17.08.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5749/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.
при секретарі судового засідання Михайловій К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Південний" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 (прийняту суддею Суховаровим А.В.) у справі № 904/5749/19
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансконструкція"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд"
про визнання банкрутом
1. Короткий зміст заявлених вимог.
03.06.2020 від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" Черненченка Д.А. до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява № 01-34/13-06 , за змістом якої розпорядник майна просить суд роз'яснити ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 по справі №904/5749/19, а саме:
- чи продовжується строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі №904/5749/19, в тому числі щодо вимог забезпечених кредиторів разом із продовженням строку процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" та повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Черненченка Дениса Альбертовича на два місяці - до 06.08.2020.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 у справі № 904/5749/19 роз'яснено ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 по справі №904/5749/19 про те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області продовжено строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, в тому числі щодо вимог забезпечених кредиторів, у справі №904/5749/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансконструкція" (49033, м.Дніпро, вул. Гладкова, буд. 6А, ідентифікаційний код юридичної особи 35341800) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40196224) про визнання банкрутом, одночасно із продовженням строку процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" та повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Черненченка Д.А. на два місяці - до 06.08.2020.
В обґрунтування прийнятого рішення (ухвали) суд першої інстанції зазначає про те, що Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.
Під час процедури санації боржника за клопотанням забезпеченого кредитора господарський суд може прийняти рішення про припинення дії мораторію щодо майна боржника, яке є предметом забезпечення, якщо таке майно не задіяне у виконанні плану санації боржника або є швидкозношуваним предметом чи товаром, що швидко псується.
З огляду на введення карантинних заходів згідно Постанови Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 №211, господарським судом Дніпропетровської області, з урахуванням положень пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, вирішено за необхідне продовжити строк процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Черненченка Д.А. по справі №904/5749/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40196224) на два місяці - до 06.08.2020, для надання можливості розпоряднику майна боржника здійснювати відповідні заходи щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, строк вчинення яких визначений терміном дії процедури розпорядження майном боржника згідно ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства.
Разом з тим, з огляду на те, що строк процедури розпорядження майном продовжений на два місяці, дію мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, автоматично продовжено на строк процедури розпорядження майном - до 06.08.2020.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням (ухвалою), Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк "Південний" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним та невмотивованим, просить оскаржувану ухвалу скасувати та в задоволенні клопотання розпорядника майна Черненченко Д.А. про роз'яснення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 відмовити повністю.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно приписів ст.ст. 13, 14, 42, 169 ГПК України можна дійти висновку, що процесуальному праву учасників справи на подання заяв та клопотань щодо процесуальних питань, які виникають під час провадження у справі, кореспондується обов'язок господарського суду щодо їх розгляду в порядку, встановленому ГПК України, в межах заявлених вимог та на підставі поданих учасниками справи доказів.
За змістом ст 245 ГПК України вбачається право учасників справи на подання до господарського суду заяви про роз'яснення судового рішення, яке набрало законної сили, за умови, що таке роз'яснення не матиме наслідком зміни змісту судового рішення. Процесуальним документом, яким суд оформляє роз'яснення судового рішення є ухвала суду.
Скаржник зазначає, що здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, зрозумілість яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення, про що виноситься ухвала. Отже, роз'яснення судового рішення спрямоване на його викладення у більш зрозумілій формі та здійснюється господарським судом без зміни його змісту та в межах тих питань, які були предметом судового розгляду.
Апелянт вказує, що із оскаржуваної ухвали вбачається, що звертаючись до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про роз'яснення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020, розпорядник майна Черненченко Д.А. просив роз'яснити чи продовжується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, у разі продовження строків процедури розпорядження майном у справі про банкрутство ТОВ "Спецдоррембуд" згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020.
На думку скаржника, зі змісту мотивувальної та резолютивної частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020, розгляду судом підлягало питання виключно про продовження строку розпорядження майном по даній справі, з посиланням на ті обставини, що внаслідок вжиття заходів щодо запобігання поширенню короновірусної хвороби строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.
За доводами апелянта, порівнюючи підстави та предмет розгляду питань, які ставилися заявником на вирішення їх судом згідно ухвали про продовження строку розпорядження майном від 28.05.2020 та ухвали про роз'яснення від 05.06.2020, очевидним є те, що господарський суд під виглядом необхідності надання роз'яснення судового рішення прийняв до розгляду питання, яке стосується мораторію на задоволення вимог кредиторів, яке фактично, розгляду судом першої інстанції 28.05.2020 не підлягало та більш того, стосується наслідків прийняття ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020, а отже не може бути предметом роз'яснення у розумінні ч. 1 ст. 245 ГПК України.
