивача вказаний товар (природний газ) та оплатити його, а позивач зобов'язався поставити товар (природний газ об'ємом до 110 тис. куб.м. в період з 01.01.2016 по 30.04.2016) та прийняти оплату за товар (а.с. 12-18, з додатковими угодами а.с. 19-25).
За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
За правовою природою договір постачання природного газу №2113/16-БО-36 від 15.12.2015 відповідає вимогам статті 712 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Додатковою угодою №1 до договору сторони змінили п.п. 1.2, 1.3 статті 1 «Предмет договору», п. 2.1.5 статті 2, п. 3.1 ст. 3, статтю 4, п. 5.1, 5.2 статті 5, п. 6.1 ст. 6, підпункт 2 п. 7.2 статті 7 Договору (а.с. 19-20).
Додатковою угодою №2 сторони змінили п. 5.2 Договору ( а.с. 21).
Додатковою угодою №3 сторони виклали п. 5.2. ст. 5 «Ціна газу» у наступній редакції:
« 5.2. Ціна за 1000 куб м газу за цим договором з 01 березня 2016 року становить 6522,00 грн, крім того податок на додану вартість - 20%.
До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз», відповідно до території ліцензованої діяльності ПАТ «Черкасигаз», - 373,30 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 447,96 грн.
До сплати за 1000 куб м природного газу - 6628,30 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7935,96 грн» (том 1, а.с. 40).
Відповідно до умов Додаткової угоди №4 від 28.03.2016, сторони погодили викласти п. 6.1. Договору в наступній редакції:
« 6.1. Оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.»
Окрім того, сторони внесли зміни у п. 2.1 ст. 2, п.3.1 та 3.2. статті 3, п .3.5 ст. 3, додали п.3.7., 3.8., виключили повністю з тексту Договору абзац другий пункту 5.1 статті 5, виклали п. 5.2. в новій редакції, відповідно до якої:
« 5.2. Ціна за 1000 куб м газу за цим договором з 01 квітня 2016 року становить 6522,00 грн, крім того податок на додану вартість 20% - 1251,00 грн.
До сплати за 1000 куб м природного газу з ПДВ - 7506,00 грн», а також доповнили статтю 6, п. 7.2 статті 7, п. 7.3 статті 7, виклали статтю 12 в новій редакції.
Договір та додаткові угоди до нього відповідають вимогам статей 712 ЦК України, 264 ГК України, якими передбачено, що за договором поставки постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов'язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (глава 54 ЦК України), якщо інше не встановлено договором, законом, або характером відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Договір не заперечений сторонами, не розірваний та не визнаний недійсним за рішенням суду. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).
На виконання умов договору позивач поставив газ:
в січні 2016 - 43,986 тис.куб.м на суму 357410,88 грн. з ПДВ - акт від 31.01.2016, а.с. 26;
в лютому 2016 - 30,808 тис.куб.м на суму 244454,09 грн. з ПДВ - акт від 29.02.2016, а.с. 27;
в березні 2016 - 25,492 тис.куб.м на суму 202762,34 грн. з ПДВ - акт від 31.03.2016, а.с. 28;
в квітні 2016 - 2,396 тис.куб.м на суму 17984,38 грн. з ПДВ - акт від 30.04.2016, а.с. 29.
Несвоєчасність проведення оплат позивач обґрунтовує з посиланням на витяг з банківського реєстру оплат за період з 11.02.2016 по 04.05.2016 (а.с. 32-56).
Наявність проведеної оплати 758500 грн. та заборгованості 64111,69 грн. позивач підтверджує своїм одностороннім документом «Сальдо. Підприємство «Райтеплоенергія ЗРКП» з 01.01.2016 по 31.08.2019 (а.с. 30).
22.04.2020 до суду позивачем подано заяву від 14.04.2020 за вих. 14/4-2551-20 про зменшення позовних вимог (а.с. 134-141). Позивач у заяві вказав, що заборгованості не існує і суму вимог зменшує на 64111,69 грн. - до 47757,83 грн.
Згідно поданого позивачем документу: «Операції по договору « 2113/16-БО-36» по підприємству «Райтеплоенергія ЗРКП» заборгованість станом на 04.05.206 відсутня, залишки платежів перенесені з договору 3075/15-БО-36 (а.с. 141).
