61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
20.08.2020 Справа №905/723/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,
при секретарі судового засідання Калітіній К.А.,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврозв'язок», м.Харків, код ЄДРПОУ 33119083,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля, м.Білицьке, Донецька обл., код ЄДРПОУ 37014600,
про стягнення 187287,46грн.,-
за участю представників сторін:
від позивача: Іщенко С.В. (директор) - протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврозв'язок» №1 від 10.08.2004 ; наказ «Про прийняття на роботу» №26 від 02.11.2005;
від відповідача: не з'явився, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврозв'язок», м.Харків, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою №51 від 15.04.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля, м.Білицьке, Донецька обл., про стягнення заборгованості в розмірі 187287,46грн., у тому числі:
-сума основного боргу в розмірі 170199,96грн. на підставі договору поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019;
-пеня в розмірі 14275,80грн. на підставі п.6.5 договору поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019;
-сума 3% річних в розмірі 1828,36грн. та сума інфляційних витрат в розмірі 983,34грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.
З дотриманням приписів ст.32 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/723/20 визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.05.2020 прийнято позовну заяву №51 від 15.04.2020 до розгляду та відкрито провадження у справі №905/723/20; визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 09.06.2020; встановлено строк позивачу для надання: відповідно до ст.ст.166, 251 Господарського процесуального кодексу України відповіді на відзив до 09.06.2020; встановлено позивачу надати: оригінал опису вкладення до цінного листа, що направляється Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на адресу: 85000, Донецька обл., м.Добропілля, б-р Шевченка, 2 та накладну ПАТ «Укрпошта» №6116805719559 від 16.04.2020; встановлено строк відповідачу для надання: відповідно до ст.ст.165, 251 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову до 02.06.2020, але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання. Без виклику сторін у судове засідання.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019 із відповідачем, невиконання останнім за ним своїх грошових зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних витрат на суму заборгованості.
На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок заборгованості за договором поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019, у копіях: договір поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019 разом із специфікацією від 15.10.2019 до нього, видаткові накладні: №191029-01 від 29.10.2019, №191029-02 від 29.10.2019, №191112-01 від 12.11.2019 та №191112-02 від 12.11.2019, рахунки на оплату №725 від 22.10.2019 та №771 від 12.11.2019, наряди на отримання ТМЦ №651 від 22.10.2019, №857 від 22.10.2019 та №913 від 11.11.2019, досудова вимога вих.№30 від 13.03.2020 про стягнення заборгованості разом із описом вкладень до цінного листа №6116805695579, накладною Акціонерного товариства «Укрпошта» №6116805695579, датована 16.03.2020,та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, вимога №48 від 14.04.2020 про сплату неустойки у вигляді пені за договором поставки разом із описом вкладень до цінного листа №6116805719060 та накладною Акціонерного товариства №6116805719060, датована 14.04.2020.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.22, 509, 525, 526, 530, 610, 625,666, 712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.
21.05.2020 від позивача отримано супровідний лист №66 від 18.05.2020 на виконання ухвали суду від 12.05.2020, до якого додано оригінал опису вкладення до цінного листа, що направлявся Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на адресу: 85000, Донецька обл., м.Добропілля, б-р Шевченка, 2 та поштову накладну ПАТ «Укрпошта» №6116805719559 від 16.04.2020.
01.06.2020 від представника відповідача на електронну поштову адресу суду надійшло клопотання №б/н від 01.06.2020, у якому просить надати відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня закінчення карантину та призначити судове засідання на іншу дату після його закінчення.
У судовому засіданні 09.06.2020 представником позивача надано пояснення щодо видаткових накладних №191029-02 від 29.10.2019, №191112-01 від 12.11.2019, №191112-02 від 12.11.2019: постачання за ними здійснено у дату, вказану на них від руки і така дата є датою поставки за цими первинними документами відповідно до п.4.7 договору поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019; на питання суду про надання документів, мова про які йдеться у п.5.4 договору поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019, зазначено, що надано усі необхідні документи; зауважень або заперечень в цій частині відповідачем не висловлено, первинні документи позначок про таке не містять; товар не повернуто, відповідач від нього не відмовився, на відповідальне зберігання товар не передавався, про що відображено у відповідному протоколі судового засідання.