На думку скаржника, всупереч тому, що предметом розгляду суду першої інстанції було виключно питання щодо продовження процедури розпорядження майном, в резолютивній частині ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 (про роз'яснення) головуючий суддя суду першої інстанції зазначив ще й про продовження дії мораторію на забезпечення вимог кредиторів на строк розпорядження майном, у тому числі щодо забезпечених вимог кредиторів, чим істотно змінив зміст судового рішення.
Також скаржник звертає увагу на те, що у ч.8 ст.41 Кодексу по процедурам банкрутства чітко зазначається, що дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство. Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.
Апелянт вважає, що оскільки спеціальним законом чітко визначені граничні межі строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, у тому числі щодо вимог кредиторів, забезпечених заставою майна, про що в повній мірі відомо суду та розпоряднику майна, підстави для надання роз'яснень в цій частині взагалі не могли мати місце, оскільки питання строків дії мораторію чітко та прямо передбачені Кодексом по процедурам банкрутства, зокрема ст. 41.
Скаржник звертає особливу увагу апеляційного суду ще й на те, що: продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, Кодексом по процедурам банкрутства не передбачено, а отже даний мораторій вважається припиненим автоматично після спливу 170 календарних днів згідно вимоги ст. 41 Кодексу по процедурам банкрутства. Даний строк є преклюзивним та граничним, не відноситься до процесуальних строків, якими регламентується ведення господарського процесу у справах пробанкрутство. Відтак перед судом навіть ставитися таке питання не може, не говорячи вже про його визначення в оскаржуваній ухвалі по цій справі.
Крім того, апелянт зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не повідомив сторони про дату та час розгляду справи, чим порушено норми ГПК України, а саме ст. ст. 120, 121, 122 ГПК України).
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідно до письмових пояснень розпорядника майна ТОВ "Спецдоррембуд" Черненченка Д.А. № 01-34/13-08. 2018 р., що надійшли до суду апеляційної інстанції 14.08.2020, та його пояснень у судовому засіданні 14.08.2020, розпорядник майна ТОВ "Спецдоррембуд", ознайомившись із доводами апелянта відносно незаконності та невмотивованості ухвали від 05.06.2020 господарського суду Дніпропетровської області вважає їх необгрунтованими, недоведеними та такими, що випливають із невірного тлумачення Апелянтом норм законодавства України.
Розпорядник майна, відхиляючи аргументи, якими керується апелянт, посилається на ті обставини, що у своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що при винесенні оскаржуваної ухвали про роз'яснення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 головуючий суддя першої інстанції істотно змінив зміст судового рішення, так як вважає, що предметом розгляду було виключно питання щодо продовження строку провадження процедури розпорядження майном. Також апелянт вважає, що дана заява про роз'яснення судового рішення відповідно до ст. 245 ГПК України не може підлягати задоволенню, якщо заявник фактично порушує питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення.
Розпорядник майна вважає, що доводи апелянта скасовуються з огляду на те, що згідно приписів ст. 245 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще невиконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Тому, як стверджує розпорядник майна, у відповідності до зазначених вимог господарським судом Дніпропетровської області без повідомлення (виклику) учасників справи розглянуто заяву про роз'яснення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 по справі № 904/5749/19 від "03" червня 2020 р. № 01-34/13-06.
Розпорядник майна зазначає і про те, що ухвала від 28.05.2020, яка роз'яснювалась в оскаржуваній ухвалі, на сьогоднішній день не скасована. Зазначеною ухвалою в повному обсязі задоволено клопотання розпорядника майна ТОВ "Спецдоррембуд" № 01-34/18-25 від 25.05.2020 про продовження строку процедури розпорядження майном та строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, тому твердження апелянта: "… зі змісту мотивувальної та резолютивної частини ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020, розгляду судом питання виключно про продовження строку розпорядження майном по даній справі.." - є безпідставними, так як:
Розпорядник майна ТОВ "Спецдоррембуд" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із клопотанням № 01-34/18-25 від 25.05.2020 про продовження строку процедури розпорядження майном та строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, керуючись п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірсної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Так як мораторій на задоволення вимог кредиторів за своєю суттю є процесуальним строком, а тому, на думку розпорядника майна, може підлягати продовженню в порядку, передбаченому статтею 119 ГПК України.