Відповідач вимоги заперечив. Надано розгорнутий відзив на позов (а.с. 82-85), в якому відповідач просить відмовити в позові повністю.
На підтвердження здійснення оплат за Договором відповідачем надані платіжні доручення, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 113-116 ):
№9 від 11.02.2016 на суму 90000,00 грн,
№18 від 19.02.2016 на суму 110000,00 грн,
№2 від 25.02.2016 на суму 80000,00 грн,
№9 від 29.02.2016 на суму 5000,00 грн,
№16 від 11.03.2016 на суму 240000,00 грн,
№30 від 29.03.2016 на суму 200000,00 грн,
№6 від 26.04.2016 на суму 11000,00 грн,
№14 від 04.05.2016 на суму 22500,00 грн.
Відповідачем направлені адвокатські запити Голові Національної комісії, що здійснює деревне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - від 04.03.2020 (а.с. 76), Голові правління АТ НАК «Нафтогаз України» - від 05.03.2020 (а.с. 77) - стосовно наявності загальної заборгованості підприємства ЗРКП «Райтеплоенергія» по газу станом на 31.12.2019 та по договору №2113/16-БО-36 від 15.12.2015 - перед НАК «Нафтогаз України».
На адвокатський запит від позивача надійшла відповідь від 18.03.2020 (а.с. 152) про відсутність заборгованості відповідача за спожитий газ станом на 31.12.2019. Оплата за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 складає 2 926 822,24 грн.
На виконання умов Договору від 15.12.2015 №2113/16-БО-36 протягом 2016 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 822611,69 грн, що підтверджується актами приймання-передачі від 31.01.2016, від 29.02.2016, від 31.03.2016, від 30.04.2016, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а також відображено в операціях по підприємствам позивача та відповідача з 01.01.2016 по 31.05.2016.
Розрахунок за отриманий у 2016 році природний газ здійснювався відповідачем з урахуванням передоплати, здійсненої в 2015 році (початкового сальдо) своєчасно та з дотриманням строків і порядку розрахунків, передбачених умовами Договору.
Початкове сальдо, переплата відповідача за постачання природного газу за підсумками взаєморозрахунків з НАК «Нафтогаз України» в 2015 році становило 87342,70 грн.
Відповідач у 2016 році прийняв природний газ від НАК «Нафтогаз України» на загальну суму 822611,69 грн. Відповідачем на рахунок позивача було перераховано 845842,70 грн за поставлений природний газ у 2016 році.
Таким чином, судом встановлено, що будь-які прострочення розрахунків у відповідача перед позивачем за Договором №2113/16-БО-36 від 15.12.2015 у 2016 році відсутні.
Посилання позивача на несвоєчасність проведення відповідачем розрахунків за вказаним Договором є безпідставними, такими що не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджується жодними належними доказами.
Відповідач аргументовано спростовує доводи позивача про порушення відповідачем зобов'язання з оплати отриманого газу та документально доводить сплату позивачеві 2 926 822,24 грн. за отриманий і спожитий газ у спірному періоді 2015-2016 років, при поставці і прийнятті від позивача газу на суму лише 2 187 662,60 грн. Переплата на користь відповідача становить 87 324,70 грн.
Доводи та пояснення відповідача не спростовані позивачем в належний спосіб, тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» nо.23465/03 від 08.03.2012р.);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення «Серявін проти України» nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення «Трофімчук проти України» nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);
- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994р., серія А, N 303-А, п. 29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Відповідно до приписів ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в суспільстві, але Позивачем не доведено абсолютне порушення свого права відповідачем з викладених позивачем підстав, тому в задоволенні позовних вимог належить відмовити з мотивів їх безпідставності та необґрунтованості.
Відповідачем заявлено про стягнення судових адвокатських витрат. Розрахунку не подано.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на позивача та не стягувати.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, номер рахунку невідомий
до Золотоніського районного комунального підприємства «Райтеплоенергія», Черкаська область, Золотоніський район, с. Нова Дмитрівка, вул. Шевченка, 202, код ЄДРПОУ 31947705, номер рахунку невідомий
про стягнення 47757,83 грн заборгованості та санкцій - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення або через господарський суд Черкаської області.
Повне рішення складено 30.07.2020.
Суддя Г.М. Скиба