вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" серпня 2020 р. Справа№ 911/1448/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Алданової С.О.
при секретарі Ковальчук Р.Ю.
за участю представників
від позивача: Колесник Т.А., довіреність № 3 від 02.01.2020 р.
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну
скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа"
на рішення Господарського суду Київської області 09.10.2019 р.
у справі № 911/1448/19 (суддя В.М.Бацуца)
за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради
„Білоцерківтепломережа"
до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради
„Житлово-експлуатаційна контора № 1"
про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору
КП Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до КП Білоцерківської міської ради „Житлово-експлуатаційна контора № 1" про зобов'язання укласти додаткову угоду № 930/1 до договору на постачання та споживання теплової енергії № 930 від 01.10.2011 р. про викладення додатку № 1 „Вихідні дані для аналізу, обліку, обрахування необхідні для постачання теплової енергії" в редакції викладеній позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем безпідставним ухиленням відповідачем від укладення із позивачем додаткової угоди № 930/1 до договору на постачання та споживання теплової енергії № 930 від 01.10.2011 р., укладеного між КП Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" та КП Білоцерківської міської ради „Житлово-експлуатаційна контора № 1", про викладення додатку № 1 „Вихідні дані для аналізу, обліку, обрахування необхідні для постачання теплової енергії".
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.10.2019 року у справі №911/1448/19 відмовлено у задоволенні позову повністю. Судові витрати покладено на позивача.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти додаткову угоду № 930/1 до договору на постачання та споживання теплової енергії № 930 від 01.10.2011 р., укладеного між КП Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" та КП Білоцерківської міської ради „Житлово-експлуатаційна контора № 1", про внесення змін до обов'?язкових істотних умов договору, а саме доповнення новими об'?єктами (описом та характеристиками) для постачання теплової енергії, строком вступу в дію такої додаткової угоди, правомірність визначення яких із ідентифікацією, описом та характеристиками не підтверджена належними та допустимими доказами та не відповідає фактичним обставинам справи, таким чином у суду відсутні правові підстави для внесення запропонованих змін і доповнень до договору на постачання та споживання теплової енергії у судовому порядку.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю і ухвалити нове рішення, яким зобов'язати Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради „Житлово-експлуатаційна контора № 1" укласти з Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" Додаткову угоду №930/1 до Договору на постачання та споживання теплової енергії від 01.10.2011 №930.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відбулася передача нежитлових приміщень на баланс відповідачу, а не управителю багатоквартирного будинку (правомірно направив відповідачу пропозицію щодо укладення Додаткової угоди №930/1 до вже діючого між сторонами Договору на постачання та споживання теплової енергії від 01.10.2011 року №930 про викладення Додатку №1 «Вхідні дані для аналізу, обліку, обрахування необхідні для постачання теплової енергії» в редакції, яка викладена, включивши до переліку об'єктів нежитлове приміщення №105 по вул. Партизанська,18 площею 272.3 м2 та по вул. Крижанівського.2-а площею 8.9 м2. Таким чином, дії відповідача щодо відмови в укладенні даної додаткової угоди є незаконними.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2020 року, апеляційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 року апеляційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2019 року у справі №911/1448/19 залишено без руху.
28.01.2020р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, а саме заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2019 року у справі №911/1448/19 та поновлено зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" та призначено справу до розгляду на 26.02.2020 р.
24.02.2020 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2019 року у справі №911/1448/19 без змін.
Розпорядження № 09.1-08/790/20 Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 р., у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1448/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 р апеляційну скаргу у справі № 910/1448/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Калатай Н.Ф., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 року прийнято справу № 911/1448/19 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Калатай Н.Ф., Алданова С.О. та розгляд справи №911/1448/19 призначено на 01.04.2020 року.
З метою недопущення розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, для убезпечення від ризику життя та здоров'я людей, зокрема представників учасників справи та працівників суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 року повідомлено учасників справи № 911/1448/19, що розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області 09.10.2019 р. не відбувся 01.04.2020 року. Про дату і час розгляду справи у судовому засіданні вирішено повідомити учасників справи додатково.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 року розгляд справи №911/1448/19 призначено на 20.05.2020 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.07.2020 року.