Судове засідання з розгляду справи по суті відкрито 09.06.2020.
09.06.2020 оголошено перерву у судовому засіданні по 09.07.2020, про що повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврозв'язок» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» відповідною ухвалою суду; постановлено відповідачу повідомити про підстави, що перешкоджають поданню відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, в загальному порядку.
03.07.2020 від відповідача на електронну поштову адресу суду надійшло клопотання №б/н від 03.07.2020 у справі №905/723/20, у якому просить надати відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня закінчення карантину та перенести розгляд справи на іншу дату після його закінчення, з додатками згідно переліку.
09.07.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 20.08.2020, про що повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврозв'язок» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» відповідною ухвалою суду; встановлено строк відповідачу для надання: відповідно до ст.ст.165, 251 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву до 15.08.2020, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання; позивачу надати відповідь на відзив у строк до 20.08.2020, у разі отримання відзиву на позовну заяву за станом на цю дату.
28.07.2020 через канцелярію суду отримано супровідний лист від Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврозв'язок» вих.№85 від 28.07.2020 разом із клопотанням №84 від 28.07.2020 про зменшення позовних вимог, у якому вказано, що 30.06.2020 відповідачем сплачено на розрахунковий рахунок позивача суму у розмірі 102119,98грн., як часткове погашення боргу за договором поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019; сума основного боргу на дату подання цього клопотання за спірним договором складає 68079,98грн; просить стягнути суму 94134,16грн., яка складається з: суми основного боргу в розмірі 68079,98грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 2969,88грн., пені за прострочення платежу в розмірі 19867,70грн., збитків з урахуванням індексу інфляції в розмірі 3216,60грн. та судовий збір в розмірі 2809,31грн.
Додано до клопотання розрахунок заборгованості за договором поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019, опис вкладень до цінного листа разом із накладною АТ «Укрпошта» №6116805872209 датованою 24.07.2020, а також копію банківської виписки АТ «Укрсиббанк» Київ, код банку 351005 по рахунку № НОМЕР_1 з 30.06.2020 до 30.06.2020, яка сформована 01.07.2020.
Дослідив дане звернення, судом встановлено, що це є заявою, якою зменшується розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, разом з цим збільшуються позовні вимоги в частині стягнення пені, яка заявлена на підставі п.6.5 договору поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019, суми 3% річних та суми інфляційних витрат, які заявлені на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Беручи до уваги те, що дане клопотання подано після початку першого судового засідання та відкриття судового засідання з розгляду справи по суті, тобто коли право на вчинення такої процесуальної дії втрачено, така заява не прийнята судом, залишена без розгляду та справа розглядається виходячи з первісних вимог.
06.08.2020 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» надійшов відзив б/н від 04.08.2020 на позовну заяву, у якому підтверджено укладання договору поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019, зазначено про часткову сплату позивачу суму заборгованості, що визнається позивачем у клопотанні №84 від 28.07.2020 про зменшення позовних вимог, при цьому з посиланням на ст.551 Цивільного кодексу України вважає наявними обставини, які мають істотне значення та просить зменшити розмір неустойки пред'явленої позивачем.
Зважаючи на продовження відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву до 15.08.2020 суд приймає відзив б/н від 04.08.2020 на позовну заяву та розглядає справу з урахуванням його змісту.
Позивач у судовому засіданні 20.08.2020 наполягав на задоволені позовних вимог, проти зменшення розміру неустойки заперечив, нараховану суму пені не вважає надмірною, окрім того зауважив про те, що заборгованість виникла у 2019 до тих обставин про які зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву і вважає їх такими, що не відносяться до виконання спірних зобов'язань; пояснено, що оплати проведені відповідачем 30.06.2020 - є оплатами 2-х перших накладних у спірних правовідносинах.