Розпорядник майна зазначає і про те, що досліджуючи матеріали справи, Господарським судом Дніпропетровської області в ухвалі від 28.05.2020 встановлено, що з огляду на об'єктивні обставини, що унеможливлюють в строки зазначені Кодексом України з процедур банкрутства, вчинити розпорядником майна всі необхідні дії, суд вважає за необхідне продовжити строки процедури розпорядження майном та повноваження розпорядника майна Черненченка Д.А. на два місяці для надання можливості розпоряднику майна боржника здійснювати відповідні заходи щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, строк вчинення яких визначений терміном дії процедури розпорядження майном боржника згідно ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства.
В мотивувальній частині суд зазначив, що враховуючи той факт, що строк процедури розпорядження майном продовжений на два місяці, дія мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення автоматично продовжується на строк процедури розпорядження майном. Тому, Господарський суд Дніпропетровської області в ухвалі 28.05.2020 у справі № 904/5749/19 згідно до змісту мотивувальної та резолютивної частини ухвали розглянув питання про продовження строку розпорядження майном, про продовження строку повноважень розпорядника майна і про продовження строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Тому, на думку Розпорядника майна, Господарський суд Дніпропетровської області в ухвалі 28.05.2020 у справі № 904/5749/19 згідно до змісту мотивувальної та резолютивної частини ухвали розглянув питання про продовження строку розпорядження майном, про продовження строку повноважень розпорядника майна і про продовження строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. А отже, твердження апелянта, що при винесенні оскаржуваної ухвали про роз'яснення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 головуючий суддя першої інcтанції істотно змінив зміст судового рішення є хибними.
Розпорядник майна Черненченко Д.А. посилається на п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6, згідно з яким роз'яснення рішення або виправлення в ньому описок чи арифметичних помилок здійснюється тим же суддею (складом суду), що приймав первісне рішення, за винятком випадків, про які йдеться в абзаці першому пункту 13 цієї постанови.
Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду.
Також, у відповідності до п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6, роз'яснено може бути лише таке судове рішення, яке набрало законної сили та не скасоване на момент звернення по його роз'яснення.
За доводами розпорядника майна, згідно зазначеного необхідність у роз'ясненні зумовлена:
Нечіткістю судового рішення за змістом або коли воно є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалено, так і для тих, які будуть здійснювати його виконання.
Роз'яснено може бути рішення суду, якщо без такого роз'яснення його реалізація є ускладнена, оскільки спостерігається значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Тобто, як зазначає розпорядник майна, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення формальних недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта, викладення рішення суду у більш ясній та зрозумілій формі. При цьому конкретного та вичерпного переліку критеріїв для визнання рішення незрозумілим процесуальний закон не визначає, але з його змісту слідує, що обгрунтування щодо незрозумілості має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Розпорядник майна посилається що він звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про роз'яснення ухвали від 28.05.2020 по справі № 904/5749/19, так як в ухвалі від 28 травня 2020, якою господарський суд Дніпропетровської області задовольнив клопотання № 01-34/18-25 від 25.05.2020 про продовження строку процедури розпорядження майном та строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також в описовій частині встановлено, що через об'єктивні обставини, що унеможливлюють в строки, зазначені Кодексом України з процедур банкрутства, вчинити розпорядником майна всі необхідні дії, суд вважає за необхідне продовжити строки процедури розпорядження майном та повноваження розпорядника майна Черненченка Д.А. на два місяці для надання можливості розпоряднику майна боржника здійснювати відповідні заходи щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, строк вчинення яких визначений терміном дії процедури розпорядження майном боржника згідно ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства. Враховуючи той факт, що строк процедури розпорядження майном продовжений на два місяці, дія мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення автоматично продовжується на строк процедури розпорядження майном.
Тому, як вважає розпорядник майна, через нечіткість, незрозумілість ухвали від 28.05.2020 по справі № 904/5749/19 та неточність формулювань, застосованих у зазначеному рішенні суду, захищаючи інтереси усіх учасників провадження у справі про банкрутство у відповідності до вимог чинного законодавства він звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про роз'яснення ухвали від 28.05.2020 по справі № 904/5749/19, в якій поставив питання щодо строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі № 904/5749/19, в тому числі щодо вимог забезпечених кредиторів, так як в резолютивній частині ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 по справі № 904/5749/19 було зазначено: задовольнити клопотання розпорядника майна № 01-34/18-25 від 25.05.2020 про продовження строку процедури розпорядження майном та строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та продовжити строк процедури розпорядження майном ТОВ "Спецдоррембуд" на два місяці - до 06.08.2020.
