18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
18 серпня 2020 року Черкаси справа № 925/683/20
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О. В., без участі представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОЗЕМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕНС ГРУП» про стягнення 359 558,20 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОЗЕМ» звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕНС ГРУП» про стягнення заборгованості за поставлену сільськогосподарську продукцію (сою, пшеницю, кукурудзу, ячмінь, насіння соняшника) згідно з договором поставки від 08.07.2019 №ДП_08072019 у розмірі 359 558,20 грн, у тому числі: 255 100,00 грн основного боргу, 87 105,20 грн пені, 8 823,00 грн 3% річних, 8 530,00 грн інфляційних, відшкодування судових витрат та витрат на надання правої допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за укладеним між сторонами договором позивач передав, а відповідач прийняв товар, проте у визначений договором строк відповідач не розраховувався, допустивши прострочення оплати його вартості, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій, обов'язок зі сплати яких передбачено діючим законодавством.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.06.2020 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач, у встановлений судом строк, відзив на позов суду не надав. Ухвала Господарського суду Черкаської області від 03.06.2020, направлена судом на адресу вказану позивачем у позовній заяві, за адресою його держаної реєстрації, повернулась до суду з відміткою працівника пошти «за закінченням терміну зберігання».
27.07.2020 позивач надіслав до суду електронною поштою клопотання, у якому просить суд розглянути справу буз участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 розгляд справи відкладено.
Відповідач у судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини неявки, а неявка позивача не перешкоджає розгляду справи (враховуючи його заяву розгляд справи без його участі). Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки відповідач, у встановлений судом строк, відзив на позов суду не надав, суд відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд
08.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОЗЕМ» (продавцем, позивач у справі), в особі голови фермерського господарства Русіної Л.П., що діє на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕНС ГРУП» (покупцем, відповідач у справі), в особі генерального директора Скрипника С.М., що діє на підставі Статуту, було укладено договір поставки №ДП_08072019 (надалі - договір1, а.с. 52-53), за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (сою, пшеницю, кукурудзу, ячмінь, насіння соняшника) (надалі - товар) в порядку та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до пункту 1.2 договору асортимент, кількість товару та ціни вказуються у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця покупцю (надалі іменовані «накладні»), та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 1.3 договору право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.
Згідно з пунктом 2.1 договору поставка товару за договором здійснюється партіями, які визначаються у додатках, рахунках та видаткових накладних.
У пункті 3.1 договору закріплено, що загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, визначених в додатках, рахунках та видаткових накладних.
Відповідно до пункту 3.3 договору покупець здійснює оплату окремих партій товару на підставі рахунків-фактур або видаткових накладних протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару в розмірі 80%, решта 20% оплачується протягом 1 банківського дня після підтвердження реєстрації продавцем податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних згідно чинного законодавства.
Згідно з пунктом 4.2 договору кількість товару або його окремих партій встановлюється і остаточно фіксується в додатках, рахунках та видаткових накладних.
Пунктом 5.1 договору визначено, що факт поставки та передачі товару продавцем покупцю оформляється накладною чи актом приймання-передачі на товар, на якій ставиться відмітка (штамп або печатка) про прийняття товару.
Відповідно до пункту 61 договору, він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного та належного виконання умов договору сторонами.
Відповідно до пункту 7.1 договору у разі порушення зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену договором та чинним законодавством України. Порушення зобов'язань за цим договором є - невиконання або неналежне виконання умов передбачених договором.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення.