Представник відповідача у судове засідання 20.08.2020 не з'явився.
Явка представників сторін у судове засідання не вимагалась.
Суд дійшов висновку про можливість вирішення спору у цьому судовому засіданні.
Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази, суд дійшов висновку щодо такого.
За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст.174 Господарського кодексу України).
Данні норми кореспондуються з положеннями ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України.
12.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврозв'язок» (Постачальник) укладено договір поставки №7744-ДУ-УМТС-Т, строком дії у відповідності до його п.8.1 до 31.12.2020, а у разі не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, термін дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Як свідчать фактичні обставини справи, договір поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019 підписано та скріплено печатками з обох сторін, містить суттєві умови для такого виду договорів визначені законом, недійсним не визнано, а отже є таким, що породжує права та обов'язки для його сторін.
Так, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію і/або обладнання виробничо-технічного призначення (продукція), в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами до цього договору.
Згідно з п.1.2 договору покупець зобов'язується прийняти та оплати продукцію, що постачається, у його власність у відповідності з умовами даного договору.
Продукція приймається покупцем на підставі даних: - за кількістю - у відповідності з фактичною кількістю продукції, поставленої у відповідне місце призначення поставки; -за якістю відповідно з якісними показниками, зазначеними в сертифікаті якості заводу-виробника, паспорті, а також відповідно з технічними характеристиками та іншими додатковими вимогами до даної продукції обумовленими сторонами у специфікації (п.2.6 договору).
Пунктом 4.1 договору визначено, що поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до даного договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.
Згідно із п.4.2 договору умови поставки продукції - DDP, згідно з "Інкотермс-2010", з урахуванням умов і застережень, що містяться у цьому договорі та/або відповідних специфікаціях до договору.
Узгоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе всі витрати, пов'язані з постачанням продукції, до моменту її поставки в узгоджене місце призначення поставки.
У випадках, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємини сторін будуть регулювати положеннями, погодженими сторонами у відповідних специфікаціях до договору.
Відповідно до п.4.3 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи:
-рахунок;
-податкову накладну;
-видаткову накладну;
-відповідні товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну накладну);
-сертифікат, паспорт або гарантійний лист, завірений оригінальною печаткою постачальника, які передаються покупцеві разом із поставленим товаром, а також інші документи, передбачені чиним законодавством України, що підтверджують якість товару і його відповідність національним стандартам, технічним умовам і іншим встановленим законодавством вимогам);
-інструкція (керівництво) з експлуатації (у разі, якщо даний документ передбачений);
-технічну документацію, передбачену п.2.4 цього договору.
Перелік супровідної документації по продукції буде викладений у відповідних специфікаціях до даного договору.
Документи (крім податкових накладних), постачальник зобов'язується надати покупцеві разом з поставленою продукцією.
Пунктом 4.4 договору сторони обумовили, у разі поставки продукції без товаросупровідної документації, що спричинить неможливість здійснення приймання продукції за кількістю, якістю, асортиментом, комплектністю, покупець має право відмовитись від приймання продукції, що надійшла. У такому разі, повернення продукції здійснюється у порядку, передбаченому п.2.5 договору.
Згідно п.4.5 договору покупець вправі затримати оплату за продукцію у разі ненадання та/або несвоєчасного надання оригіналів рахунків, податкових накладних, а також інших документів, надання або передача яких постачальником є обов'язковою в силу договору, при цьому, покупець не несе відповідальності за таку затримку оплати.
Датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При відсутності проставлення дати поставки представником покупця на видатковій накладній постачальника, датою поставки вважати дату видаткової накладної (п.4.7 договору).
За визначенням п.4.8 договору зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в належній якості, комплектності, асортименті, кількості, в терміни, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі і специфікаціях до договору. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції.