За результатами дослідження даної заяви, в ухвалі від 05.06.2020 Господарський суд Дніпропетровської області зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Тобто, як вважає розпорядник майна, Господарським судом Дніпропетровської області в повній відповідності до ст. 245 ГПК України викладено більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. А отже, доводи Апелянта про те, що заява розпорядника майна ТОВ "Спецдоррембуд" не підлягає задоволенню через те, що заявник фактично порушує питання про зміну рішення або про внесення до нього нових даних є безпідставними.
Додатково розпорядник майна Черненченко Д.А. у поданих поясненнях посилається на ті обставини, що Акціонерний банк "Південний" звертаючись до Центрального апеляційного господарського суду в своїй апеляційній скарзі зазначає, що є забезпеченим кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд".
Ухвалою від 09.06.2020 господарський суд Дніпропетровської області задовольнив заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Південний" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" про визнання грошових вимог. Визнав грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" у наступній черговості: 4 204, 00 грн (судовий збір)-1 черга задоволення вимог кредиторів; Окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги, забезпечені заставою на суму 13 496 394, 71 грн
Розпорядник майна зазначає, що законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення. У справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою, особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов'язки учасників у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення. Особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника, визнання цих кредиторських вимог судом. Тільки після цього така особа набуває статусу кредитора та має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство. (Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.05.2020, справа № 908/2332/19).
За доводами розпорядника майна, в сукупності викладених обставин Акціонерний банк "Південний" на момент винесення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство ТОВ "Спецдоррембуд" (заставний кредитор), а тому не мав права на звернення із апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду.
Розпорядник майна вважає, що апеляційне провадження за скаргою підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у даному випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб'єкта апеляційного оскарження.
З огляду на зазначене, розпорядник майна просить закрити апеляційне провадження за скаргою ПАТ АБ "Південний" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05 червня 2020 року у справі № 904/5749/19 на підставі п. 3 ч. 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" зазначив про те, що ухвала не може бути предметом роз'яснення у розумінні ч. 1 ст. 245 ГПК України, тобто всупереч зазначеним нормам. Предметом розгляду судом першої інстанції було виключно питання щодо продовження процедури розпорядження майном, а суд фактично роз'яснив наслідки прийнятого рішення, що суперечить ст. 129 Конституції України та Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Окрім того дії суду першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали призвели до зміни судового рішення та внесення нових даних, просив апеляційну скаргу задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання, призначене для розгляду справи, явку своїх повноважних представників не забезпечили, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлені судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
17.08.2020 до початку судового засідання від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" Павлової О.О. надійшло клопотання, яким представник просить визнати поважною неявку представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" адвоката Павлової О.О. в судове засідання з розгляду апеляційної скарги Публічного Акціонерного товариства Акціонерний Банк "Південний" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 у справі № 904/5749/19, що призначене на 16 год. 00 хв 17.08.2020 та відкласти судове засідання на іншу, зручну для суду дату, мотивоване тим, що станом на 17.08.2020 представник ТОВ "Спецдоррембуд" адвокат Павлова О.О. перебуває на лікарняному у зв'язку з чим не має можливості безпосередньо бути присутнім в судовому засіданні по справі № 904/5749/19, що призначене на 17.08.2020 о 16:00 год
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 у справі № 904/5749/19 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" відмовлено.
6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Південний" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 у справі № 904/5749/19; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 17.08.2020 о 16:00 год.
У судовому засіданні 17.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
7. Встановлені судом обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансконструкція" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40196224).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019 відкрито провадження у справі № 904/5749/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд"; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансконструкція" на суму 2 539 702, 72 грн.; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 06.06.2020; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Черненченка Д.А.
26.05.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява розпорядника майна Черненченка Д.А. (№ 01-34/18-25 від 25 травня 2020) про продовження строків процедури розпорядження майном та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника ТОВ "Спецдоррембуд".
Ухвалою від 28.05.2020 клопотання розпорядника майна Черненченка Д.А. за № 01-34/18-25 від 25.05.2020 - задоволено, продовжено строк процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Черненченка Д.А. по справі №904/5749/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" на два місяці - до 06.08.2020.