Також сторони уклали Додатки до договору, в яких визначили асортимент, кількість товару та строки поставки:
Додаток №1 від 09.07.2019 на поставку товару (соя 29,36 тон) на загальну суму 274516,00 грн (а.с. 54);
Додаток №2 від 19.07.2019 на поставку товару (соя 15,880 тон) на загальну суму 149272,00 грн(а.с. 55);
Додаток №3 від 23.07.2019 на поставку товару (соя 47,420 тон) на загальну суму 445748,00 грн (а.с. 56);
Додаток №4 від 24.07.2019 на поставку товару (соя 38,450 тон) на загальну суму 361430,00 грн (а.с. 57).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар у кількості 131,11 т на суму 1 230 966,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: №27 від 09.07.2019 на суму 133892,00 грн (а.с. 58); №28 від 10.07.2019 на суму 140624,00 грн (а.с. 60); №30 від 19.07.2019 на суму 149272,00 грн (а.с. 62); №31 від 23.07.2019 на суму 445748,00 грн (а.с. 64); №32 від 24.07.2019 на суму 361430,00 грн (а.с. 68).
Поставка товару також підтверджується товарно-транспортними накладними.
За отриманий товар відповідач розрахувався частково, перерахувавши на банківський рахунок позивача 975 866,00 грн. Сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 255 100,00 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, який підписаний позивачем та відповідачем (а.с. 72).
23.03.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити суму боргу та попереджено про звернення до суду за захистом порушеного прав та примусового стягнення боргу та нарахованих штрафних санкцій у випадку невиконання даної вимоги (а.с. 73-74).
Претензія залишилась без відповіді та задоволення.
Несплата відповідачем заборгованості за поставлений товар у сумі 255100,00 грн стала причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу з відповідача та нарахованих штрафних санкцій.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки товарів, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (статті 669, 671, 691 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов для даного виду договору, договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення статті 204 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар вартістю 1230966,00 грн, що підтверджується належними доказами. Відсутність претензій відповідача щодо неналежної поставки товару, недопоставки, неякісного товару чи іншого невиконання умов спірного договору є доказом належного виконання постачальником своїх зобов'язань за договором.
У силу наведених правових норм після отримання товару від постачальника, у відповідача виник обов'язок з оплати його вартості. Судом встановлено, що відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар, його заборгованість становить 255100,00 грн. Факт наявності заборгованості підтверджується належними доказами (договором, додатковими угодами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актом звірки взаєморозрахунків) та не заперечений відповідачем.
Відповідно до статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного розрахунку за отриманий товар, у розумінні вимог статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, відповідач суду не подав, тому вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 255100,00 грн є обґрунтованою, отже підлягає до задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність за несвоєчасну оплату товару передбачена договором у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення.
На підставі наведених положень договору та закону позивач нарахував відповідачу 87105,20 грн пені за період прострочення з 02.08.2019 до 14.05.2020.
Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, суд встановив, що розрахунок пені проведений позивачем невірно, оскільки позивачем не враховано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Отже, судом зроблений перерахунок та встановлено, що розмір пені, який є обґрунтованим та підлягає до стягнення з відповідача становить 70225,05 грн за період з 02.08.2019 до 02.02.2020. У решті вимоги про стягнення пені суд відмовляє за необґрунтованістю.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.
На підставі вказаних вимог позивачем нараховано відповідачу 8823,00 грн 3% річних за період прострочення з 02.08.2019 до 14.05.2020 та 8530,00 грн інфляційних за період прострочення з 02.08.2019 до 14.05.2020, які просить стягнути з відповідача.
Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Розрахунок виконано вірно та не перевищує можливого нарахування, тому вимога позивача про стягнення 8823,00 грн 3% річних та 8530,00 грн інфляційних підлягає до задоволення у сумі заявленій позивачем.
Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права. З огляду на це суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОЗЕМ» підлягають до часткового задоволення у розмірі 255 100,00 грн основного боргу, 70225,05 грн пені, 8 823,00 грн 3% річних, 8 530,00 грн інфляційних. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 5358,40 грн.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕНС ГРУП» (вул. Пушкіна, 67, м. Черкаси, 18007, ідентифікаційний код 39564186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОЗЕМ» (вул. Ямська, 42, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 39459986) 255 100,00 грн основного боргу, 70225,05 грн пені, 8 823,00 грн 3% річних, 8 530,00 грн інфляційних та 5358,40 грн судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 25.08.2020.
Суддя О.І.Кучеренко