Право власності на продукцію, ризики втрати або пошкодження продукції переходять від постачальника до покупця з дати поставки продукції (п.4.9 договору).
Відповідно до п.5.1 загальна сума договора визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої продукції від узгодженої до постачання кількості, загальна вартість договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, вказаної у відповідних специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення за кількістю) поставки продукції становить 0, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних спеціфікаціях до договору.
У будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 5000000,00грн. без ПДВ на дату укладення договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на те органу управління покупця
Ціни на продукцію, що поставляється постачальником встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору (п.5.2 договору).
При цьому, п.5.3 договору передбачено, з метою контролю виконання договірних зобов'язань за цим договором, а саме: правильного оформлення первинних документів та платіжних документів, сторони зобов'язуються зазначати у них номер та дату даного договору. При надходженні грошових коштів на поточний рахунок постачальника від покупця, сторони обумовлюють, що у будь-якому випадку вони надходять у рахунок оплати продукції, що постачається постачальником.
Специфікацією від 15.10.2019 до договору поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019 сторони узгодили поставку товару - апарат телефоний ТАШ1-1У (ТАШ1-15У апарат телефонний вибухозахищений, з номеронабирачем, телефонний і гучномовний зв'язок, з маркуванням вибухозахисту РО Іа, виконання ІР 54 в комплекті з зовнішнім іскробезопасним гучномовцем), кількістю 10 шт., ціною 14183,33грн., загальною вартістю 170199,96грн. з урахуванням податку на додану вартість.
Умови поставки, місце призначення поставки: DDP (Інкотермс 2010), ш.Алмазна- м.Добропілля, вул.Низова, 1А, ш.Добропільська - м. Добропілля, вул.Київська,1а.
Строк поставки до 30.11.2019.
Пунктом 5 специфікації передбачено, що розрахунки за продукцію, яка постачається за цією спеціфикацією, здійснюються в порядку і строки, передбачені договором.
Постачальник, крім документів, зазначених у договорі, зобов'язаний надати покупцю наступні документи: сертифікат/паспорт (п.6 специфікації).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.
Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 76-77 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.
Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив поставку обумовленого вище товару відповідачу за видатковими накладними №191029-01 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн., №191029-02 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн., №191112-01 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. та №191112-02 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн.
Відповідачем товар прийнято, що підтверджується підписами сторін на перелічених вище документах. Повноваження осіб, які здійснили приймання зазначеної продукції підтверджується нарядами на отримання товарно-матеріальних цінностей №651 від 22.10.2019, №857 від 22.10.2019 та №913 від 11.11.2019.
Первинні документи містять посилання на означений договір, як на правову підставу здійснення господарської операції, а також зазначення замовлень покупця №725 від 22.10.2019 та №771 від 12.11.2019.
За даними номерами у матеріалах справи наявні рахунки на оплату, із визначенням у них товару, кількості та вартості відповідно до договору поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019.
Доказів наявності заперечень щодо кількості переданого товару, а також порядку передачі та інших зауважень суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.
З огляду на фактичне прийняття продукції за видатковими накладними №191029-01 від 29.10.2019, №191029-02 від 29.10.2019, №191112-01 від 12.11.2019 та №191112-02 від 12.11.2019 із посиланням на договір поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019, у відповідності до його п.5.3., відповідач не скористався правом, передбаченим п.4.4 договору. За цих обставин слідує висновок, що покупцем поставка у межах договору за вказаною первинною документацією є погодженою без зауважень.
Отже, за викладених обставин, позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених вказаним договором.
З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5.4 договору передбачено, що розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів після 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.
При цьому, відповідно до п.6.10 договору, якщо останній день строку для оплати, встановлений цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.
Слід зазначити, що відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).