03.06.2020 від розпорядника майна Черненченка Д.А. до господарського суду надійшла заява, за змістом якої розпорядник майна просить суд роз'яснити ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 по справі №904/5749/19, а саме:
- чи продовжується строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі №904/5749/19, в тому числі щодо вимог забезпечених кредиторів разом із продовженням строку процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" та повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Черненченка Дениса Альбертовича на два місяці - до 06.08.2020.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з приписами ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Аналогічні положення містяться також в Законі України "Про судоустрій і статус суддів". Зокрема, ст. 13 Закону встановлює, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 245 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Отже, необхідність роз'яснення рішення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.
Роз'яснюючи рішення, господарський суд не вправі змінювати зміст рішення.
З урахуванням зазначеного, здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Слід також зазначити, що за своєю правовою природою роз'яснення судового рішення є засобом виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні його неясності, результатом якого є викладення рішення у більш ясній та зрозумілій редакції без зміни встановлених судом під час розгляду справи обставин та висновків, правових норм, які підлягали застосуванню, а також меж розглянутих позовних вимог.
Поряд з цим, правове обґрунтування прийняття рішення судом, що зазначається у мотивувальній частині рішення, та правові наслідки, пов'язані з виконанням судового рішення, не можуть бути предметом роз'яснення відповідно до вимог ст. 245 ГПК України. Роз'яснення ж порядку застосування норм законодавства в розумінні наведених статей закону, виходячи з приписів цих норм, теж не допускається.
За доводами, викладеними у заяві розпорядника майна Черненченка Д.А., судом першої інстанції в описовій частині ухвали від 28.05.2020 зазначено: "Враховуючи той факт, що строк процедури розпорядження майном продовжений на два місяці, дія мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення автоматично продовжується на строк процедури розпорядження майном. Проте, резолютивна частина вказаних висновків не містить.
Тобто, у поданій заяві розпорядником майна порушується питання про внесення до резолютивної частини судового рішення нових даних, що суперечить положенням процесуального законодавства про роз'яснення рішення суду у конкретній справі.
Заява про роз'яснення судового рішення відповідно до статті 245 ГПК України не підлягає задоволенню, якщо заявник фактично порушує питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення (висновки щодо застосування норм права викладені у Постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №910/12754/14, від 24.04.2018 у справі №910/19810/17).
За наведеного, апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення заяви розпорядника майна про роз'яснення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 по справі № 904/5749/19, відповідно, вказана заява не підлягає задоволенню.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що у відповідності до приписів абз. 2 ч. 8 ст. 41 КУПБ, щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.
Винятків вказана норма не містить. Тому мораторій після 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом не було винесено ухвалу про введення процедури санації щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів буде припинений автоматично.
Колегія суддів відхиляє доводи розпорядника майна, відповідно до яких апеляційне провадження за скаргою підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, вмотивовані тим, що Акціонерний банк "Південний" на момент винесення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство ТОВ "Спецдоррембуд" (заставний кредитор), а тому не мав права на звернення із апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду оскільки у даному випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже і немає і суб'єкта апеляційного оскарження в силу наступного.
У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК та КУзПБ.
Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
Частина перша статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов'язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб'єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов'язку стосовно однієї із сторін спору.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
У вирішенні цього питання суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, зважаючи на наведе, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної скарги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Якщо буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 17.10.2019 у справі № 910/21156/16.
Згідно зі статтею 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Основним нормативним актом є ГПК України, який визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Порядок здійснення судочинства щодо деяких визначених ГПК категорій справ врегульовано Законом про банкрутство (до 21.10.2019) та КУзПБ (з 21.10.2019).
Так, відповідно до частини першої статті 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Такі ж положення містить частина перша статті 2 КУзПБ.
З 21.10.2019 введено в дію КУзПБ. З огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.
На день розгляду цієї справи як у суді першої так і у суді апеляційної інстанції Закон про банкрутство втратив чинність.
Поряд з цим із втратою Законом про банкрутство чинності відповідні зміни до ГПК України внесені не були.
Відтак, при застосуванні судом норм ГПК України, під час розгляду справ про банкрутство, які містять посилання на Закон про банкрутство, який втратив чинність, з урахуванням частини 3 статті 3 ГПК України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп (у справі за конституційним зверненням ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України), з 21.10.2019 підлягають застосуванню саме норми КУзПБ.
Відповідно до приписів статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду учасниками справи є учасники третейського розгляду, а також особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов'язки.
У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Статтею 1 Закону про банкрутство визначено:
учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
За КУзПБ (стаття 1) учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
У справі про банкрутство учасники поділяються на дві групи: визначені учасниками за законом (абзац п'ятнадцятий статті 1 Закону про банкрутство, абзац двадцять третій статті 1 КУзПБ) та особи, які стали учасниками справи в процесі провадження (у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство (стаття 1 Закону про банкрутство); інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір (стаття 1 КУзПБ).