01.07.2020 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.08.2020 року.
Розпорядження № 09.1-08/2461/20 Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 р. у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1448/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 р апеляційну скаргу у справі № 911/1448/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Алданова С.О., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 року справу № 911/1448/19 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
Представник позивача у поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити а рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2019 року у справі №911/1448/19 скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
12.08.2020р. представники відповідача у судове засідання не з'явились. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодекс) України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши доказ; проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справ; правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила таке.
01.10.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання та споживання теплової енергії № 930, згідно з умовами пунктів 1.1., 1.2. якого предметом цього Договору є надання Споживачеві теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари вентиляції (необхідне підкреслити).
Відповідно до п. 1.2. Договору теплопостачальна організація постачає Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами затвердженими міськими органами самоврядування.
Згідно з п. 3.2.11. договору споживач зобов?'язується на протязі 5-ти робочих днів письмово повідомити теплопостачальну організацію про всі зміни у стані санітарно-технічного обладнання, площі, кількості споживачів. При цьому сторони письмово вносять зміни до договору у вигляді додатків - додаткових угод.
Пунктом 10.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набирає чинності з моменту укладення і діє в частині постачання теплової енергії протягом 1 (одного) року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків - до повного здійснення останніх.
Відповідно до п. 11.2. договору всі зміни і доповнення до даного договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін.
Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 1 до договору - Вихідні дані для аналізу, обліку, обрахування необхідні для постачання теплової енергії, Додаток № 2 до договору.
Рішенням № 2278-52-7 від 24.05.2018 р. Білоцерківської міської ради Київської області вирішено списати банатоквартирні будинки з балансу комунальних підприємств Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційних контор № № 1, 6, 7; щодо квартир та/або нежитлових приміщень державної/комунальної власності: у разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та/або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №№ 1, 6, 7 надати перелік таких квартир та/або нежитлових приміщень до управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради для реєстрації права власності на них в установленому законом порядку та до департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради. Комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №№ 1, 6, 7 прийняти таке майно на свій баланс, на підставі окремо прийнятого рішення Білоцерківської міської ради. У разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку наявні квартири та/або нежитлові приміщення, які перебувають у комунальній власності (право власності зареєстроване), комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №№ 1, 6, 7 прийняти таке майно на свій баланс, на підставі окремо прийнятого рішення Білоцерківської міської ради. Комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №№ 1, 6, 7 продовжити надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до визначення управителя або прийняття співвласниками рішення щодо форми (способу) управління багатоквартирним будинком забезпечити зберігання технічної документації на будинки, актів про списання багатоквартирних будинків з балансу та забезпечити їх подальшу передачу управителям об єднанням співвласників багатоквартирних будинків тощо відповідно до вимог чинного законодавства України.
Рішенням № 3202-63-7 від 27.12.2018 р. Білоцерківської міської ради Київської області вирішено Комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №№ 1, 6, 7 прийняти на свій баланс нежитлові приміщення, які перебувають в комунальній власності (право власності зареєстроване) територіальної громади міста Білої Церкви в особі Білоцерківської міської ради, які знаходяться в багатоквартирних будинках згідно додатків 1, 2, 3.
Додатком № 1 до рішення № 3202-63-7 від 27.12.2018 р. визначено перелік нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Білої Церкви в особі Білоцерківської міської ради, які знаходяться в багатоквартирних будинках для постановки на баланс Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам № 1, серед яких нежитлове приміщення у житловому будинку № 34 по вул. Крижанівського, 2А, у м. Біла Церква площею 77 кв.м., нежитлове приміщення по вул. Крижанівського, 2А, у м. Біла Церква площею 8, 9 кв.м., нежитлове приміщення № 105 по вул. Партизанська, 18, у м. Біла Церква площею 272, 3 кв.м.
20.05.2019 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 724 від 15.05.2019 р. із доданою до неї додатковою угодою, у якому просив останнього розглянути додану до нього додаткову угоду і підписати її.
12.06.2019 р. відповідач звернувся до позивача з листом № 448 від 12.06.2019 р., яким повернув без підпису додаткову угоду № 930/1 до договору на постачання та споживання теплової енергії № 930 від 01.10.2011 р.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами 3, 7 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 180 цього ж кодексу зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Статтею 181 цього ж кодексу передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Статтею 188 цього ж кодексу передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
5. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Згідно з ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
2. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
3. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до ст. 641 цього ж кодексу пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
2. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
3. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
Статтею 642 цього ж кодексу передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Згідно з ст. 651 цього ж кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ст. 652 цього ж кодексу у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
3. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Згідно з ст. 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Відповідно до ст. 23 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) власник має право тримати на балансі та управляти належним йому майном.
Власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю.
У разі спільної власності кількох співвласників рішення щодо утримання на балансі та/або управління майном приймається відповідно до закону.
Статтею 24 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) балансоутримувач має право:
1) здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю;
2) визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна;
3) укладати договори на надання житлово-комунальних послуг;
4) приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів;
5) здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом;
6) звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.
2. Балансоутримувач зобов'язаний:
1) укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна;
2) утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками);
3) вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства;
4) забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном;
5) забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил;
6) забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.
Згідно з ст. 1 Закону України „Про теплопостачання" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;
споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;
теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 24 цього ж закону споживач теплової енергії має право на:
вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами;
отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії;
відшкодування згідно із законодавством збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, у разі виконання ним своїх зобов'язань відповідно до договору;
приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів;
отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів;
отримання перерахунку за спожиту теплову енергію з урахуванням здійсненого авансового платежу та показань вузлів обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.
Захист прав споживачів теплової енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, Законом України "Про захист прав споживачів", іншими нормативно-правовими актами.
Основними обов'язками споживача теплової енергії є:
своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії;
додержання вимог договору та нормативно-правових актів;
забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання;
забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред'явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов'язків;
недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об'єкта теплопостачання.
Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
Частиною 1 ст. 25 цього ж закону передбачено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право, у тому числі, укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, у своїй позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду № 930/1 до договору на постачання та споживання теплової енергії № 930 від 01.10.2011 р. про викладення додатку № 1 „Вихідні дані для аналізу, обліку, обрахування необхідні для постачання теплової енергії" в редакції викладеній позивачем. Необхідність укладення вказаної додаткової угоди позивач обгрунтовує тим, що відповідача відповідно рішення від 27.12.2018 року № 3202-63-VII Білоцерківської міської ради Київської області визначено балансоутримувачем нежитлових приміщень, серед яких нежитлове приміщення № 105 по вул. Партизанська, 18, м. Біла Церква, площею 272,3 м2 (№ 40) та нежитлове приміщення по вул. Крижанівського, 2а, м. Біла Церква, площею 8,9 м2 (№ 32).
Як зазначалось вище, 15.05.2019 року за вих. № 724 позивачем було надіслано (отримано 17.05.2019 р.) відповідачу пропозицію укласти Додаткову угоду № 930/1 до Договору на постачання та споживання теплової енергії від 01.10.2011 р. № 930 про викладення Додатку № 1 „Вихідні дані для аналізу, обліку, обрахування необхідні для постачання теплової енергії" в редакції, яка викладена, включивши до переліку об'єктів нежитлове приміщення № 105 по вул. Партизанська, 18, площею 272,3 м2 та нежитлове приміщення по вул. Крижанівського, 2а, площею 8,9 м2 (виходячи із змісту листа).
В обгрунутування своїх вимог, позивач зазначає, що всупереч прийнятим рішенням Білоцерківської міської ради Київської області відповідач відмовляється укладати договір на теплопостачання на зазначені приміщення шляхом підписання відповідної додаткової угоди. Відповідно до договору, Закону України „Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією (Постанова КМУ № 1198 від 03.10.2007 р.) споживач (відповідач) зобов'язаний був укласти додаткову угоду до договору до подачі теплоносія в систему теплопостачання та вжити заходів для оплати отриманих послуг.
Як вбачається із матеріалів справи, у самій спірній додатковій угоді, доданій до позовної заяви та викладеній у позовній заяві, позивачем зазначено наступні нові об?'єкти для постачання теплової енергії: нежитлове приміщення, вул. Партизанська, 18, площею 213,50 кв.м.; нежитлове приміщення, вул. Крижанівського, 2А, площею 77,00 кв.м., тобто інші об?'єкти та з іншими характеристиками (площа, відсутність номера, тощо), ніж вказано у пропозиції щодо укладення додаткової угоди, та зазначено, що додаткова угода вступає в силу з моменту підписання, а в частині постачання послуг з 01.10.2018 р. та діє протягом дії договору на постачання та споживання теплової енергії від 01.10.2011 р. № 930, як зазначає позивач з моменту прийняття відповідачем на баланс відповідних нежитлових приміщень.
Місцевим судом правомірно встановлено, що існує розбіжність між об?'єктами (їх опис, ідентифікуючі та характеризуючі ознаки) для постачання теплової енергії, що зазначені у листі-пропозиції, у проекті додаткової угоди, та реальними спірними об'?єктами для постачання теплової енергії, що перебувають на балансі відповідача.
Позивачем не було надано суду усіх належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували правомірність визначення у спірній додатковій угоді та у позовній заяві характеристик (їх площа, відсутність номера приміщень, тощо) нових об'?єктів для постачання теплової енергії та момент вступу в силу (саме 01.10.2018 р.) спірної додаткової угоди у запропонованій редакції.
Судом встановлено, що рішенням № 3202-63-7 від 27.12.2018 р. „Про визначення балансоутримувачів нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Білої Церкви в особі Білоцерківської міської ради, які знаходяться в багатоквартирних будинках" було прийнято Білоцерківською міською радою Київської області лише 27.12.2018 р., і згідно з додатком № 1 до рішення № 3202-63-7 від 27.12.2018 р. Білоцерківської міської ради Київської області відповідачем прийнято на баланс нежитлові приміщення, серед яких, у тому числі, нежитлове приміщення у житловому будинку № 34 по вул. Крижанівського, 2А, у м. Біла Церква площею 77 кв.м., нежитлове приміщення по вул. Крижанівського, 2А, у м. Біла Церква площею 8,9 кв.м., нежитлове приміщення № 105 по вул. Партизанська, 18, у м. Біла Церква площею 272, 3 кв.м.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що прохальна частина позовної заяви позивача взагалі не містить тексту спірної додаткової угоди.
Таким чином, як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, позивач звернувся до відповідача із листом-пропозицією укласти додаткову угоду № 930/1 до договору на постачання та споживання теплової енергії № 930 від 01.10.2011 р., укладеного між КП Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" та КП Білоцерківської міської ради „Житлово-експлуатаційна контора № 1", про внесення змін до обов?'язкових істотних умов договору, а саме доповнення новими об'??єктами (описом та характеристиками) для постачання теплової енергії, строком вступу в дію такої додаткової угоди, правомірність визначення яких із ідентифікацією, описом та характеристиками не підтверджена належними та допустимими доказами та не відповідає фактичним обставинам справи, також позивач не обґрунтував підстави виникнення у відповідача спірного обов'язку.
З огляду на вкладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки позивач не обґрунтував підстави виникнення у відповідача спірного обов'язку. Крім того, позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти додаткову угоду № 930/1 до договору на постачання та споживання теплової енергії № 930 від 01.10.2011 р., укладеного між КП Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" та КП Білоцерківської міської ради „Житлово-експлуатаційна контора № 1", про внесення змін до обов?'язкових істотних умов договору, а саме доповнення новими об?'єктами (описом та характеристиками) для постачання теплової енергії, строком вступу в дію такої додаткової угоди, правомірність визначення яких із ідентифікацією, описом та характеристиками не підтверджена належними та допустимими доказами та не відповідає фактичним обставинам справи.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2019 р. у справі № 911/1448/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2019 р. у справі № 911/1448/19 - без змін.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа".
3. Матеріали справи № 911/1448/19 повернути до Господарського суду Київської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 25.08.2020р.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
С.О. Алданова