Так, виходячи з наведених положень Цивільного кодексу України, поряд із вищевикладеними нормами чинного законодавства України, підписання покупцем видаткових накладних фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, що є підставою виконання обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Судом також звернуто увагу на відсутність у представлених суду накладних будь-яких зауважень щодо невиконання постачальником вимог п.4.3 договору в частині надання покупцю перелічених у ньому документів, а також зазначених у специфікації.
Доказів, що вказують на невиконання постачальником вимог п.4.3 договору та специфікації суду не представлено.
Відтак, не встановлено підстав застосування п.4.5 договору.
Як свідчать фактичні обставини справи, представниками відповідача на видаткових накладних зазначено дати отримання продукції, а саме: за видатковою накладною №191029-02 від 29.10.2019 - продукцію отримано 01.11.2019, за видатковою накладною №191112-02 від 12.11.2019 - продукцію отримано 14.11.2019 та за видатковою накладною №191112-01 від 12.11.2019 - продукцію отримано 15.11.2019. На видатковій накладній №191029-01 від 29.10.2019 дата отримання продукції покупцем не зазначена, відповідно відсутні підстави вважати її отриманою в іншу дату, ніж дата складання даного первинного документу, тобто 29.10.2019.
Отже, беручи до уваги викладені умови оплати та дати поставок за спірними видатковими накладними відповідно до п.4.7 договору, з урахуванням п.6.10 договору, відповідач повинен розрахуватись із позивачем за отриману ним продукцію за видатковими накладними №191029-01 від 29.10.2019 у сумі 51059,99грн. - 05.12.2019, №191029-02 від 29.10.2019 у сумі 51059,99грн. - 06.12.2019, №191112-01 від 12.11.2019 та №191112-02 від 12.11.2019 на загальну суму 68079,98грн. - 20.12.2019.
Проте, як слідує з обставин справи, відповідачем за отриману продукцію розрахунок у строк встановлений договором поставки не здійснено.
Позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою вих.№30 від 13.03.2020 про стягнення заборгованості за означеними зобов'язаннями у загальному розмірі 170199,96грн. (опис вкладень до цінного листа №6116805695579, накладна Акціонерного товариства «Укрпошта» №6116805695579, датована 16.03.2020).
Означена вимога отримана відповідачем 19.03.2020 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання), проте на дату звернення із розглядуваним позовом не виконана.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Разом з цим, з наданої позивачем копії банківської виписки АТ «Укрсиббанк» Київ, код банку 351005 по рахунку № НОМЕР_1 з 30.06.2020 до 30.06.2020, яка сформована 01.07.2020, вбачається, що 30.06.2020 відповідачем проведено оплату у загальному розмірі 102119,98грн., з призначенями платежу: «Оплата за телефонный аппарат, дог. №7744-ДУ-УМТС-Т от 12.02.2019г .......».
З урахуванням пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, дане вказує на здійснення повного розрахунку за продукцію, поставлену згідно видаткових накладних №191029-01 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн. та №191029-02 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн.
Проведені відповідачем оплати 30.06.2020 свідчить про часткове погашення основного боргу після подання розглядуваного позову до суду, і таке усунення існування предмета спору, у зв'язку із його врегулюванням сторонами, зумовлює закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 102119,98грн.
Враховуючи, що на момент подання позову, з урахуванням припису ч.3 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, оплата вищенаведеної суми боргу не була здійснена, беручи до уваги підстави закриття провадження по справі, в порядку, передбаченому ст.231 Господарського процесуального кодексу України, наявність винних дій на день подання позову та порушення права і охоронюваного законом інтересу позивача, судові витрати у цій частині, згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
З огляду на таке, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем за договором поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019 не виконано в загальній сумі 68079,98грн. в частині розрахунків за видатковими накладними №191112-01 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. та №191112-02 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн.
Дані обставини у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України не спростовано, протилежного з матеріалів справи не вбачається.
За наведених підстав, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково, у сумі 68079,98грн.
Пунктом п.6.5 договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою вих.48 від 14.04.2020 про сплату неустойки у вигляді пені за договором поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019, із зазначенням, що відповідно до ч.4 ст.343 Господарського кодексу України платник зобов'язаний самостійно нараховувати пеню на прострочену суму платежу і давати банку доручення про її перерахування з наявних на рахунку платника коштів. У зв'язку з цим, вимогав провести розрахунок пені та сплатити неустойку у термін 2 (двох) робочих днів з дати отримання вимоги.
На підтвердження направлення вищевказаного документа позивачем надано опис вкладень до цінного листа №6116805719060 та накладна Акціонерного товариства «Укрпошта» №6116805719060, датована 14.04.2020.
Згідно наданого розрахунку із позовом, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення суму пені в загальному розмірі 14275,80грн., нарахування здійснено за кожною видатковою накладною, із застосуванням розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, а саме: за накладною №191029-01 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн. за період прострочення з 06.12.2019 по 20.04.2020, за накладною №191029-02 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн. за період прострочення з 07.12.2019 по 20.04.2020, за накладною №191112-01 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. за період прострочення з 21.12.2019 по 20.04.2020 та за накладною №191112-02 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. за період прострочення з 21.12.2019 по 20.04.2020.
Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, правомірність періоду її нарахування, суд погоджується з останнім, проте за підрахунком суду сума пені:
1) за видатковою накладною №191029-01 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн. за період прострочення з 06.12.2019 по 20.04.2020 розмір пені складає 4531,53грн.;
2) за видатковою накладною №191029-02 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн. за період прострочення з 07.12.2019 по 20.04.2020 розмір пені складає 4488,17грн.;
3) за видатковою накладною №191112-01 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. за період прострочення з 21.12.2019 по 20.04.2020 розмір пені складає 2617,20грн.;
4) за видатковою накладною №191112-02 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. за період прострочення з 21.12.2019 по 20.04.2020 розмір пені складає 2617,20грн., що загалом дорівнює 14254,10грн.
У представленному суду відзиві б/н від 04.08.2020 на позовну заяву, відповідач посилається на часткову сплату суми заборгованості та повідомляє про намір найближчим часом погасити всю заборгованість за договором; зазначає про вкрай скрутну ситуацію з грошовими коштами та про триваючі наслідки енергетичної кризи. Вважає викладене таким, що має істотне значення та, посилаючись на ст.551 Цивільного кодексу України, просить зменшити розмір неустойки пред'явленої позивачем.
Як зазначалось вище, позивач проти зменшення розміру неустойки заперечує, вважає, що нарахована сума пені не є надмірною.
Дослідив заявлені вимоги відповідача, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафні санкції - господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (п.1 ст.216 Господарського кодексу України).
У розумінні ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частина 1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.
Проте, частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Поряд з цим, суду не представлено у повній мірі доказів у підтвердження обставин, викладених у відзиві, у якості підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, не доведено відсутність вини, вчинення заходів направлених на недопущення спірних порушень.
По-друге, суд зазначає, що в даному випадку підстав вважати нараховану суму пені надмірно великою у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду не має.
Відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені).
Беручи до уваги встановлене, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 14275,80грн. на підставі п.6.5 договору поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019 підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 14254,10грн.
Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.
За розрахунком позивача сума інфляційних витрат фактично нарахована за накладною №191029-01 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн. за період грудень 2019 по березень 2020, за накладною №191029-02 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн. за період прострочення з грудня 2019 по березень 2020, за накладною №191112-01 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. за період прострочення з січня 2020 по березень 2020 та за накладною №191112-02 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. за період прострочення з січня 2020 по березень 2020, та визначена у загальній сумі 983,34грн.
В частині нарахування інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань слід виходити з наступного.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу помноженої послідовно на індекси інфляції, визначені відповідною Державною службою, та поділено на 100%, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Отже, позивачем неправильно визначено період для нарахування інфляційних витрат, з огляду на що не може бути прийнятий судом.
