вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
25.08.2020м. ДніпроСправа № 904/4597/20
Суддя Мельниченоко І.Ф., розглянувши матеріали заяви про застосування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви
за заявою ОСОБА_1 , м. Дніпро
до осіб, які можуть набути статус учасника справи: Дніпровської міської ради, м. Дніпро
Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро;
Бабенко Єгор Якович, м. Дніпро
про застосування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви
ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до подачі позову, відповідно до змісту якої просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:
заборонити Дніпровській міській раді (код ЄДРПОУ 26510514) та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 37454258) здійснювати відчуження у будь-який спосіб, проводити реєстрацію та перереєстрацію направлену на зміну власника, передавати в оренду або на будь-яких інших правових підставах у користування проводити приватизацію та відчуження шляхом приватизації нерухомого майна, зокрема:
- нежитлового приміщення №7, реєстраційний номер нерухомого майна 2068073012101 зареєстроване (номер запису про право власності/довірчої власності 36222173) у житловому будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з положеннями частини 5 статті 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Положеннями частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви, заявник вказує на те, що він має намір звернутися до Господарського суму Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради про:
- визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської міської ради від 20.05.2020 3 43/57 "Про зміни до Переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році" в частині включення пункту 118 за адресою АДРЕСА_1 до Переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році;
- визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської міської ради від 20.05.2020 № 47/57 "Про приватизацію об'єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1".
Підставою для звернення до суду з вказаним позовом заявник зазначає те, що фактично не існує нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , що зареєстрований за територіальною громадою м. Дніпра, а замість вказаного приміщенння фактично знаходяться житлова квартира № 8 зареєстрована на праві приватної власності заявником.
ОСОБА_1 є власником квартири №8, загальною площею 68,7 кв.м., що розташована у будинку АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 870637412101. Вказані обставини підтверджуються інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, яка додана до матеріалів заяви.
Як зазначає заявник, останній із сайту Дніпровської міської ради дізнався, що Дніпровська міська рада прийняла рішення, а саме:
- рішення Дніпровської міської ради від 20.05.2020 3 43/57 "Про зміни до Переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році" в частині включення пункту 118 за адресою АДРЕСА_1 до Переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році;
- рішення Дніпровської міської ради від 20.05.2020 № 47/57 "Про приватизацію об'єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1".
У вказаних рішеннях орган місцевого самоврядування вирішив здійснити приватизацію об'єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1, загальною площею70,9 кв.м., як таке, що включене до Переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році, шляхом продажу на аукціоні.
В рішеннях вказано, що: «найменування та площа об'єкта мають бути відкориговані відповідно до технічного паспорта. Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради здійснити необхідні дії щодо приватизації об'єкта згідно з п.1 цього рішення.».
Відтак, Дніпровська міська рада, як орган місцевого самоврядування, прийняла рішення про приватизацію фактично неіснуючого об'єкту нерухомості - нежитлового приміщення № 7 в будинку АДРЕСА_2, не врахувавши те, що фактично у вказаному будинку розташована належна заявнику на праві власності квартира № 8 , право власності на які зареєстровано за заявниками у встановленому законом порядку.
Тобто, фактично вказаними рішеннями органу місцевого самоврядування розпочато процедуру приватизацію квартири АДРЕСА_2 , що в порушення ст. 41 Конституції України є незаконним втручанням в право власності заявників на вказане нерухоме майно, на яке останні набули право власності у порядку, встановленому законом.
Таким чином, заявник вважає, що вказані вище рішення Дніпровської міської ради щодо проведення приватизації нежитлового приміщення АДРЕСА_1 є протиправними і підлягають скасуванню.
Разом з тим, враховуючи, що на першому поверсі вказаного житлового будинку АДРЕСА_2, на яку право власності зареєстроване за заявником, а у Дніпровської міської ради наявні записи про право щодо розпорядження зареєстрованими за нею об'єктами нерухомого майна: нежитловими приміщеннями АДРЕСА_1, то заявник до ухвалення по справі рішення про скасування запису про право власності, про визнання незаконними рішень про приватизацію вказаного нерухомого майна, має обґрунтовані побоювання що Дніпровська міська рада може вчинити будь-які дії, спрямовані на відчуження у будь-який спосіб, в тому числі шляхом проведення приватизації, зміну цільового призначення, реконструкції, перепланування, переобладнання, капітального ремонту та інших дій, які можуть призвести до зміни власника або зміни у складі майна щодо нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .
На переконання заявника, співвідношення можливих негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову співмірно з тими негативними наслідками, які можуть настати в разі їх невжиття, адже у разі невжиття заходів забезпечення заявник може втратити своє законне право власності на нерухоме майно.
Одночасно заявник зазначає, що забезпечення позову є необхідним заходом, що унеможливить незаконне заволодіння нерухомим майном, його подальше неправомірне відчуження та інше розпорядження цим нерухомим майном до вирішення судового спору по суті.
Крім того, заявник вважає, що тимчасове обмеження Дніпровської міської ради щодо прав на спірне майно, щодо якого міська рада не вчиняє жодних дій протягом тривалого часу, не завдасть шкоди охоронюваним законом правам міської ради, при цьому такі заходи забезпечення позову призведуть до обмеження останньої щодо порушення як законних прав та інтересів власника спірного приміщення, так і третьої особи.
Оцінюючи обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, суд зазначає наступне.
Так, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 16.08.2019 у справі № 916/142/19, відповідно до якої право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах. Отже, розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом компетентним розглядати спір по суті. При цьому першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду за умови дотримання яких здійснюється її розгляд по суті. Тобто, першочерговою, у будь якому випадку, є оцінка дотримання процесуального порядку (юрисдикції) звернення із заявою про забезпечення позову до суду.
Частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України від 04.03.1992 № 2163-XII «Про приватизацію державного майна» (далі - Закон № 2163-XII) законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації.
Частиною 4 статті 3 вказаного Закону № 2163-XII також визначено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 30 Закону № 2163-XII спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому ГПК України.
Таким чином, за загальним правилом, спори щодо приватизації комунального майна відносяться до юрисдикції господарських судів.
Наведеної правової позицію також дотримується й Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 925/308/18, зазначаючи, що з урахуванням наявності прямої вказівки за кону на вид судочинства, у якому має розглядатися така категорія спорів, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а участь фізичної особи у процедурі відчуження майна не змінює правової природи такого юридичного спору та не є підставою для вирішення його у порядку цивільного судочинства.
Дослідивши подані матеріали заяви, з урахуванням характеру спору, судом встановлено, що заявниками дотримано процесуального порядку (юрисдикції) звернення із даною заявою про забезпечення позову до суду.
Так, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
За змістом статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" від 17.07.2008 Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до частини 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливого порушення майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.
В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов'язані у процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення або неможливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, без наведення відповідного обґрунтування та доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Із доданих до заяви про забезпечення позову документів вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири № 8, загальною площею 68,7 кв.м., що розташована у будинку АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 870637412101.
Разом з тим, у травні 2020 Дніпровською міською радою прийняті рішення від 20.05.2020 № 43/57 «Про зміну до Переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році»; від 20.05.2020 № 47/57 «Про приватизацію об'єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1».
У вказаних рішеннях орган місцевого самоврядування вирішив здійснити приватизацію об'єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1, загальною площею 70,9 кв.м., як такого, що включене до Переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації в 2020 році, шляхом продажу на аукціоні.
Застосування зазначених у заяві заходів пов'язується з обставинами, на які заявники посилаються в обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Отже, з урахуванням вимог статей 74 та 136 Господарського процесуального кодексу України заявник надав суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язують необхідність застосування заходів до забезпечення позову в господарському процесі. При цьому, заявником доведено, що існує реальна загроза ефективного захисту, що істотно ускладнить виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника.
З огляду на викладене, суд вважає, що запропонований заявником захід забезпечення позову є обґрунтованим та спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, з яким заявник має намір звернутися до суду.
Суд вбачає наявність зв'язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходу із заявленими позивачем вимогами. Вжиття наведеного заходу забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначеного заходу забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивачів.
Враховуючи характер спору та надані заявником на підтвердження заяви докази, суд вважає, що спосіб забезпечення позову, викладений вище, не містить обмеження/позбавлення права користування, не призведе до втручання у звичайну діяльність Дніпровської міської ради та інших осіб чи, до погіршення стану майна, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності та запровадить дії, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Суд вважає, що проведення процедури приватизації спірного майна призведе в подальшому до його відчуження, що може цілком реально призвести до неможливості або ж утруднення виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову у повному обсязі.
Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те, чи можуть наведені в заяві обставини та подані заявниками докази ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити.
Заборонити Дніпровський міській раді та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради здійснювати відчуження у будь-який спосіб, проводити реєстрацію та перереєстрацію направлену на зміну власника, передавати в оренду або на будь-яких інших правових підставах у користування, проводити приватизацію та відчуження шляхом приватизації нерухомого майна, зокрема:
- нежитлового приміщення №7, реєстраційний номер нерухомого майна 2068073012101 зареєстроване (номер запису про право власності/довірчої власності 36222173) у житловому будинку АДРЕСА_1.
Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Боржник: Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514).
Боржник: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 37454258).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 25.08.2020.
Ухвала є виконавчим документом та може бути пред'явлена до виконання до 26.08.2023.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.Ф. Мельниченко