Суб'єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за Законом про банкрутство та КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство
Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України.
У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в Законі про банкрутство або КУзПБ, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14.
Як Закон про банкрутство, так і КУзПБ не передбачають обов'язкову формалізацію статусу всіх учасників справи про банкрутство (окрім кредиторів), шляхом прийняття відповідного судового рішення (ухвали)
Водночас, відсутність відповідного судового рішення (ухвали про визнання або залучення особи учасником у справі про банкрутство) не може позбавляти особу процесуальних гарантій права на апеляційне оскарження за статтею 254 ГПК України або невиправдано ускладнювати реалізацію цього права нижче мінімально допустимих стандартів на апеляційне оскарження, визначених Конституцією, Конвенцією, Законом України "Про судоустрій і статус суддів України", ГПК України, КУзПБ.
Судовою практикою напрацьовано сталу правову позицію, що згідно з особливостями провадження у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необгрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства.
За статтею 1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами. Аналогічна норма міститься у статті 572 ЦК України.
Стаття 589 ЦК України передбачає, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Частина третя статті 590 ЦК України встановлює, що у разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою .
Аналогічні положення містить стаття 20 Закону України "Про заставу".
Частинами першою, другою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.
Питання особливого правового захисту прав забезпеченого кредитора знаходило своє відображення у Законі про банкрутство на всіх стадіях процедури банкрутства.
Відповідно до статті 23 Закону про банкрутство забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є не забезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Норма статті 23 Закону про банкрутство текстуально відтворена в КУзПБ, а саме: частина восьма статті 45 КУзПБ встановлює, що розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
Отже, з моменту введення в дію КУзПБ правове регулювання статусу забезпеченого кредитора, зокрема в частині порядку набуття ним статусу учасника (сторони) у справі про банкрутство, не змінилося.
Тобто наявність забезпечення виконання грошового зобов'язання у вигляді застави/іпотеки надає такій особі (статус кредитора якої ще не підтверджено) певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, не заперечується розпорядником майна, Публічне акціонерне товариство АБ "Південний" є забезпеченим кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Спецдоррембуд". Ухвалою від 09.06.2020 господарський суд Дніпропетровської області задовольнив заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Південний" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" про визнання грошових вимог.
Визнав грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Південний" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" у наступній черговості: 4 204, 00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів. Окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги, забезпечені заставою на суму 13 496 394, 71 грн
Відтак, з огляду на зазначене вище, Акціонерний Банк "Південний" мав право на звернення із апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду, відповідно клопотання розпорядника майна ТОВ "Спецдоррембуд" Черненченка Д.А. про закриття апеляційного провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України не підлягає задоволенню.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеною у Постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що господарський суд Дніпропетровської області постановляючи ухвалу суду першої інстанції від 05.06.2020 (про роз'яснення) не повідомив сторони про дату та час розгляду даного питання , чим порушив норми ГПК України , а саме: ст.ст.120, 121, 122 ГПК України (стосовно порядку повідомлення сторін по справі, позбавивши Банк при вирішенні даного питання права на висловлення своєї правової позиції задля недопущення порушення прав забезпеченого кредитора.
Відповідно до ст. 245 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк , протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення в порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом 10 днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення.
Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 у справі № 904/5749/19 постановлена судом без повідомлення (виклику) учасників справи.
Отже, розгляд заяви про роз'яснення судового рішення в такому ж порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, не суперечить приписам ст. 245 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому колегія суддів враховує ті обставини, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 набрала законної сили та не є предметом апеляційного перегляду у даному випадку.
Колегія суддів відхиляє посилання розпорядника майна на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, як на підставу для закриття апеляційного провадження у справі, оскільки обставини цієї справи і справи № 908/2332/19 не є подібними. У справі 908/2332/19 не встановлено обставин, що апелянт по справі був забезпеченим кредитором.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Південний" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню.
Керуючись статтями 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Південний" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 у справі № 904/5749/19 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 у справі № 904/5749/19 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Відмовити у задоволенні заяви розпорядника майна Черненченка Д.А. про роз'яснення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 по справі № 904/5749/19.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 1; код ЄДРПОУ 40196224) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Південний" (65059, м. Одеса, вул. Краснова, 6/1; код ЄДРПОУ 20953647) - 2 102, 00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повне судове рішення складено 25.08.2020
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко