ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
18.08.2020 м. Ужгород Справа № 907/388/20
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/388/20 за позовом приватного підприємства "МЕТАЛЛ -ЦЕНТР", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНРІН ЮА", м. Ужгород про стягнення суми 443 186,64 грн. за Договором купівлі-продажу №14/18-МК від 20.07.2018.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу №14/18-МК від 20.07.2018 суми 40 822,97 грн., з яких 380 464,82 грн. сума основного боргу, 48 071,84 грн.- пеня, 5 667,68 грн.-3 % річних, 8 982,30 грн.- інфляційних втрат та судового зору, посилаючись на порушення відповідачем вимог статей 173-174, 193, 198, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 625, 692 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/388/20, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2020 року суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 10.08.2020 р.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 18.06.2020 року була надіслана відповідачу 18.06.2020 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження юридичної особи, та як вбачається з повернутого рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8850101166883, отримана відповідачем 26.06.2020.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
20.07.2018 року між приватного підприємства "МЕТАЛЛ -ЦЕНТР", м. Київ (надалі - Позивач/Продавець/) та товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНРІН ЮА", м. Ужгород (надалі- Відповідач/Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №14/18-МК (надалі - Договір), відповідно до якого ПРОДАВЕЦЬ поставляє металопрокат (далі - Товар), а Відповідач приймає та оплачує Товар на умовах, що визначені Договором.
Найменування, тип, розмір, марки сталі, кількість Товару зазначаються в Додатках та/або видаткових накладних на отримання Товару до цього Договору, та е його невід'емною частиною (п.1.1.договору).
Пунктом 2.1. Договору визначено, що «Ціни на Товар, за даним Договором та асортимент Товару зазначається в Додатках та/або видаткових накладних до цього Договору, та узгоджуються Сторонами на кожну партію окремо. Загальна вартість кожної партії Товару зазначаються в видаткових накладних. Загальна сума Договору визначається вартістю фактично поставленого Товару.
Пунктом 3.1. Договору передбачено що, Товар поставляється протягом 2 банківських днів з моментy отримання Покупцем рахунку- фактури на відповідну партію Товару, але в любому випадку не пізніше 2 банківських днів з дати здійснення Покупцем попередньої оплати за партію Товару.
Відповідно до п. 4.1. Покупець здійснює оплатy за партію Товару на протязі 2 робочих днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця. Підставою для оплати є наданий Продавцем рахунок-фактура. Погодженням рахунку (та вартості партії Товару) є його попередня оплата, або отримання партії Товару Покупцем згідно видаткової накладної.
Так, згідно з видатковими накладними №№ РН-0228 від 18.06.2019 року, РН-0258 від 23.07.2019 року та РН-0091 від 02.03.2020 року Позивач передав, а Відповідач прийняв Товар на загальну суму 603 146,74 грн.
Відповідно до п. 4.1 Договору Відповідач зобов'язався оплатити Товар протягом двох робочих днів з моменту його отримання.
В порушення умов Договору, Відповідач Товар оплатив лише частково, перерахувавши 03.01.2020 року суму 222 681,92 грн.
Отже, станом на 16.04.2020 року заборгованість Відповідача за поставлений Позивачем Товар становить 380 464,82 грн.
Таким чином, на день подання даної позовної заяви відповідач повністю не сплатив погоджену сторонами вартість Товару за Договором, чим порушив умови Договору.
Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань не виконав, оплату за вказаний товар, у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив.
Пунктом 7.1. визначено, у випадку не дотримання Продавцем строків поставки Товару згідно цього Договору, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки від суми оплаченого, але не поставленого в строк Товару. У випадку не дотримання Покупцем строків оплати Товару згідно цього Договору, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу від суми неоплаченого в строк Товару.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.7.3. Нарахування пені не припиняється зі спливом 6-ти (шести) місячного строку від дати визначеної Сторонами в п.п. 3.1, 3.5, 4.1 або 4.4 цього Договору.
Пунктом 7.5. за несвоєчасне або неналежне виконання своїх обов'язків за цим Договором, Сторони відшкодовують одна одній завдані збитки в доказаному обсязі понад суми пені.
У випадку не дотримання Покупцем строків оплати Товару, згідно цього Договору, останній сплачує 3 % (три проценти) річних з простроченої суми та компенсацію від інфляції за весь час прострочки, виходячи з офіційно встановленого індексу інфляції. 7.6.
Відповідно ст. 692 ЦКУ, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку не дотримання Відповідачем строків оплати Товару останній зобов'язаний сплатити на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми не оплаченого Товару.
Так, на 28.05.2020 року, пеня становить 48 071,84 грн (Розрахунок пені - у Додатку).
Відповідно до п. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) «у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами».
Згідно із ст. 625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, станом на 28.05.2020 року розмір 3% річних становить 5 667,68 грн, а компенсації від інфляції - 8 982,30 грн (Розрахунки процентів та інфляційних втрат - у Додатку).
В зв'язку з порушенням Відповідачем умов договору, в частині повної, та своєчасної оплати поставленого товару, Позивач звернувся до суду з метою стягнення суми боргу.
Зважаючи на прострочення виконання грошового зобов'язання станом на 28.05.2020 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 380 464,82 гривень з яких нараховано - 48 071,84 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки - 5 667,68 грн. трьох відсотків річних, - 8 982,30 грн. інфляційних втрат - 6 647,80 грн., судового збору.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №14/18-МК від 20.07.2018, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно з Договором, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНРІН-ЮА» виникла заборгованість перед приватним підприємством «МЕТАЛЛ-ЦЕНТР» у розмірі 380 464,82 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.
Доказів протилежного суду не надано, вимоги позивача відповідачем у встановленому порядку не спростовано, а відтак, позов у частині стягнення суми боргу підлягає задоволенню.
За змістом норми ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства та з рішення суду.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За порушення термінів розрахунків покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення покупець, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу продавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проаналізувавши поданий позивачем у відповідності до пункту 7.2 та п.7.3 договору розрахунок заявленої до стягнення суми пені за кожен день затримки, що склала 48 071,84 грн., суд дійшов висновку, що заявлені вимоги обґрунтовані та правомірні, у зв'язку з чим підлягають задоволенню повністю.
Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати, три відсотки річних та 3% річних за період прострочки оплати посилаючись на вимоги чинного законодавства та умови договору.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку даних вимог на підставі вимог ст. 625 ЦК України вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8 982,30 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2019 по квітень 2020 та 5 667,68 грн. трьох відсотків річних підлягають задоволенню.
Таким чином позовні вимоги приватного підприємства "МЕТАЛЛ -ЦЕНТР", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНРІН ЮА", м. Ужгород про стягнення суми 443 186,64 грн. підлягають задоволенню повністю.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає, що згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
За приписами статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Судові витрати, при поданні позову у сумі 6 647,80 грн. покладаються на відповідача у відповідності до норм статті 129 ГПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНРІН ЮА" (88000 Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 36, ідент.код 404706644) на користь приватного підприємства "МЕТАЛЛ -ЦЕНТР", (02160, м. Київ, пр-т Соборності, 7-А, офіс 518, ідент. код 31249287) суму 443 186,64 грн.(чотириста сорок три тисячі сто вісімдесят шість гривень 64 копійки), у тому числі 380 464,82 грн основного боргу, 48 071,84 грн. пені, 5 667,68 грн. 3 % річних, 8 982,30 грн. інфляційних втрат та 6 647,80 (шість тисяч шістсот сорок сім гривень 80 копійок) грн. судового збору.
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 25.08.2020.
Суддя О.Ф. Ремецькі