Виходячи з викладеного та правової сутності інфляційних витрат, визначений позивачем період нарахування для розрахунку інфляційних втрат за накладною №191029-01 від 29.10.2019 та за накладною №191029-02 від 29.10.2019 не є правильним, оскільки до нього включено грудень 2019, в якому платіж мав бути здійснений.
З огляду на таке, здійснив перерахунок інфляційних витрат за видатковими накладними №191029-01 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн. за період січень 2020 по березень 2020 та №191029-02 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн. за період прострочення з січня 2020 по березень 2020, та за видатковими накладними №191112-01 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. за період прострочення з січня 2020 по березень 2020 та №191112-02 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. за період прострочення з січня 2020 по березень 2020 (у межах встановленого періоду позивачем), судом встановлено їх загальний розмір 1189,01грн.
При цьому, дотримуючись меж заявлених позовних вимог, адже за перерахунком суду розмір інфляційних витрат становить суму більшу, ніж заявлено до стягнення, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі визначеному позивачем, а саме - 983,34грн.
Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у загальному розмірі 1828,36грн., нарахування здійснено окремо по кожній видатковій накладній, а саме: за накладною №191029-01 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн. за період прострочення з 06.12.2019 по 20.04.2020 , за накладною №191029-02 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн. за період прострочення з 07.12.2019 по 20.04.2020, за накладною №191112-01 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. за період прострочення з 21.12.2019 по 20.04.2020 та за накладною №191112-02 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. за період прострочення з 21.12.2019 по 20.04.2020.
Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, правомірність періоду їх нарахування, суд погоджується з останнім, проте за підрахунком суду сума 3% річних:
- за видатковою накладною №191029-01 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн. за період прострочення з 06.12.2019 по 20.04.2020 розмір 3% річних складає 573,68грн.; за видатковою накладною №191029-02 від 29.10.2019 на суму 51059,99грн. за період прострочення з 07.12.2019 по 20.04.2020 розмір 3% річних складає 569,48грн.; за видатковою накладною №191112-01 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. за період прострочення з 21.12.2019 по 20.04.2020 розмір 3% річних складає 340,48грн.; за видатковою накладною №191112-02 від 12.11.2019 на суму 34039,99грн. за період прострочення з 21.12.2019 по 20.04.2020 розмір 3% річних складає 340,48грн., суд дійшов висновку про їх розмір у загальній сумі 1824,12грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних, а саме сума, що підлягає стягненню становить 1824,12грн.
Судові витрати в цій частині вимог підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-80, 86, 129, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст.233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврозв'язок», м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля, м.Білицьке, Донецька обл., про стягнення заборгованості в розмірі 187287,46грн., у тому числі: сума основного боргу в розмірі 170199,96грн. на підставі договору поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019; пеня в розмірі 14275,80грн. на підставі п.6.5 договору поставки №7744-ДУ-УМТС-Т від 12.02.2019; сума 3% річних в розмірі 1828,36грн. та сума інфляційних витрат в розмірі 983,34грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, задовольнити частково.
2.Закрити провадження у справі №905/723/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврозв'язок», м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля, м.Білицьке, Донецька обл., в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 102119,98грн.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька область, місто Добропілля, місто Білицьке, вулиця Красноармійська, будинок 1А, код ЄДРПОУ 37014600, банківські реквізити не зазначено) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврозв'язок» (61204, Харківська область, місто Харків, вулиця Ахсарова, будинок 13, квартира 398, п/ НОМЕР_2 в АТ «Укрсиббанк», м.Харків) 85141,54грн., у тому числі основний борг у сумі 68079,98грн., пеня у сумі 14254,10грн., 3% річних у сумі 1824,12грн. та інфляційні витрати у сумі 983,34грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2808,92грн.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6.В судовому засіданні 20.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
7.Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Звернути увагу сторін на п.4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
8. Повний текст рішення складено 25.08.2020.
Суддя О.В. Кротінова